- •Стратегічний аналіз
- •Розділ I. Навчальна програма дисципліни “Стратегічний аналіз”
- •1.2. Робочі документи дисципліни (модуля)
- •Витяг із навчального плану спеціальності “Облік і аудит”
- •Тематичний план навчальної дисципліни (модулю) “Стратегічний аналіз”
- •1.3. Зміст дисципліни за темами
- •Змістовий модуль 1. Стратегічний аналіз виробничої діяльності і його місце в управлінні економікою підприємства
- •Тема 1. Стратегічний аналіз, його місце в управлінні економікою підприємства
- •Тема 2. Аналіз стратегії виробничої діяльності підприємства
- •Змістовий модуль 2. Cтратегічний аналіз показників діяльності підприємства
- •Тема 3. Стратегія структури капіталу підприємства
- •Тема 4. Стратегічний аналіз показників діяльності підприємства
- •Змістовий модуль 3. Стратегічний аналіз прийняття інвестиційних рішень
- •Тема 5. Стратегія прийняття інвестиційних рішень
- •Розділ 2. Навчально-методичне забезпечення дисципліни
- •2.1. Конспект лекцій Змістовий модуль 1. Стратегічний аналіз виробничої діяльності і його місце в управлінні економікою підприємства
- •Тема 1. Стратегічний аналіз, його місце в управлінні економікою підприємства
- •Cутність, зміст і завдання стратегічного аналізу
- •Внутрішнє середовище
- •Підприємство Стратегія
- •Макросередовище
- •Стратегічний аналіз має важливе значення у вироблені завдань стратегічного управління:
- •Методи стратегічного аналізу середовища підприємства
- •Інформаційна база стратегічного аналізу
- •1.4. Оцінка грошових потоків підприємства в стратегічному аналізі
- •Оцінка майбутньої і теперішньої вартості
- •Майбутня вартість однієї грошової одиниці ануїтету (fvifa r,n)
- •Теперішня вартість ануїтету
- •Питання для самоконтролю знань
- •Теперішня вартість однієї грошової одиниці ануїтету (рvifa r,n)
- •Тести для перевірки знань
- •Стратегія – це:
- •Стратегічний аналіз – це:
- •3. Предметом стратегічного аналізу є:
- •Практичне завдання до теми 1
- •Тема 2. Аналіз стратегії виробничої діяльності підприємства
- •2.1. Поняття прогнозування в діяльності підприємства
- •2.2. Прогнозування обсягу виробництва
- •Прямі прогнозні затрати на одиницю продукції
- •Прогноз загальновиробничих затрат щодо обсягу продукції на рік
- •Розподіл прогнозованих загальновиробничих затрат на перший рік
- •2.3. Витрати виробництва та їх оптимізація
- •Аналіз середніх і граничних витрат
- •2.4. Оцінка обсягів виробництва, орієнтованих на стратегію оптимізації фінансового результату
- •Прогноз взаємозалежності обсягу виробництва і прибутку
- •Оцінка обсягів виробництва при зниженні ціни реалізації
- •Питання для самоконтролю
- •Тести для перевірки знань
- •Практичні завдання до теми 2
- •Прогноз обсягу виробництва
- •Показники обсягів виробництва
- •Змістовий модуль 2. Стратегічний аналіз показників діяльності підприємства і прийняття інвестиційних рішень Тема 3. Стратегія структури капіталу підприємства
- •3.1. Основні категорії і поняття, пов’язані з прогнозуванням структури капіталу підприємства
- •3.2. Стратегічна політика структури капіталу підприємства
- •3.3. Аналіз і прогноз структури капіталу відповідно до стратегії розвитку підприємства
- •Вплив структури капіталу на фінансові результати підприємства
- •Прогнозування оптимальної структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості
- •Питання для самоконтролю знань
- •Тести для перевірки знань
- •Практичні завдання до теми 3
- •Прогнозування впливу фінансового левериджу на рівень дохідності власного капіталу підприємства
- •Тема 4. Стратегічний аналіз показників діяльності підприємства
- •4.1. Методика прогнозування фінансової звітності
- •4.2. Прогнозування статей звіту про фінансові результати
- •Прогнозований звіт про фінансові результати підприємства на 2007 рік
- •4.3. Прогнозування статей балансу
- •Прогнозований баланс підприємства “Вінтер” станом на 31.12.2007 р.
- •Питання для самоконтролю знань
- •Тести для перевірки знань
- •Першим етапом складання проектованих фінансових звітів є:
- •Метод відсотка від продажу – це:
- •Практичні завдання до теми 4
- •Змістовий модуль 3. Стратегічний аналіз прийняття інвестиційних рішень
- •Тема 5. Стратегія прийняття інвестиційних рішень
- •5.1. Сутність та класифікація інвестицій
- •Метод визначення періоду окупності інвестицій (рр)
- •Метод розрахунку коефіцієнта ефективності інвестицій (облікової норми прибутку) (arr)
- •Метод розрахунку чистої теперішньої вартості (доходу) (npv)
- •Обчислення теперішньої вартості грошових потоків
- •Розрахунок вихідних даних для визначення irr
- •Розрахунок уточненого значення irr
- •Дисконтований період окупності
- •5.3. Оцінка ризику в стратегії прийняття інвестиційних рішень
- •Питання для самоконтролю знань
- •Тести для перевірки знань
- •Практичні завдання до теми 5
- •Глосарій
- •Вага складових капіталу - оцінка фінансової структури капіталу за рин- за ринковою вартістю ковою вартістю складових капіталу капіталу.
- •Коефіцієнт виплати – сплачений грошима дивіденд на акцію, поді- лений на дохід на акцію.
- •Коефіцієнт β (бета) – показник вимірювання систематичного ризи- ку.
- •Тів у відновлювальному процесі.
- •Література
- •Додаткова
- •Додаток 1
- •Баланс на 31.12. 2006 р.
- •Про фінансові результати за 2006 рік
- •I. Финансовые результаты
- •II. Елементи операційних витрат
- •III. Розрахунок показників прибутковості акцій
- •Теперішня вартість однієї грошової одиниці ануїтету (рvifa r,n)
- •Відсотковий фактор теперішньої вартості однієї грошової одиниці
Тема 2. Аналіз стратегії виробничої діяльності підприємства
Поняття прогнозування в діяльності підприємства.
Прогнозування обсягу виробництва.
Витрати виробництва та їх оптимізація.
Оцінка обсягів виробництва, орієнтованих на стратегію оптимізації фінансового рузультата.
Понятійний апарат Прогноз, прогнозування, стратегічні прогнози, пошуковий прогноз, нормативний прогноз, методи прогнозування, гранічні витрати, додаткові витрати.
Перелік рекомендованої літератури:
1; 4; 5; 6; 7; 8; 10; 11; 15; 16; 19; 22; 26; 28; 35; 36; 38; 46.
2.1. Поняття прогнозування в діяльності підприємства
Прогнозування – це найважливіша процедура стратегічного планування розвитку національної економіки в цілому, її окремих ланок і структурних елементів.
Роль прогнозування зростає в умовах ринкової економіки. Це зумовлено двома важливими обставинами:
ринкове господарювання характеризується постійними коливаннями конюнктури, що безпосередньо позначається на доходах кожного продавця і споживача товарів або послуг;
при ринковому господарюванні стратегічне прогнозування є основою для обгрунтування проектів довгострокових програм і планів.
Саме тому стратегічне прогнозування – необхідний елемент формування ринкової стратегії на будь-якому рівні господарювання.
Суть стратегічного прогнозування полягає в розробці довгострокових та
середньострокових прогнозів щодо економіки підприємства в цілому та його структурних підрозділів.
Завданнями прогнозування є:
виявлення імовірних шляхів та результатів найближчого або більш віддаленого розвитку соціально-економічних явищ на базі реальних процесів дійсності;
розробка оптимальних тенденцій розвитку із врахуванням складеного прогнозу та оцінка прийнятого рішення з позицій його наслідків у періоді, що прогнозується.
Економічні прогнози можуть поділятися за:
масштабом прогнозування (глобальні, макроекономічні, міжгалузеві та міжрегіональні, регіональні, розвитку окремих комплексів економіки, галузеві, мікроекономічні;
терміном і характером розв’язувальних проблем (оперативні, короткострокові, середньострокові, довгострокові та стратегічні;
функціональною ознакою (пошукові, нормативні);
глобальні – розглядають найбільш загальні тенденції та закономірності у світовому масштабі.
Макроекономічні – аналізують найбільш загальні тенденції явищ та процесів в масштабі економіки країни і в цілому.
Міжгалузеві та міжрегіональні – передбачають розвиток господарства країни в розрізі галузей матеріального виробництва та промисловості.
Регіональні – передбачають розвиток окремих регіонів.
Розвитку окремих комплексів економіки – визначають закономірності розвитку сукупності галузей, що об’єднані єдиною метою функціонування, технічною послідовністю обробки вихідної сировини тощо.
Галузеві – передбачають розвиток галузей.
Мікроекономічні – передбачають розвиток окремих підприємств, виробництва окремих продуктів.
Оперативні прогнози –призначені для виявлення можливостей вирішення
конкретних аспектів стратегічних прогнозів, короткострокових перспектив і поточної діяльності.
Стратегічні прогнози – мають на меті передбачення найважливіших характеристик (параметрів) формування керованих об’єктів у середньостроковій та довгостроковій перспективі.
Пошуковий прогноз базується на умовному продовженні в майбутньому тенденцій розвитку підприємства, виходячи з оцінки його діяльності в минулому і на теперішньому етапі, й не враховує чинники, які можуть змінити ці тенденції.
Нормативний прогноз – призначений для зазначення можливих шляхів та строків досягнення заданого, бажаного кінцевого стану об’єкту, що прогнозується.
Прогнозуванням на підприємстві займаються працівники, які пройшли спеціальну підготовку. Для прогнозування створюються робочі групи, які в своїй роботі використовують різні методи. Кожне підприємство використовує ті методи прогнозування, що є найбільш прийнятними для його діяльності, для тієї чи іншої ситуації. Тому, використання моделей та методів прогнозування стає першочерговим завданням у прийнятті рішень відносно введення в дію будь-якого проекту.
До основних загальних методів прогнозування можна віднести такі:
методи експертних оцінок;
методи екстраполяції трендів;
методи регресивного аналізу;
інші методи економіко-математичного моделювання.
Експертні методи прийняття рішень у стратегічному виборі передбачають урахування суб’єктивних думок експертів про майбутній стан підприємства у разі реалізації обраної стратегії.
У стратегічному аналізі розрізняють індивідуальні та колективні експертні оцінки.
До складу індивідуальних експертних оцінок належать: метод інтерв’ю,
метод написання сценарію, аналітичні доповідні записки.
Метод інтерв’ю передбачає розмову фахівця з експертом, результатом якої має бути прийняття рішення щодо поставленого перед експертом завдання. Формування аналітичних записок, навпаки, передбачає самостійну роботу експерта над аналізом ситуації та можливими шляхами її розвитку.
Метод написання сценарію – це опис логічно послідовного процесу, виходячи з конкретної ситуації. Сценарії переважно розробляються на основі певних техніко-економічних характеристик і показників основних процесів виробничої і наукової бази для вирішення поставленого завдання. Сценарій за своєю описовістю є акумулятором вхідної інформації, на основі якої повинна будуватися робота з впровадження досліджуваної стратегії.
Методи колективних експертних оцінок включають: метод комісій, колективної генерації ідей (мозкова атака), синектики, метод Дельфі, матричний метод.
Колективні експертні оцінки є комплексними методами, тому що вони
передбачають проведення індивідуальних експертних оцінок, а також статистичну обробку отриманих результатів.
Метод комісії (проведення виробничих нарад, конференцій і семінарів, “круглі столи”) дозволяє виробити переважну альтернативу для оцінки конкретної ситуації з урахуванням дії комплексу різних факторів.
Недолік – експерти керуються логікою компромісу. У зв’язку з цим остаточно формулювання оцінки і варіанти рішення не обов’язково найкращі з числа висловлених на нараді.
Метод “мозкової атаки”(штурму) розвиває метод комісії. Його відмінність полягає в створенні на нараді експертів неформальної, непримушеної атмосфери, яка стимулює творчість. Сутність методу полягає в тому, що окремо вирішують такі завдання: генерація нових ідей; аналіз і оцінка запропонованих ідей. Відповідно створюють дві групи людей: генераторів ідей та аналітиків. Найпродуктивнішими вважають групи чисельністю 10-15 осіб, хоча є приклади застосування і груп 150-200 осіб. Основні правила:
обмежене коло експертів різних галузей знань, як правило, не зв’язаних відношенням посадової підпорядкованності;
нетривале засідання, вільне висловлювання ідей – критика заборонена;
оцінка ідей після наради групою вузьких спеціалістів.
Недоліком “мозкової атаки” є значний рівень інформаційного шуму, який створюється тривіальними ідеями.
На принципах “мозкової атаки” грунтується метод синектики. Основна його відмінність від традиційної “мозкової атаки” полягає в тому, що експертами є постійна за складом група, яка під час роботи набуває потрібного досвіду. Крім цього, використання методу синектики дає змогу висловлювати критичні зауваження під час “атаки”.
Одним з найефективніших методів експертних оцінок є метод Дельфі. Цей метод дає змогу експертам відмовитися від незручних форм роботи: дискусій, нарад, інших видів обговорювань. Тому цей метод характеризується трьома основними властивостями:
анонімністю;
регулюємим зворотним зв’язком;
груповою відповіддю.
Анонімність забезпечується спеціальною формою опитного листа чи особими прийомами опитування, наприклад, контакт з комп’ютером.
Регулюємий зворотний зв’язок досягається завдяки тому, що учасники експертизи після кожного туру пропонують ознайомитися з колективною думкою.
Групова оцінка – опитування проводяться в 3-4 тури, в кожному з яких статистичними методами визначається групова оцінка.
Метод екстраполяції трендів базується на статистичних спостереженнях за динамікою повного показника, визначенні тенденції його розвитку і продовженні її у майбутньому періоді, тобто за допомогою цього методу закономірності минулого розвитку об’єкта переносяться в майбутнє.
Регресійний аналіз – це математичний метод прогнозування. Метою
регресійного аналізу є встановлення конкретної аналітичної залежності одного або декількох результативних показників від одного або декількох факторних. Таку залежність подають за допомогою математичної моделі, що задається повним рівнянням регресії. Один раз визначені взаємозв’язки вважаються усталеними, а майбутні значення залежної змінної прогнозуються шляхом підстановки у рівняння певних значень незалежних змінних. Регресійний аналіз є відносно дорогим, але комплексним і надійним прийомом.
До методів моделювання належать прийоми структурного, сітьового і матричного моделювання і інші методи.