12.6. Основні напрямки вдосконалення міжнародної валютної системи

Стрімке зростання світового фінансового ринку в останні десяти­ліття, істотне збільшення прямих іноземних інвестицій після Другої світо­вої війни, мексиканська фінансова криза 1994 р. привернули пильну увагу аналітиків, науковців, керівних кіл міжнародних валютно-фінансо­вих організацій до необхідності подальшого удосконалення сучасної міжнародної валютної системи.

Суть пропозицій щодо реформування існуючих структур міжнародної валютної системи зводиться:

© по-перше, більш повної і всебічної гармонізації внутрішньої макроекономічної та зовнішньоекономічної політики провідних країн щодо валютно-фінансової конвергенції країн ЄС; © по-друге, до формування центральної системи координації та регулювання валютних курсів, менш жорсткої, ніж: фіксовані режими Бреттон-Вудської системи чи європейського механізму валютних курсів, але, водночас, і менш мінливої, ніж сучасний режим вільного плавання;

© по-третє, до вирішення проблем валютної ліквідності. Остаточне з'ясування усіх питань та забезпечення практичного функ­ціонування реформованої системи пропонується покласти на Міжнарод­ний валютний фонд (МВФ). При цьому МВФ повинен зосередитися пе­реважно на наданні позик, спрямованих на підтримання макроекономіч­ної рівноваги, а не довгострокового розвитку, що входить до функцій Світового банку. Макроекономічне регулювання, уніфіковані валютні

курси та відкрита система платежів мають стати наріжним каменем діяльності МВФ, що посилить його системну трансформаційну здатність щодо фінансування і підтримання макроекономічних стабілізаційних про­грам. Йдеться про всебічне надання допомоги своїм членам у підтримці зорієнтованої на розвиток економічної стратегії, що включає контрольо­вану інфляцію, кредитні параметри, регулювання валютних курсів та відкриття економік перехідних країн та країн, що розвиваються, для торгівлі та іноземних інвестицій. Безперечно, стратегія МВФ мусить бути гнучкого і враховувати унікальні умови, історичні, геополітичні та інші особливості кожної країни.

Важливим кроком до подальшої диверсифікації та глобалізації повно­важень МВФ є надання йому статусу спостерігача у щорічних нарадах групи семи. Особливо зростає його значення як повноважного центру координації економічної і монетарної політики глобального рівня, під час гострих фінансових криз, подібних до тієї, що сталася у Мексиці. МВФ виступає тоді як ефективний інструмент гарантування монетарної коопе­рації і співробітництва. Відомо, що з ініціативи МВФ та урядів окремих країн у надзвичайно складній фінансово-економічній ситуації, що скла­лася у Мексиці, їй було надано в терміновому порядку фінансову допо­могу в розмірі 36 млрд дол. США.

По-перше, надання технічної допомоги країнам в удосконаленні їхньої економічної політики таким способом, щоб унеможливити перевищення меж валютних диспаритетів та виникнення криз платі­жних балансів.

По-друге, якщо криза все ж сталася, надання фінансової підтримки для здійснення колекційної політики. Це вимагає створення попе­реджувальної системи, яка б пильно відслідковувала урядову політику і пропонувала необхідні корективи та створювала можливості для взаємної перевірки та уточнення економічних індикаторів.

Для створення необхідних ліквідних засобів запобігання та "швидкого реагування" на фінансові кризи протягом двох років буде сформовано необхідні кошти в рамках Генеральної домовленості щодо боргу (ГДБ) за рахунок, насамперед, найбільших членів фонду. Треба врахувати, щоб ресурси фонду були адекватними попиту на них і в майбутньому. Пер­шим і найголовнішім пріоритетом при формуванні додаткових засобів є наступний генеральний перегляд квот МВФ, тобто внесків капіталу його членами до статутного фонду.

Сучасні міжнародні відносини потребують оперативних і скоордино­ваних дій національних урядів та міжнародних валютно-кредитних організацій.

Висновки:

Успішний розвиток валютних відносин можливий за умови існуван­ня особливого ринку - валютного ринку, на якому можна вільно про­дати та купити валюту.

Валютний ринок має власну інфраструктуру і широко розвинуту систему сучасних комунікацій, що забезпечують оперативний зв'язок між: усіма суб'єктами ринку не тільки в межах окремих країн, а й у світовому масштабі.

Досягнення цілей валютної політики забезпечується через законо­давче регулювання валютних відносин (валютне регулювання) і конт­роль за виконанням установлених вимог, норм і правил (валютний кон­троль).

Питання для самоперевірки

1. Перелічити принципи та передумови становлення світової валют­ної системи.

2. У чому полягають основи спрощення національної валютної сис­теми в Україні?

3. Що таке валютний ринок. Розкрити його суть?

4. Назвати основні функції валютного ринку.

5. Назвати чотири групи суб'єктів валютного ринку.

6. Перелічити основні види валютних ринків.

7. Перелічити і охарактеризувати основні етапи розвитку валютного ринку в Україні.

8. Що таке валютна біржа?

9. Назвати основні функції валютної біржі?

10. У чому полягає різниця між валютним ф'ючерсом і валютним опціоном?

11. Що розуміють під "валютним регулюванням і контролем"?

12. Назвати основні органи державного валютного регулювання.

Тестові завдання

/. До суб'єктів валютного ринку не належать:

1) державні установи;

2) юридичні та фізичні особи;

3) комерційні банківські установи;

4) валютні біржі та валютні відділи товарних і фондових бірж;

5) товарні біржі.

2. До основних видів валютних ринків не відносять:

1) регіональні ринки валют;

2) ринок євровалют;

3) столичні ринки;

4) національні ринки;

5) спеціальні ринки.

3. До основних операцій, які здійснюють на валютних біржах не належать:

1) ф'ючерсні операції;

2) страхування валютних ризиків;

3) операції "спот";

4) валютний опціон;

5) валютний арбітраж.

4. До органів валютного регулювання і контролю в Україні не відноситься:

1) Національний Банк України;

2) Уповноважені банки;

3) Державна податкова адміністрація України;

4) Державний митний комітет України;

5) Міністерство економіки.

5. Регулювання валютного ринку поділяється на:

1) регіональне;

2) національне;

3) пряме і непряме;

4) міжнародне;

5) саморегулювання.

6. До основних функцій валютного курсу на валютному ринку зараховують:

1) сприяння стабільному розвитку фінансових ринків;

2) перерозподіл національного продукту між окремими країнами;

3) інтернаціоналізація комерційних зв'язків;

4) перерозподіл фінансових ресурсів бюджету окремої країни;

5) формування національного доходу країн ЄС.