11.4. Похідні цінні папери: ф'ючерс і опціон

*Ф’ючерс — цінний папір у вигляді стандартного контракту, що засвідчує право його держателя купити чи продати відповідну кіль­кість фінансових інструментів (цінних паперів, валюти, біржового індексу та ін.) за обумовлену ціну. Ф'ючерсна угода, на відміну від опціону, є обов'язковою для виконання.

До ф'ючерсу дещо подібний форвардний контракт. Відмінності між ф'ючерсом та форвардом наведено в таблиці 11.3. [21, 74].

Таблиця 11.3. Основні відмінності між ф'ючерсом та форвардом

Характеристики	Ф'ючерс	Форвард
Сторони угоди	Розрахункова палата -	Два конкретні контр-
	умовний покупець (конк-	агенти
	ретних партнерів у кон-
	тракті знеособлено)
Права і зобов'язання	Можуть перевідступатися	Перевідступлення не-
		можливе
Емітент і гарант	Розрахункова палата	Відсутні
Реквізити, час по-	Стандартизовані	Визначаються сторо-
ставки		нами угоди
Ліквідність	Ліквідація у двох формах:	"Плата проти постав-
	поставка чи зворотна уго-	ки"
Спосіб торгівлі	да Відкриті торги	Договірна процедура

Ф’ючерс — стандартний документ, укладений як стандартизований контракт, який засвідчує зобов'язання продати (придбати) відповідну кількість базового активу у визначений час у майбутньому з фіксацією ціни базового активу під час укладання контракту.

Ф’ючерс повинен мати такі реквізити:

• назва контракту;

• вид контракту (з поставкою або без поставки базового активу);

• сторони контракту;

• базовий актив контракту та його характеристики (емітент, вид та кількість цінних паперів, їхня номінальна вартість, термін обігу; інші відомості для цінних паперів; вид та кількість валюти - для коштів; кількість, асортимент —для інших товарів);

• обсяг контракту;

• розмір початкової маржі;

• механізм визначення ціни на момент виконання;

• ціна виконання;

• одиниця виміру ціни;

• термін виконання;

• відповідальність сторін у разі невиконання чи неналежного ви­конання зобов 'язапь, установлених цим контрактом;

• порядок розгляду спорів, що виникають під час укладення та ви­конання контракту;

• адреси, підписи, печатки, реквізити банківських рахунків (для юридичних осіб) та паспортні дані (для фізичних осіб) сторін контракту.

• Фьючерсна угода - це типова торговельна угода: є предмет торгівлі, є су б 'єкти (сторони) угоди, є умови її здійснення, що виз­начають спосіб передачі власності або права власності від одного суб'єкта до іншого. Проте фактична операція з купівлі-продажу ф 'ючерсних угод (ф 'ючерса) дещо відрізняється від звичайних тор­говельних угод.

Ф'ючерсний контракт можна продати і купити.

Історично предметом ф'ючерсної угоди були (певною мірою залиша­ються і сьогодні) матеріальні цінності, а самі угоди здійснювалися (і част­ково здійснюються) на товарних біржах. Поступово предметом такої уго­ди стали цінні папери, а посередником - фондова біржа. Характерною рисою нинішнього ф'ючерсного контракту є те, що в ньому вартість то­варів остаточно відокремилась від реальних товарів, тобто його можна продавати незалежно від того, існують насправді вказані в ньому цінності, чи не існують, має продавець належні активи під час укладання контракту, чи ні.

Ф'ючерсна торгівля ведеться не заради просування товарів від вироб­ника до споживача. З реальним товаром цей вид торгівлі має непрямий зв'язок. Мотиви учасників ф'ючерсної угоди інші: прагнення зменшити втрати у разі різких коливань цін, зменшити розмір страхових фондів, знизити витрати обороту, прискорити повернення у грошовій формі вкладеного капіталу і, звичайно, зіграти на різниці цін, отримавши при­буток. Ф'ючерси привабливі й тим, що їхня купівля або продаж дають змогу отримати дохід з порівняно невеликих інвестицій, оскільки інвес­тор оплачує не всю вартість активу, а тільки гарантійний внесок.

Опціон належить до того самого класу цінних паперів, що й ф'ючерс.

• Опціон — цінний папір, що засвідчує право його держателя ку­пити, продати чи відмовитися від угоди стосовно цінних паперів (а також: товарів, валюти) за обумовлену опціоном ціну і протягом терміну, що ним передбачено.

Розрізняють американський опціон, коли право держателя може бути реалізовано будь-коли протягом опціонного строку, і європейський опці­он, котрий реалізується лише після настання терміну виконання зобов'я­зань.

Продавець опціону зобов'язаний забезпечити безумовне і без­відкличне право покупця на здійснення операції чи відмову від неї. Розрахунки за операціями з опціонами здійснюються на день реалізації продукції сезонного виробництва, цінних паперів або валютних ціннос­тей.

Опціон повинен мати такі реквізити:

о назва контракту;

■* вид опціону (з поставкою або без поставки базового активу);

ч> сторони опціону;

■=> різновид опціону (опціон на купівлю, опціон на продаж);

=> базовий актив опціону та його характеристики (емітент, вид та кількість цінних паперів, їхня номінальна вартість, термін обігу, інші відомості для цінних паперів; вид та кількість валюти — для коштів, кількість, асортимент —для товарів);

о ціна виконання;

■=> термін виконання (для опціону з виконанням протягом терміну дії) або день виконання (для опціону з виконанням у встановле­ну дату);

о порядок оплати придбаного (проданого) базового активу;

=> розмір премії за опціоном;

=> відповідальність продавця опціону в разі невиконання чи нена­лежного виконання зобов 'язань, установлених опціоном;

■* порядок розгляду спорів, що виникають під час укладення та ви­конання опціонів;

о адреси, підписи, печатки, реквізити банківських рахунків (для юридичних осіб) та паспортні дані (для фізичних осіб) сторін опціону.

Існують два види опціонів:

п о

опціон на купівлю, або опціон покупця чи опціон кол (call options);

опціон на продаж:, або опціон продавця чи опціон пут (put options).

Існують дві позиції за опціоном, котрі займають учасники опціонного контракту:

а) довга позиція за опціоном, тобто позиція покупця опціону;

б) коротка позиція за опціоном, тобто позиція продавця опціо­ну.

Типи і позиції у певних сполученнях створюють види опціонів: 1) довгий кол; 2) короткий кол;

3) довгий пут; 4) короткий пут.

Взаємовідносини між учасниками опціону здійснюються за двома етапами:

а) у момент укладення опціонного контракту;

б) у момент виконання контракту.

Два етапи пояснюються цілями, які ставлять перед собою учас­ники опціонної угоди. Але, незалежно від цілей, "розчленування" процесу передачі цінностей є характерною рисою опціонного кон­тракту.

Як видно зі схеми (нижче), покупець опціону має гроші, а прода­вець опціону - акції. І навпаки, покупець опціону пут має акції, а про­давець опціону пут - гроші. Опціон передбачає купівлю акцій покупцем опціону, а опціон пут - купівлю акцій продавцем опціону. Тобто за пе­реходу від опціону кол до опціону пут змінюється напрямок руху акцій (рисі 1.6.).

Кожна особа, може стати або покупцем, або продавцем опціону. Не­залежно від цього за умовами опціонного контракту кожна особа може стати або покупцем акцій, або їх продавцем.

Це значить, що кожний може стати однією із чотирьох дійових осіб:

1) покупцем опціону на купівлю;

2) покупцем опціону на продаж:;

3) продавцем опціону на купівлю;

4) продавцем опціону на продаж:.

Зарубіжний досвід свідчить про те, що операції з опціонами здійснюються або із суто спекулятивною метою, тобто для одержання прибутку на різниці курсів, або для хеджування (страхування). Існують такі види опціонних угод, котрі вважаються простими опціонними стра­тегіями:

1) купівля колу; 2) продаж: колу;

3) купівля путу; 4) продаж: путу.

Різновидом опціону на купівлю є варрант, який випускається емітен­том разом із власними привілейованими акціями чи облігаціями та надає його власнику право на придбання простих акцій даного емітента протя­гом певного періоду за певною ціною.

* Варрант - цінний папір, що випускається разом з привілейова­ними акціями чи облігаціями і дає право власнику (протягом вста­новленого в ньому терміну) на купівлю простих акцій за обумовлену ціну.

Володіння варрантами дає власнику можливість отримати дохід за ра­хунок різниці курсів простих та привілейованих акцій і облігацій (за зро­стання вартості простих акцій).

Варранти можуть випускатися лише відкритими акціонерними то­вариствами і тільки в документальній формі. Термін дії варранту не повинен перевищувати одного року, а обсяг базового активу емітента варрантів не повинен перевищувати 50% обсягу акцій. Не дозволя­ється випуск варрантів для покриття збитків від господарської діяль­ності.