12.2. Психолого-педагогічна характеристика системи роботи командирів (начальників) щодо профілактики порушень статутних правил взаємовідносин

Поняття “порушення статутних правил взаємовідносин” сьогодні потребує уточнення, бо це надзвичайно негативне явище у військовому середовищі насправді є порушенням політичних, громадських і соціальних прав людини, злочином проти особистості, колективу й держави. Розуміння злочинної його природи і обґрунтування на цьому підґрунті концептуальних основ викорінення порушень статутних правил взаємовідносин дасть змогу уникнути помилкових про нього уявлень і заснованих на цьому рішень. Без його наукового аналізу неможливо приймати адекватні рішення на державному рівні, в тому числі організувати профілактику у Збройних силах України.

Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями – це різноманітні протиправні моральні, фізичні, психічні та інші форми дій одного військовослужбовця (або групи військовослужбовців) щодо іншого (их), які здійснюються систематично або одноразово із корисних мотивів з метою досягнення певних привілеїв, незаконних пільг, “казарменого комфорту”, задоволення егоїстичних потреб за рахунок інших воїнів або тих, хто не в змозі за себе постояти.

Основними їх різновидами можуть бути:

образи чи насильницькі дії начальника до підлеглих (або навпаки) чи молодшого щодо старшого (их) (або навпаки): словесні образи, погрози застосування сил, завдання тілесних ушкоджень тощо;

зловживання командиром (начальником) своїм службовим положенням або перевищення ним своїх службових повноважень: побиття, викривлення практики використання дисциплінарної влади, незаконні правові обмеження тощо;

глум воїнів старшого періоду служби над воїнами, як правило, першого періоду служби, а також над воїнами, які мають певні фізичні та інші вади: словесні образи, знущання заради розваги, забирання грошей, примушення молодих воїнів виконувати до виснаження різних фізичних вправ, обмеження у розподілі їжі, надання їм принижуючих прізвиськ, примушення їх до самовільно відлучки та інших протиправних дій, прання “дідівського” обмундирування та його прасування тощо.

Для цілеспрямованої профілактичної роботи командирів (начальників) слід знати можливі види злочинів, порушень військової дисципліни у взаємовідносинах між військовослужбовцями, причини їх виникнення і методи роботи щодо їх профілактики (табл. 12.1).

Таблиця 12.1

Можливі види порушень статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями, причини їх виникнення і методи роботи щодо їх профілактики

Види порушень

причини порушень статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями

Основні напрямки та методи роботи щодо їх профілактики

1	2	3
моральний та фізичний тиск на військовослужбовців: словесна образа; погроза; шантаж; примус молодих воїнів до виконання різних примх; перекладання на молодих воїнів воїнами старших періодів служби своїх обов’язків по службі та у побуті: підшивання комірців; праска форми одягу; чистка взуття; прибирання приміщень, території; виконання за воїнів старших періодів служби тяжкої фізичної роботи, несення служби в наряді тощо; вимагання грошей, предметів форми одягу, продуктів харчування та інших особистих речей; побиття; одиночні та групові бійки; знущання; рукоприкладство та інші викривлення дисциплінарної практики; розправа над кривдниками; розправа військовослужбовців старших періодів служби над молодими воїнами руками самих же молодих воїнів; мужолозтво та задоволення статевих потреб у збоченій формі тощо.	недоліки у вихованні до призову; слабка організація щодо вивчення військових статутів Збройних сил України та ігнорування їх вимог у повсякденному житті; відсутність плановості та системності в організації бойової підготовки, недотримання розпорядку дня; поверхове знання офіцерами справжнього положення справ у підрозділах; некритична оцінка положення справ та приховування злочинів, безкарність за їх скоєння; поганий підбір і підготовка осіб добового наряду, незадовільне несення ними служби; наявність кругової поруки; утворення мікрогруп за періодами служби, земляцтву тощо; неспроможність молодших командирів забезпечити належний порядок у відсутності офіцерів; слабка підготовленість офіцерів підрозділів до їх роботи щодо профілактики правопорушень, особиста недисциплінованість; поверхове вивчення індивідуально-психічних якостей підлеглих та відсутність цілеспрямованої індивідуально-виховної роботи з ними; приниження ролі сержантів: їх заміна при проведенні занять та виконання господарчих робіт; відсутність відповідальності за проступки підлеглого; порушення принципів справедливості при розподіленні нарядів і робіт; недоліки в доведенні норм забезпечення; недостатня робота з правового виховання; незнання потреб, запитів та настроїв підлеглих, неприйняття заходів щодо розгляду заяв та скарг, незадовільна організація відпочинку та побуту особового складу; несвоєчасне виявлення та інформування офіцерами медичної служби командирів (начальників) про випадки травмування, відсутність профілактичної роботи у цьому напрямку; низька організація та контроль за виконанням наказів, директив, планів роботи щодо зміцнення військової дисципліни; самоусунення від проведення службових розслідувань за фактами нестатутних взаємовідносин; живучість порочної практики щодо оцінки стану військової дисципліни тільки по кількості накладених стягнень та облікованих злочинів; низький рівень культури командирів (начальників); небажання комісій вищих органів управління розкривати приховування порушень статутних правил взаємовідносин та надавати практичну допомогу військовим частинам, підрозділам; недостатнє роз’яснення особовому складу права на захист особистої гідності тощо.	відпрацювання та впровадження в життя системи роботи командирів і начальників щодо боротьби із порушеннями статутних правил взаємовідносин; систематичне навчання усіх категорій офіцерів, прапорщиків (мічманів), сержантів та старшин практиці роботи щодо попередження правопорушень, підвищення їх особистої відповідальності за стан справ у підлеглих військових частинах, підрозділах. наведення та підтримання статутного порядку в гарнізонах, військових містечках, частинах та підрозділах. підвищення впливу процесу бойової підготовки на зміцнення військової дисципліни. удосконалення виховної роботи. забезпечення гласності щодо заходів, які приймаються до порушників військової дисципліни. поліпшення комплексного облаштування військових частин, матеріально-побутового та медичного забезпечення військовослужбовців. підвищення відповідальності осіб добового наряду та молодших командирів. вивчення морально-ділових, індивідуально-психічних та інших якостей військовослужбовців; викорінення чванства, грубості, образ та рукоприкладства серед командирів (начальників); забезпечення можливості сержантам займатися вихованням та навчанням своїх підлеглих в процесі всього укладу життєдіяльності підрозділу; налагодження систематичної індивідуально-виховної роботи з усіма категоріями військовослужбовців; особиста участь керівного складу з’єднань, військових частин в аналізі причин правопорушень, організації та проведенні їх профілактиці; контроль за виконанням вимог керівних документів та власних рішень щодо зміцнення військової дисципліни; надання конкретної допомоги відстаючим військовим частинам, підрозділам; вивчення, узагальнення та розповсюдження передового досвіду; навчання офіцерів, прапорщиків, сержантів методично правильному застосуванню наданих їм дисциплінарних прав; проведення раптових перевірок виконання розпорядку дня, розкладу занять, несення служби добовим нарядом; проведення планових та раптових стройових оглядів; покращення роботи культурно-просвітницьких закладів; проведення судових процесів у військових частинах; обладнання правових кутків; направлення інформації про поведінку військовослужбовців, які порушили статутні правила взаємовідносин до місць їх роботи, учіння та мешкання до служби у Збройних силах.

Важливим напрямом діяльності командирів, штабів, органів виховної роботи є профілактика порушень статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями. Зміст діяльності офіцерського складу щодо цього напрямку роботи визначено в обов’язках посадових осіб згідно з військовими статутами Збройних сил України, інструкціях, настановах, наказах і директивах Міністра оборони України. Виконання вимог керівних документів, проведення відповідних заходів щодо подолання випадків порушень статутних правил взаємовідносин у військовій частині вимагає творчого, змістовного та системного підходу з боку керівного складу.

Для ефективної профілактики командирам слід знати основні ознаки наявності порушень статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями у підрозділі:

неохайний зовнішній вигляд солдат першого періоду служби, їх пригнічений МПС, відсутність у них окремих елементів обмундирування;

замкнутість, уособленість молодих солдатів;

“добровільне” розташування у незручних місцях;

постійна зайнятість молодих солдат якимись роботами, особливо у вільний від служби час, під час відпочинку і проведення в підрозділі заходів дозвілля;

громадська пасивність, небажання йти у звільнення, у клуб;

постійне перебування молодих солдат у добовому наряді у вихідні і святкові дні;

наявність на їх обличчі га тілі ознак побиття, приховування травм тощо.

Робота щодо їх профілактики на рівні конкретного військового колективу повинна включати:

вдосконалення соціально-побутових умов військової служби, надання військовослужбовцям можливості задовольняти свої матеріальні та духовні потреби легально, законними шляхами;

цілеспрямоване формування свідомості і самосвідомості, самодисципліни і самоконтролю у процесі військово-професійної соціалізації як засобами виховної роботи, так і в результаті гуманізації військової служби, виключення протиправних дій командирів;

узгодження формальної і неформальної структур військового колективу, подолання протиріч у їхніх вимогах до своїх членів, легалізація деяких елементів субкультури військового колективу, творче використання їх у виховній роботі;

поліпшення медичного та психологічного добору військовослужбовців, оптимальна організація адаптації призовників до умов військової служби, подолання соціальної ізольованості військовослужбовців, створення можливості легально змінити місце служби при нестерпних її умовах, що дозволить виключити самовільне залишення частин або самогубство;

спрямування соціальної активності військовослужбовців на творчу навчальну пізнавальну діяльність, на самоактуалізацію у бойовій підготовці, спорті, дозвіллі, художній творчості, щоб за їх допомогою зняти соціальну невдоволеність, агресивність;

налагодження каналу зворотного зв’язку в керуванні підлеглими (формування інституту довірених осіб, встановлення телефонів і поштових скриньок довіри тощо);

поширення впливу на поведінку військовослужбовців найбільш референтної групи для нього – сім’ї.

Практична діяльність свідчить, що робота з профілактики порушень статутних правил взаємовідносин буде мало ефективною, якщо керівний склад недостатньо знає морально-психологічний клімат у військовому колективі, наявність та форми проявів порушень військової дисципліни, військовослужбовців, стосовно яких мають місце подібні прояви.

Без знання дійсного стану справ з порушеннями статутних правил взаємовідносин можна вести тільки розмови та діяти неконкретно, без зосередження зусиль на проблемах, які потребують вирішення, в першу чергу, в даному підрозділі або військовій частині. Саме через незнання існуючих форм проявів, традицій цього явища, їх натхненників та виконавців робота з попередження в багатьох військових частинах проводиться поверхово та носить деклараційний характер. При цьому порушники залишаються невиявленими та не несуть відповідальності. Військовослужбовці, до яких застосовуються різноманітні форми фізичного та морального тиску, не вірять у спроможність командирів захистити їх. Тому першим і важливим етапом діяльності командирів та їх заступників з виховної роботи по попередженню порушень статутних правил взаємовідносин повинно бути досконале вивчення не тільки загальної ситуації та статистики щодо цих проявів, а й конкретних даних про їх наявність у військовому колективі.

Необхідність проведення детального вивчення процесів, пов’язаних із порушенням статутних правил взаємовідносин, викликана також змінами в проходженні служби військовослужбовцями строкової служби, процесами гуманізації і демократизації військового середовища.

У зв’язку з переходом на півторарічний цикл служби динаміка протікання порушень статутних правил взаємовідносин змінюється в бік прискорення їх формування та розвитку, посилення жорстоких форм їх проявів. Тому необхідно також вдосконалювати командирам і начальникам систему своєї роботи щодо подолання цього негативного явища у військовому середовищі. Хоча, ця робота для багатьох не нова, вона проводилася у військових частинах і підрозділах постійно. Тому пропонується наступна система роботи з діагностики і профілактики випадків порушень статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями.

Система роботи командирів (начальників) з діагностики і профілактики випадків порушень статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями складається з основних напрямів роботи. Це:

аналіз повсякденної організації життєдіяльності військ;

вивчення індивідуальних якостей та психічних особливостей військовослужбовців усіх категорій;

вивчення, діагностика і регуляція взаємовідносин між військовослужбовцями;

вивчення традицій і колективної думки у військових колективах та оперативна реакція на них;

аналіз впливу різноманітних мікрогруп у колективі та виявлення їх лідерів;

аналіз характеру службової і позаслужбової діяльності цих лідерів;

виявлення військовослужбовців, які потребують медико-психологічної допомоги, та проведення індивідуально-виховної роботи з ними;

організація протидії негативним явищам у військово-соціальному середовищі;

турбота про побут і здоров’я військовослужбовців та їх соціальний захист.

Методів отримання інформації. Це:

спостереження;

вивчення результатів соціально-психологічних опитувань;

аналіз документів;

індивідуальні бесіди;

доповіді молодших командирів;

зустрічі з батьками;

аналіз листів рідних, близьких і друзів;

аналіз участі в громадських організаціях;

вивчення інформації медичних працівників;

урахування матеріалів військових судів тощо.

Форм роботи: індивідуально-виховна робота; психологічне дослідження; психологічна допомога; психологічна консультація; загальні збори військовослужбовців; робота з сержантами; робота з доведення вироків військових судів; співпраця з батьками військовослужбовців; використання засобів масової інформації, наочної агітації, стінної преси; використання навчальних кінофільмів; воєнно-правова робота; медичні огляди військовослужбовців тощо.

Підведення підсумків і аналіз стану військової дисципліни в роті. Вони підводяться наприкінці кожного тижня з конкретними категоріями: офіцерами і прапорщиками (мічманами); сержантами; з усім особовим складом окремо.

Більш докладно охарактеризуємо зміст діяльності основних посадових осіб полку щодо профілактики порушення статутних правил взаємовідносин у військовому середовищі.

Командир бригади, полку, окремого батальйону повинен: