8.1. Мобілізація особового складу на глибоке вивчення бойової техніки і зброї

Вивчення, експлуатація та обслуговування бойової техніки і зброї здійснюється на заняттях по технічній, спеціальній, тактичній і вогневій підготовці, при відпрацюванні практичних вправ на танкодромах, аеродромах, стрільбищах і полігонах, в процесі польових занять і навчань, морських походів, повітряних польотів, регламентних робіт, парково-господарських днів, у ході самостійної підготовки.

Основними напрямками МПЗ мобілізації особового складу на глибоке вивчення бойової техніки і зброї такі:

турбота про високу якість кожного заняття, підвищення його пізнавального і виховного значення;

психологічне насичення занять зі польової, повітряної і морської підготовки;

виховання у особового складу свідомого ставлення до вивчення бойової техніки і зброї, правильної їх експлуатації та максимального використання їх бойових можливостей під час виконання бойових і навчально-бойових завдань;

формування і підтримання у активному стані позитивної мотивації особового складу на якісне вивчення бойової техніки і зброї, ефективну їх експлуатацію та максимальне використання їх можливостей на заняттях з бойової підготовки;

сприяння всебічному розвитку психіки військовослужбовців на заняттях з технічної підготовки, у процесі експлуатації та збереження бойової техніки і зброї, тобто формування психологічної стійкості і готовності особового складу до ефективного застосування бойової техніки і зброї під час виконання бойових і навчально-бойових завдань тощо.

Одним із важливих напрямків МПЗ є турбота про високу якість кожного заняття, підвищення його пізнавального і виховного значення. Командир підрозділу, його заступник з виховної роботи, а також досвідчені офіцери мають надати методичну допомогу керівникам занять, звертаючи особливу увагу на те, щоб на них переконливо розкривалася значення глибоких технічних знань і міцних навичок і умінь, необхідних для підвищення боєздатності і боєготовності військ (сил), удосконалювалась якість військово-технічної підготовки особового складу. 3 цією метою організуються регулярні заняття з військово-технічних проблем у системі командирської підготовки, відвідування офіцерами військово-технічних лекторіїв, огляди новинок військово-технічної літератури та ін.

Повсякденно спілкуючися з командирами взводів і екіпажів заступник командира з виховної роботи дає їм поради про те як краще розв’язувати виховні, психологічні й дидактичні задачі при вивченні конкретних тем технічної підготовки. Він використовує службові наради, збори особового складу для пропаганди передового досвіду бойової підготовки, заохочує командирів до вдосконалення своїх військово-технічних знань, навичок і умінь, методичної майстерності. Напередодні дня занять по технічній підготовці заступник командира з виховної роботи, як правило, проводить індивідуальну роботу з керівниками цих занять, під час якого звертає увагу на психологічне обґрунтування виховних і дидактичних цілей даного заняття. На складних заняттях йому особисто рекомендується бути присутнім на них і, якщо необхідно, приймати активну участь у їх проведенні та психологічному супроводженні. Наприклад, такі заходи обов’язково потрібні перед подоланням на бойовій техніці водних перешкод, організації занять з водіння танків з подоланням водних перешкод, БМП у ночі тощо.

Досконало володіти зброєю і бойовою технікою, знати їх тактико-технічні можливості, вміти з найбільшою ефективністю застосовувати їх у складних, часто критичних умовах – задача, яку слід по праву назвати задачею номер один у бойовій підготовці військ. Її успішне вирішення в значній мірі залежить від якості польової, повітряної і морської підготовки. Командири, їх заступники з виховної роботи формують у кожного молодого воїна, якому доручено діяти біля ракети, обслуговувати бойовий літак, нести службу на пульті управління радіолокатором, на сучасному кораблі, нестримне прагнення стати господарем цієї грізної техніки, вижати з неї все, на що вона спроможна.

Бажання досконало опанувати бойовою технікою і зброєю має виховуватися у солдатів (матросів) з перших кроків їх військової служби. Позитивна мотивація, по-перше, орієнтує воїна на сумлінне ставлення до вивчення бойової техніки і зброї; по-друге, помагає подолати йому труднощі на цьому важкому шляху.

Одним із методів вирішення цієї задачі та інших задач МПЗ мобілізації особового складу на глибоке вивчення бойової техніки і зброї такі є їх показ та демонстрування бойових можливостей. Разом з командиром підрозділу, його заступником з озброєння безпосередню участь у підготовці і проведенні цього заходу приймає заступник з виховної роботи. Напередодні цього показу вони організовують для молодих воїнів бесіди про бойові якості і можливості різних видів зброї і бойової, які є на озброєнні військової частини (підрозділу), а також пропагують досвід відмінників бойової й гуманітарної підготовки, класних спеціалістів, яких вони досягли своєю наполегливою працею за короткий термін служби.

Методи показу бойової техніки і зброї різні. Наприклад, це може бути демонстрування зразків бойової техніки і зброї на спеціальних площадках. У такому випадку біля кожного експоната виставляється щит, на якому розміщується інформація про призначення даного виду зброї чи бойової техніки, її тактико-технічні дані і бойові можливості. Пояснення воїнам дають досвідчені фахівці. Після огляду, як правило, організується показ роботи військовослужбовців старшого призову на бойовій техніці й зброї. Позитивно впливають на свідомість і підсвідомість, мотиваційну, емоційно-почуттєву і вольову сферу психіки військовослужбовців молодого поповнення виступи командира частини, його заступників, а також військовослужбовців, які отримали державні нагороди і заохочення за відмінне опанування бойовою технікою й зброєю. Їх виступи іноді супроводжуються демонстрацією навчальних кінофільмів на військово-технічні теми. Все це має безпосередній позитивний вплив на емоційно-почуттєву сфери психіки військовослужбовця, формує у нього первинну настанову на майстерне опанування бойової техніки і зброї, розвиває гордість за вітчизняну бойову техніку і зброю.

Дієвою формою виховної роботи є урочисте вручення молодим воїнам зброї і техніки, яке як би демонструє прийняття воїнів повноправними членами військових колективів. При підготовці до цього ритуалу ветерани Другої світової війни, учасники бойових дій і миротворчих операцій у складі військ ООН, класні спеціалісти розповідають солдатам (матросам) про те, як відмінне знання і майстерне володіння зброєю і бойовою технікою сприяли воїнам здобувати перемогу в бою з підступним і сильним ворогом, а в мирний час – успішно виконувати навчальні і навчально-бойові завдання. У військових підрозділах проводяться зустрічі молодих воїнів з воїнами старшого призову, які розповідають їм про свій досвід експлуатації бойової техніки і зброї, майстерного їх застосування. Вручаючи техніку і зброю перед строєм підрозділу командир і його заступник з виховної роботи тепло поздоровляють молодих воїнів з цією знаменною подією, закликають відмінно вивчати і зберігати ввірену їм Батьківщиною першокласну бойову техніку і зброю.

Важливе місце в мобілізації особового складу на глибоке вивчення бойової техніки і зброї займає усна і друкована пропаганда досвіду відмінників бойової підготовки, класних спеціалістів, найбільш підготовлених солдатів і сержантів старшого призову. Вона допомагає молодим воїнам наочно побачити, усвідомити і з’ясувати шляхи, методи і форми їх опанування військовою спеціальністю і просування до висот військової майстерності, виховує любов до бойової техніки й зброї, формує впевненість у власних можливостях у опануванні ними й мотивує прагнення військовослужбовців пізнати “таємниці” їх вмілого застосування в будь-яких умовах навчальної та навчально-бойової діяльності.

До числа перевірених ефективних засобів морального стимулювання воїнів, які показують приклад сумлінного ставлення до вивчення бойової техніки і зброї та майстерної їх експлуатації, відносяться різноманітні заохочення. Командири підрозділів та їх заступники особисто застосовують цей стимул, а також навчають командирів взводів, відділень, обслуг, екіпажів його вмілому застосуванню. Вони турбуються про заохочення воїнів, що відзначилися, і про розповсюдження їх передового досвіду.

Підвищенню технічної майстерності військових фахівців, оволодіння ними суміжними технічними спеціальностями сприяють технічні гуртки по вивченню ракетної, авіаційної, танкової, автомобільної та іншої броньованої техніки, засобів зв’язку тощо. Проблема складу гуртків та їх програми вирішуються командиром, його заступниками спільно з активістами. Склад гуртка не повинен бути занадто великим. Досвід показує, що велика кількість слухачів знижує якість занять. Достатньо, щоб у гуртку у масштабі військового підрозділу навчалися не більше 10-15 осіб.

Технічні гуртки рекомендується створювати з урахуванням рівня технічної підготовленості воїнів та їх конкретного фаху. Керівниками цих гуртків призначаються досвідчені командири, техніки, класні фахівці, які досконало володіють даною спеціальністю, являються справжніми майстрами своєї справи, мають позитивний морально-психологічний вплив на військовослужбовців.

У залежності від конкретних умов гуртки можуть створюватись як в масштабі військової частини, так і в підрозділах. У першому випадку склад гуртка, його керівник, термін занять оголошуються наказом командира військової частині. Коли гурток створюється в підрозділі, то всі ці організаційні питання вирішуються розпорядженням командира підрозділу.

Зарахування воїнів у гурток проводиться за їх особистим бажанням, тобто добровільно. Необхідно прагнути до того, щоб використовувати заняття у технічних гуртках як додатковий стимул для підвищення якості бойової підготовки, вдосконалення технічних знань, практичних навичок і вмінь ефективної експлуатації бойової техніки і зброї військовослужбовцями, зміцнення військової дисципліни серед особового складу.

Програма занять у гуртку складається з таким чином, щоб вона не дублювала програму бойової (спеціальної) підготовки, а включала такі теоретичні і практичні проблеми, які б поглиблювали і систематизували технічні знання воїнів, розширяли їх військово-технічний кругозір, вдосконалювала практичні навички та вміння правильної експлуатації та ефективного застосування бойової техніки і зброї.

До створення гуртка треба підходити з урахуванням його позитивного впливу на бойову підготовку та на основі конкретних існуючих можливостей у частині (підрозділу). Наприклад, у багатьох військових частинах створюються гуртки по вивченню бронетранспортера або автомобіля. Справа ця потрібна і корисна. Але, створюючи такий гурток, необхідно врахувати наявність в частині моторесурсів, автотранспорту, інструкторського складу. Там, де це не враховується, автогуртки, як правило, припиняють заняття, коли справа доходить до практичного водіння автомобіля.

Заняття в технічних гуртках проводяться в позаурочний час 3-4 рази на місяць протягом 2-3 годин кожне. Роботу гуртків не можна пускати на самоплив Якщо вже гурток створений, то командир, його заступник з виховної роботи повинні проявити турботу про те, щоб заняття в ньому проводилися регулярно, і воїни мали можливість регулярно їх відвідувати.

Командування, в першу чергу, має турбуватися про ретельну підготовку керівників цих гуртків до занять та їх високу якість, регулярність відвідування слухачами та успіхи останніх. Чітка, добре організована робота технічного гуртка буде сприяти підвищенню не тільки технічних знань воїнів, але і якості бойової підготовки, зміщенню військової дисципліни і підвищенню бойової готовності військової частини (підрозділу).

Підвищення технічних знань, вдосконалення практичних технічних навичок і вмінь неможливе без систематичної самостійної роботи воїнів над книгою, журналом, безпосередньо на бойовій техніці та зброї. Обов’язок командирів, інженерно-технічного складу, офіцерів виховних структур – знати новинки технічної літератури і систематично звертати увагу підлеглих до корисних для них посібників і статей, допомагати розбиратись у складних технічних проблемах, використовувати все нове в практичній діяльності. Заступник командира з виховної роботи організує в народознавчій світлиці виставки технічної літератури, вивішує списки книжкових новинок у бібліотеці військової частини.

Якість занять з технічної підготовки, їх дієвість багато в чому залежать від стану навчально-матеріальної бази. Досвід свідчить, що неможливо як слід розтлумачити сутність процесів, які проходять в електричних, гідравлічних, електронних та інших обладнаннях, користуючися лише закритим блоком або схемою із навчального посібника. Для цього необхідні також наочні посібники (плакати, креслюнки), діючі макети і тренажери.

Для вдосконалення цієї бази багато можуть зробити і роблять раціоналізатори і винахідники. У військових частинах винахідницьку і раціоналізаторську роботу організує спеціальна комісія, яка призначається наказом командира. Вона підтримує тісний зв’язок з раціоналізаторами підрозділів, надає їм різноманітну допомогу.

Командири, інженери і техніки мають розробити для них проблемні завдання, мобілізувати на їх розв’язання кращих фахівців, умільців військової частини, своєчасно надавати їм необхідну технічну і організаційну допомогу, вміло заохочувати за раціоналізаторські і винахідницькі успіхи, широко популяризувати їх досягнення наочній і усній агітації.

Діяльність раціоналізаторів і винахідників слід спрямувати не тільки на активне вдосконалення навчально-матеріальної бази, а також на підвищення ефективності праці при обслуговуванні, ремонті і експлуатації бойової техніки й зброї, на більш оптимальне використання енергії і обладнання. Своїм особистим прикладом вони мають розвивати у воїнів творче технічне мислення, ініціативу, працелюбність, любов до техніки, допомагати краще освоїти бойову спеціальність. Ось чому заступник командира з виховної роботи, спираючись на весь актив, залучає в число раціоналізаторів і винахідників офіцерів, прапорщиків (мічманів), сержантів, солдатів (матросів), широко розповсюджує досягнення новаторів.