Підрозділ іас (со) як система масового обслуговування.
Під ефективністю функціонування ІАС (СО) будемо розуміти ступінь її пристосованості до виконання задач ІАЗ бойових дій авіаційних частин. Ефективність функціонування ІАС (СО) залежить від багатьох факторів, серед яких найважливішими є організаційно-штатна структура ІАС (СО), прийняті схеми побудови й організації технологічних процесів обслуговування авіаційної техніки, рівень підготовки і кваліфікації фахівців ІАС (СО), оснащеність ІАС (СО) технічними засобами контролю, матеріальна база ІАС (СО) для виконання ремонтно-профілактичних робіт.
Практична діяльність ІАС (СО) показує, що при здійсненні експлуатації авіаційної техніки рішення організаційних питань у багатьох ситуаціях стає не менш важливим, чим рішення технічних питань. Звідси виникає необхідність вивчення організаційної сторони процесу експлуатації авіаційної техніки взагалі і РЕО (ПРНК, засобів РЕБ) літаків зокрема. При цьому тільки кількісні методи аналізу можуть дозволити обґрунтовано судити про те, який спосіб організації експлуатації РЕО краще чи гірше іншого.
Оскільки різноманітні задачі, зв'язані з технічною експлуатацією і ремонтом авіаційної техніки, мають характер масового обслуговування, то при побудові моделей функціонування ІАС (СО) найбільше застосування знаходить теорія масового обслуговування, що дозволяє установити раціональну залежність між характером потоку заявок, продуктивністю обслуговуючих каналів, їх кількістю і інтенсивністю обслуговування. При цьому ІАС (СО) розглядається як своєрідна система масового обслуговування, що володіє деякою пропускною здатністю. Зокрема, структура функціонування ІАС при виконанні регламентних робіт може бути представлена у вигляді адаптивної багатоканальної системи масового обслуговування (рис. 2.1). Заявки на виконання регламентних і ремонтних робіт надходять у ТЕ ап, де відбувається їх розподіл по групах регламентних робіт (каналам обслуговування), що безпосередньо виконують функції обслуговування заявок, що надійшли. Після того як процес обслуговування в групах закінчений, авіаційна техніка надходить в аэ. Інформація про вхідний і вихідний потоки заявок по обслуговуванню авіаційної техніки надходить у диспетчерський пункт, що робить зміну характеристик системи обслуговування таким чином, щоб забезпечити задану готовність авіаційної техніки. Аналогічно можна представити і функціонування ІАС (СО) при підготовці літаків до польотів.
Вивчення пропускної здатності обслуговуючих систем є основною задачею теорії масового обслуговування. Вибір показників для оцінки пропускної здатності здійснюється в залежності від поставлених перед ІАС (СО) задач. Такими задачами, наприклад, можуть бути: визначення раціональної організації виконання регламентних робіт і різних видів підготовок авіаційної техніки до польотів, структури постачання запасними елементами ІАС (СО) частин, а також великої кількості задач, зв'язаних з оперативно-тактичним плануванням різних аспектів інженерно-авіаційного забезпечення бойових дій. Будь-яка задача масового обслуговування авіаційної техніки вважається вирішеної, якщо вдається знайти кількісні показники ефективності функціонування ІАС і виразити їх через величини, що характеризують вхідний потік заявок і обслуговуючу систему. Після цього задача керування ІАС зводиться до визначення такої структури й організації системи обслуговування авіаційної техніки, при якій буде досягнутий найбільший її показник боєздатності.
Рисунок 9 ТЕЧ ап як адаптивна система масового обслуговування.
Експлуатація радіотехнічних систем уявляє собою сукупність різних процесів, які забезпечують підтримання техніки в стані готовності до застосування. Реалізація цих процесів потребує залучення широкого кола різних спеціалістів. В той же час експлуатаційні процеси, як правило, регламентовані в часі. Здійснення цих процесів у стислі терміни з високою якістю і ефективністю потребує планування цих процесів і наукового управління діяльністю колективів спеціалістів.
Основною задачею планування є розподілення всього об’єму робіт, при якому їх можна буде виконати в встановлені терміни наявними силами і засобами з необхідною якістю.
Крім того, задачею планування є також розподілення ресурсу радіотехнічних систем таким чином, щоб забезпечувалось його рівномірна витрата як на протязі року, так і на більш довший період експлуатації.
Таким чином, планування охоплює широке коло питань експлуатації РТС і в першу чергу, проведення технічного обслуговування і ремонту, матеріальне забезпечення експлуатації і контролю технічного стану.
Планування складного комплексу робіт повинно проводитися з урахуванням наступних елементів:
- часу, необхідного для виконання всього комплексу робіт і його окремих етапів;
- вартості всього комплексу робіт і його окремих ланок;
- сировинних, енергетичних і людських ресурсів.
Раціональне планування складного комплексу робіт потребує рішення наступних питань:
1.Як розподілити наявні трудові і матеріальні ресурси між окремими етапами комплексу?
2.В які моменти розпочинати і коли закінчувати окремі етапи робіт?
3.Які можуть виникнути перепони на шляху до своєчасного завершення комплексу робіт і як їх оптимально ліквідувати.
Управління складним процесом –це процес переводу його із одного стану в інший. В управлінні складним процесом можна виділити три характерних елемента:
вибір бажаного ходу керуємого процесу;
контроль дійсного ходу процесу;
вплив на керуємий процес в напрямку бажаної зміни його характеристик.
При плануванні і управлінні складними процесами раніш використовувались календарні лінійні графіки. Прикладом календарних лінійних графіків є стрічкові діаграми.
Свою назву „стрічкові” ці графіки отримали тому, що вони мають тільки один змінний параметр, як правило час, одиниці виміру якого відкладаються вздовж однієї лінії.
За допомогою стрічкових графіків враховується розподілення робот по видам і найменуванням між виконавцями, календарний розклад виконання робіт. Стрічкові графіки підпорядковуються примусовому загальному часу на весь процес з розділенням часу по стрічкам робіт замість утворення загального масштабу часу на основі аналізу тривалості кожної роботи.
Дані способи графічного планування і управління роботами достатньо прості в складанні і використанні. Але вони мають ряд суттєвих недоліків:
не відображають складність процесів і взаємозв’язку окремих робіт;
значно затрудняють оцінку порівняльної значимості робіт.
Це часто призводить до того, що джерела потенційних труднощів виявляються непоміченими. Вони також обмежують можливість прогнозування ходу виконання робіт.
Данні методи не відображають можливого характеру тривалості майбутніх робіт і тому намічені строки виконання робіт не є достовірними.
Крім того, система стрічкових календарних графіків недостатньо гнучко реагує на динамічність процесу. Корегування плану проведення процесу в цьому випадку проходить з великими труднощами і потребує значних затрат часу.
В наш час для рішення задач планування і управління експлуатаційними процесами знаходять застосування метод мережного планування і управління (МПУ), методи лінійного і динамічного програмування, методи статистичних випробувань та інші.
Широке застосування методу МПУ під час експлуатації радіотехнічних систем обумовлене низкою його переваг.
Основними з них є:
1.МПУ робить можливим оцінити і передбачити наслідки тих або інших змін складного процесу. З’являється можливість кількісно виміряти вдосконалення плану.
2.Застосування МПУ забезпечує наочне зображення ходу складного процесу як в цілому, так і по частинам. При цьому достатньо просто виявляються області потенційних перешкод.
3.З застосуванням МПУ краще використовуються наявні ресурси і координується робота виконавців. Точніше встановлюється взаємозв’язок між задачами виконавців, що дозволяє кожному реально оцінити своє місце і роль в загальному процесі, а також включати в процес нових виконавців.
Одночасно з цим методом дозволяє отримати ефективний контроль за ходом виконання робіт і своєчасно приймати обґрунтовані рішення по усуненню виникаючих по різним причинам відхилень фактичного ходу робіт від запланованого.