- •§ 1. Поняття конституційного права як галузі публічного права України.
- •§ 2. Зміст та структура предмету конституційного права України.
- •§ 3Поняття та специфіка методу правового регулювання конституційного права України.
- •§ 4. Співвідношення конституційного права України з іншими галузями права.
- •§ 5. Поняття система галузі конституційного права України. Співвідношення системи Конституції і системи галузі конституційного права.
- •§ 6. Конституційно-правові інститути: поняття, особливості та види.
- •§ 7. Поняття, особливості, класифікація і структура конституційно-правових норми.
- •§ 8. Поняття форми та джерела конституційного права України: специфічні особливості та класифікація.
- •§ 9. Система джерел конституційного права України.
- •§ 10. Конституція України – основне джерело конституційного права України.
- •§ 11. Міжнародні договори як форма конституційного права України.
- •§ 12. Закони як джерела конституційного права України.
- •§ 13. Підзаконні акти – джерела конституційного права: укази Президента України, постанови Кабміну, акти органів місцевого самоврядування.
- •§ 14. Рішення ксу як джерела конституційного права України.
- •§ 15. Поняття, специфічні риси, структура та класифікація конституційно-правових відносин.
- •§ 16. Суб’єкти конституційного права і суб’єкти конституційних відносин.
- •§ 17. Конституційна правосуб`єктність: поняття, елементи, особливості.
- •§ 18. Об`єкти конституційно-правових відносин: поняття та види.
- •§ 19. Зміст конституційно-правових відносин.
- •§ 20. Юридичні факти в конституційному праві: поняття та види.
- •§ 21. Поняття, предмет та функції науки конституційного права.
- •§ 22. Методологія науки конституційного права.
- •§ 23. Система та джерела науки конституційного права.
- •§ 24. Конституційного право як навчальна дисципліна: поняття, завдання, значення і система.
- •§ 25. Поняття, ознаки та види конституційно-правової відповідальності.
- •§ 26. Конституційний делікт як фактична підстава конституційно-правової відповідальності.
- •§ 27. Суб’єкти конституційно-правової відповідальності.
- •§ 28. Конституційно-правові санкції: поняття, особливості та види.
- •§29. Основні теорії конституції України.
- •§ 30. Юридичні властивості конституції України.
- •30. Конституція фактична та юридична.
- •§ 31. Функції та види Конституції.
- •§ 32. Поняття та юридичні властивості Конституції України 1996р. Пряма дія норм ку.
- •§ 33. Поняття, суть та ознаки конституційного ладу.
- •§ 34. Конституційна характеристика України як правової держави.
- •§ 35. Конституційна закриплення України як демократична держави.
- •§ 36. Конституційна характеристика України як соціальної держави.
- •§ 37. Конституційна характеристика України як суверенної і незалежної держави.
- •§38. Розподіл влад як принцип основ конституційного ладу України.
- •39. Конституційне закріплення державних символів України.
- •§40. Нормативні та організаційні гарантії конституційного ладу України: поняття та суть.
- •§41. Конституційні основи закріплення політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності.
- •§42. Конституційне закріплення власності, екологічної безпеки, підприємства, соціальної спрямованості ринкової економіки.
- •§43. Конституційно-правовий статус політичних партій та громадських організацій.
- •§ 44. Осови конституційного-проавовово статусу религийних организаций в украини.
- •§ 45.Поняття конституційно-правове регулювання та види информации та их конституційно-правове регулювання
- •§46. Конституційно-правовий статус друкованих та аудіовізуальних засобів масової інформації.
- •§ 47. Поняття і сутність правового положення особи в державі. Елементи статусу.
- •48.Міжнародно-правові стандарти прав людини.Принципикон ституц-правовогостату су людини игром радянина в украини
- •49 Поняття та підстави обмеження конст. Прав і свобод
- •50 Поняття, зміст та ознаки громадянства. Конст принципи укр гром
- •51. Набуття громадянства
- •52 Прийняття у громадянство України
- •53 Припинення українського громадянства
- •54Особливості втрати громадянства України
- •57…Конституціно-правовий статус іноземців та осіб без громадянства
- •58.Основні права і обов'язки іноземців і осіб без громадянства
- •59.Особливості в'їзду та виїзду з України іноземців
- •60.Конституційно-правовий статус біженців
- •61Юридична природа та зміст права на притулок
- •62, 63… Умови и порядок иммиграции в украину иноземцив та осиб без громадянства
§ 9. Система джерел конституційного права України.
У своїй сукупності джерела конституційного права утворюють надзвичайно складну як за структурою, так і за змістом динамічну систему, елементами якої є акти, що містять конституційно-правові норми. Множинність конституційних відносин та різноманітність їх об’єктів обумовлюють різні види правових приписів, а відтак – різноманітність видів джерел конституційного права.
Система джерел галузі конституційного права України включає: 1) Конституція України; 2) Закони України, міжнародні договори України, інші нормативні акти Верховної Ради України; 3) Нормативні укази Президента України; 4) Нормативні постанови Кабінету Міністрів України; 5) Рішення КСУ; 6) Нормативно-правові акти Верховної Ради АРК і Ради міністрів АРК; 7) Статути територіальних громад, інші акти органів місцевого самоврядування, акти місцевих референдумів.
Основним джерелом конституційного права є Конституція України від 28 червня 1996 р. Конституція України — це єдиний нормативно-правовий акт найвищої юридичної сили, який є Основним Законом суспільства і держави, регулює найважливіші суспільні відносини, містить норми прямої дії, має особливий порядок прийняття, внесення до нього змін і доповнень та його захисту, гарантування. Конституція України як основне джерело конституційного права України має ряд характерних ознак.
По-перше, Конституція за своєю сутністю є Основним Законом (Іех fundamentales), що виражає волю українського народу і політику держави; по-друге, за змістом вона має вищу юридичну силу; по-третє, норми Конституції є нормами прямої дії; по-четверте, приймається і вводиться в дію відповідно до передбаченої законом спеціальної процедури. Спеціальна процедура передбачена і щодо внесення змін і доповнень до Конституції України. По-п'яте, чинне законодавство передбачає спеціальний механізм правового захисту, гарантування Конституції.
Іншим важливим джерелом конституційного права України, що має найвищу юридичну силу, є акти всеукраїнського референдуму. Вони характеризуються такими ознаками: за своєю сутністю вони виражають волю українського народу та територіальних громад або сприяють її вираженню; за змістом акти референдумів мають загальнообов'язковий характер для всіх суб'єктів референдумів; за формою вони є формально визначеними актами правотворчості;
У системі джерел конституційного права України акти всеукраїнського референдуму представлені рішеннями всеукраїнських референдумів 1 грудня 1991 р. і 16 квітня 2000 р. Якщо перший акт всеукраїнського референдуму був вдало реалізованим і надав вищої юридичної сили історичному Акту проголошення незалежності України, то рішення всеукраїнського референдуму 16 квітня 2000 р. так і залишається нереалізованим, що вказує на слабкість механізму правового захисту актів всеукраїнського референдуму.
Основним видом джерел конституційного права України є закони України. Це нормативно-правові акти, що приймаються за особливою процедурою, мають вищу юридичну силу щодо інших джерел конституційного права, за винятком Конституції та відповідних актів всеукраїнського референдуму, і регулюють найбільш важливі комплекси суспільних відносин у сфері конституційного права.
Особливим видом джерел конституційного права України є декларації, акти і конституційні договори. Вони займають особливе місце у системі джерел, оскільки їх прийняття є разовою, винятковою подією у конституційній практиці держави.
Декларації — це нормативно-правові акти, що приймаються Верховною Радою України і нормативно визначають основні засади державного і суспільного ладу чи політики держави з окремих найважливіших питань.
.
До законодавчих джерел конституційного права належать чинні міжнародні договори України. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції такі договори є частиною національного законодавства лише за умови надання згоди на їх обов'язковість Верховною Радою України.
До законодавчих джерел конституційного права України також відносяться нормативно-правові акти колишніх Союзу Радянських Соціалістичних Республік і Української СРСР та їх органів. Ці акти є джерелами незалежної України в силу загальновизнаного міжнародного принципу правонаступництва.
Важливим видом джерел конституційного права України є укази і розпорядження Президента України, які відповідно до ст. 106 Конституції обов'язкові на території України. Вони видаються на основі і в розвиток Конституції і законів України. Крім того, Президент України вводить у дію своїми указами рішення Ради національної безпеки і оборони України та ряду інших державних органів, що створюються при Президентові України.
Джерелами конституційного права України є постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України та нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади
Джерелами конституційного права України є акти Центральної виборчої комісії (ЦВК) і територіальних виборчих комісій. Природа цих джерел є досить складною і малодослідженою — за своєю сутністю вони опосередковують народне волевиявлення, за суб'єктами — це нормативно-правові акти органів державної влади, за дією по колу суб'єктів ці акти поширюються на всіх учасників виборчого процесу.
Важливим джерелом сучасного конституційного права є акти реагування Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Це відносно нове джерело, оскільки інститут омбудсмана в Україні почав формуватися лише після прийняття чинної Конституції. Але за короткий термін акти реагування Уповноваженого на практиці довели свою дієвість та ефективність у сфері забезпечення прав і свобод людини і громадянина.
Висновки і рішення Конституційного Суду України, що мають нормативно-правовий характер і юридичні наслідки загального характеру у конституційно-правовій сфері, слід вважати джерелами конституційного права. Одночасно відкритим залишається питання щодо юридичної сили висновків і рішень Конституційного Суду України: за суб'єктом нормотворчості вони є підзаконними актами, а за змістом і процесуальною формою нормотворчості вони фактично мають таку саму юридичну силу, як і Конституція, і закони України.