§ 18. Об`єкти конституційно-правових відносин: поняття та види.

Під об'єктами конституційно-правових відносин ро­зуміють певні дії, особисті, соціальні або державні бла­га, які безпосередньо задовольняють інтереси і потреби суб'єктів цих відносин і з приводу яких їх учасники всту­пають у ці відносини і здійснюють свої суб'єктивні кон­ституційні права і обов'язки.

Об'єкти конституційно-правових відносин виступають їх необхідним структуротвірним елементом, вони забезпе­чують зв'язок між суб'єктами і ними можуть виступати різнома­нітні явища - дії, матеріальні та нематеріальні блага. Наприклад, Конституція України до їх переліку відносить: народний і держав­ний суверенітет, державну територію, державну символіку, україн­ську мову, політичну та ідеологічну багатоманітність, землю, дер­жавний бюджет тощо. Специфічним об'єктом конституційно-правових відносин є публічна влада.

Згадані блага можуть бути матеріальними і нематеріальними.

Матеріальними видами об’єктів конституційно-правових відносин є: 1) політичні блага – конституційний лад, суверенітет, влада, влада народу, державна влада, громадянство, депутатський мандат, посада, територіальна цілісність тощо; 2) дії уповноваженого суб’єкта; 3) дії зобов’язаних суб’єктів; 6) речі та інші майнові і духовні блага; 7) поведінка суб’єктів конституційно-правових відносин; 8) результати поведінки суб’єктів таких відносин; 9) природні об’єкти.

Видами об’єктів нематеріальних відносин є: 1) особисті нематеріальні блага людини і громадянина (життя, здоров’я, честь, гідність); 2) певні соціальні властивості і риси об’єднань, спільностей; 3) духовні цінності.

§ 19. Зміст конституційно-правових відносин.

Зміст конституційно-правових відносин характеризується складною структурою. Умовно в конституційно-правовому відно­шенні вирізняють юридичний (суб'єктивні права та юридичні обов'язки) і матеріальний (фактична поведінка суб'єктів) зміст. При цьому в конкретних конституційно-правових відносинах суб'єктивне право учасників конституційно-правових відносин - це їхня, гарантована конституційно-правовою нормою, можливість вільно діяти в певних, визначених нормою межах, а юридичний обов'язок - це установлена конституційно-правовою нормою ви­мога діяти певним, чітко визначеним чином або утриматися від здійснення певних дій.

Юридичний зміст загальних конституційно-правових відносин виявляється через конституційно-правовий статус їх суб'єктів. При цьому загальні конституційно-правові норми не містять конкретного переліку суб'єктів і не індивідуалізують їхні взаємні права та обов'язки. Для таких відносин характерним є особливий механізм реалізації їх суб'єктами своїх прав та обов'язків. Так, у значній частині цих відносин права та обов'язки суб'єктів реалізуються не безпосередньо, а через інші правовідносини, що виникають вна­слідок реалізації різних видів правових норм і мають конкретний характер.

§ 20. Юридичні факти в конституційному праві: поняття та види.

Виникнення конкретних конституційно-правових відносин пов'язане з юридичними фактами, які приводять у дію конститу­ційно-правову норму. Юридичні факти - це конкретні життєві обставини, з якими конституційно-правові норми пов'язують виникнення, зміну або припинення конституційно-правових відносин. Юридичні факти формулюються у гіпотезах конституційно-правових норм і залеж­но від їх зв'язку з індивідуальною волею суб'єкта поділяються на дві групи: події та дії. Події - це юридичні факти, що не залежать від волі суб'єктів. Дії - це юридичні факти, що залежать від волі та свідомості суб'єктів конституційно-правових відносин. Під кутом зору за­конності дії поділяються на правомірні та неправомірні. Правомір­ні дії зумовлюють виникнення у суб'єктів прав та обов'язків, передбачених конституційно-правовими нормами. При цьому пра­вомірні дії також поділяються на дві групи: юридичні акти і юри­дичні вчинки. Юридичні акти - це правомірні дії, що здійснюють­ся суб'єктами з метою вступу їх у певні конституційно-правові відносини, а юридичні вчинки - це правомірні дії, що безпосеред­ньо не спрямовані на виникнення, припинення або зміну консти­туційно-правових відносин, але тягнуть за собою такі наслідки. Неправомірні дії - це юридичні факти, що суперечать вимогам конституційно-правових норм. Вони є підставою для притягнення відповідних посадових осіб та органів публічної вла­ди до відповідальності.

При цьому доцільно звернути увагу на те, що порушення кон­ституційно-правових норм може тягти за собою як конституційно-правову (конституційну) відповідальність, так і відповідальність, передбачену іншими галузями права (кримінальним, адміністратив­ним, цивільним). Наприклад, згідно зі ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності й територіальної цілісності Украї­ни, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Порушення громадянами України вимог цієї конститу­ційно-правової норми тягне за собою адміністративну або кримі­нальну відповідальність.