§ 13. Підзаконні акти – джерела конституційного права: укази Президента України, постанови Кабміну, акти органів місцевого самоврядування.

Підзаконні акти приймаються на основі закону, відповідно до закону і з метою виконання закону. Особливе місце в системі підзаконних актів займають акти Президента України. Джерелом конституційного права є й окремі загально-нормативні укази Президента України, які містять консти­туційно-правові норми (наприклад, укази "Про порядок роз­гляду питань, пов'язаних з громадянством України" від 31 березня 1992 р.; "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" від 10 червня 1997 р.). Президент видає укази і розпорядження. Указ – це правовий акт глави держави, який видається з найбільш важливих питань, віднесених до його компетенції. Розпорядження – ненормативний акт глави держави, який має індивідуальний, організаційний характер.

Окремі конституційно-правові норми можуть міститися у деяких постановах Кабінету Міністрів України (наприк­лад, постанова Кабінету Міністрів України "Про затвер­дження Положення про порядок легалізації об'єднань грома­дян" від 26 лютого 1993 р.). КМУ в межах своєї компетенції видає постанови та розпорядження, які є обов`язковими до виконання. Акти КМУ підписує Прем`єр-міністр. Акти КМУ, що мають нормативний характер, видаються у формі постанов.

Акти органів місцевого самоврядування та акти місцевих референдумів. Конституція України закріплює право органів міс­цевого самоврядування в межах повноважень, визначених зако­ном, постановляти рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (ст. 144). Якщо ці рішення регулюють відно­сини у сфері конституційного права, то їх слід визнавати його джерелами. До таких, зокрема, можна віднести статути територіаль­них громад сіл, селищ і міст, а також регламенти місцевих рад та рішення, якими затверджуються положення про органи самоорга­нізації населення.

Підзаконні нормативно-правові акти приймаються, видаються на основі й на виконання законів.

В Україні, по суб'єкті прийняття (видання) серед підзаконних нормативно-правових актів розрізняють:

-постанови Верховної Ради України;

-акти Президента України (укази, розпорядження);

-акти органів виконавчої влади:

а) Уряду України( постанови, розпорядження);

б) центральних органів виконавчої влади ( наприклад, акти міністерств);

в)місцевих органів виконавчої влади ( наприклад, розпорядження глав місцевих державних адміністрацій);

-контрольно-наглядових органів (наприклад, акти Генерального прокурора України);

-акти органів місцевого самоврядування ( рішення );

- і ін.

По характеру компетенції органа, що видав підзаконний акт, а також сфері його дії, звичайно розрізняють акти:

-загальні ( видаються органами загальної компетенції , діють у межах країни ): наприклад, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України (Уряду України);

-місцеві (видаються місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, діють у межах відповідної території ,наприклад, області, району);

-відомчі ( видаються органами спеціальної компетенції - відомствами, поширюються на структурні підрозділи, особи, що перебувають у системі адміністративного, службового, дисциплінарного підпорядкування даного відомства, тобто мають внутрішньовідомче значення ) : наприклад, акти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

-локальні (корпоративні) - видаються органами керування корпорації (підприємства, установи, організації), мають внутрікорпоративна дія, тобто діють у межах даного підприємства, установи, організації; серед них є акти прийняті керівником, загальними зборами, виконавчими органом( наприклад, радою директорів) корпорації , акти матеріально-правові й процесуально-правові, прийняті самостійно (у рамках закону) або на основі типових нормативних .