- •Тема 2. Основи конституційного права України (2 год.) Лекція 2. (2 год.)
- •Поняття, система та джерела конституційного права України
- •Загальні засади конституційного ладу України. Поняття і принципи конституційного ладу України
- •Основи правового статусу особи в Україні
- •Громадянство України
- •Тема 3. Основи адміністративного права України (2 год.) Лекція 3. (2 год.)
- •Система та джерела адміністративного права
- •Система органів виконавчої влади
- •Поняття та склад адміністративних правовідносин.
- •Адміністративне правопорушення як підстава адміністративної відповідальності.
- •Адміністративна відповідальність
Тема 2. Основи конституційного права України (2 год.) Лекція 2. (2 год.)
Мета заняття: Ознайомити студентів з юридичною природою конституційного права; поняттям виборчого права та виборчих систем; підставами набуття і припинення громадянства; навчити користуватись нормативно-правовою базою; формувати у студентів економічне та правове мислення, розвивати вміння грамотно висловлювати власні думки; прививати любов до обраної професії.
План
Поняття, система та джерела конституційного права України.
Загальні засади конституційного ладу України. Поняття і принципи конституційного ладу України.
Основи правового статусу особи в Україні.
Громадянство України. Система конституційних прав та обов’язків громадян.
Рекомендована література: 1, 6, 19, 28, 29, 40.
Поняття, система та джерела конституційного права України
Конституційне право України (далі - КПУ) – це галузь права, яка являє собою сукупність правових норм, які закріплюють і регулюють суспільні відносини, що забезпечують організаційну і функціональну єдність суспільства, основи конституційного ладу, статус людини і громадянина, територіальний устрій держави, форми демократії, систему органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Предметом КПУ є сукупність політико-правових відносин по реалізації державно-владних функцій, забезпеченню прав і свобод людини і громадянина.
Метод правового регулювання – диспозитивний.
Принципи конституційного права поділяються на дві великі групи - загальні і спеціальні.
У загальних принципах втілюються основні ідеї конституції, її призначення і соціальна роль. Ці принципи декларуються безпосередньо в Конституції України. Серед них - державний суверенітет, розподіл влад, непорушність прав та свобод людини і громадянина тощо.
Спеціальні принципи наповнюють реальним змістом конкретні конституційно-правові відносини. Вони мають чітко окреслену юридичну природу і знаходять конкретне застосування в безпосередній діяльності держави та її органів. Це, наприклад, принципи органів державної влади, виборності місцевого самоврядування тощо.
Система конституційного права - є системою інститутів і норм конституційного права. Це складна, структурована, динамічна система, з притаманними їй законами, принципами побудови та функціонування. У загальному вигляді її можна уявити як своєрідне утворення, що складається з трьох відносно самостійних, але надзвичайно тісно взаємозв'язаних блоків (елементів): принципів конституційного права, його інститутів і норм.
До інститутів конституційного права України належать:
1) основи конституційного ладу України;
2) права, свободи й обов'язки людини і громадянина;
3) форми безпосереднього народовладдя: вибори, референдуми та ін.;
4) законодавча влада;
5) Президент України;
6) виконавча влада;
7) судова влада;
8) територіальний устрій;
9) місцеве самоврядування.
Джерела конституційного права закріплюють найважливішу сферу політико-правових відносин, які виникають у процесі здійснення народовладдя. Джерела конституційного права мають комплексний характер, оскільки об’єднують і матеріальні, і процесуальні норми.
До основних джерел КПУ належать:
Нормативно-правові акти класифікуються за різними критеріями:
1) за суб'єктами ухвалення — на акти органів держави, народу в процесі референдуму, громадських об'єднань, трудових колективів, спільні акти органів держави і недержавних формувань;
2) за юридичною силою — на закони і підзаконні нормативні акти;
3) за сферою дії — на загальнообов'язкові, спеціальні, локальні;
4) за ступенем загальності правових норм — на загальні і конкретизаційні;
5) за характером волевиявлення — на акти встановлення, зміни та скасування норм права;
6) за галузями законодавства — на цивільні, кримінальні, кримінально-процесуальні і т. ін.;
7) за часом дії — визначно-строкові і невизначно-строкові.
Правовий звичай – це правило поведінки, яке складалося стихійно протягом тривалого часу і стало звичкою людей, ухвалено і охороняється державою (для прикладу ст. 79, ст. 82 Конституції України).
Нормативний договір (даний вид джерел права представлений тими міжнародними договорами, які ратифіковані ВРУ).