- •Тема 2. Основи конституційного права України (2 год.) Лекція 2. (2 год.)
- •Поняття, система та джерела конституційного права України
- •Загальні засади конституційного ладу України. Поняття і принципи конституційного ладу України
- •Основи правового статусу особи в Україні
- •Громадянство України
- •Тема 3. Основи адміністративного права України (2 год.) Лекція 3. (2 год.)
- •Система та джерела адміністративного права
- •Система органів виконавчої влади
- •Поняття та склад адміністративних правовідносин.
- •Адміністративне правопорушення як підстава адміністративної відповідальності.
- •Адміністративна відповідальність
Поняття та склад адміністративних правовідносин.
Адміністративні правовідносини — це суспільні відносини, які виникають у сфері державного управління і врегульовані нормами адміністративного права.
Адміністративно-правові відносини — це суспільні відносини, учасники яких виступають носіями прав та обов'язків, що закріплені та забезпечені відповідними адміністративно-правовими нормами
Оскільки адміністративні правовідносини є різновидом правовідносин, їм притаманні загальні риси останніх, зокрема:
вони є вольовими суспільними відносинами, тобто право, регулююче їх, випливає на свідомість і волю людей, направляє їх поведінку у відповідності до інтересів суспільства;
вони є суспільними відносинами, врегульованими нормами права. Без права, його норм не було б правовідносин;
учасники правовідносин наділені суб'єктивними правами і несуть юридичні обов'язки. І перші, і другі виникають у відповідності до вимог норм права, які визначають коло суб'єктивних прав і обов'язків;
правовідносини — це засіб конкретизації норм права, оскільки саме в ньому права і обов'язки завжди прив'язані до певної ситуації, конкретні і належать конкретним суб'єктам;
правовідносини — це такі суспільні відносини, реалізація яких забезпечується можливістю застосування адміністративного примусу.
Поряд із цим адміністративні правовідносини характеризуються рядом особливостей:
вони, як правило, є «владовідносинами», оскільки виникають у результаті здійснення державного управління, тобто державно-владного впливу однієї сторони на іншу для досягнення певної мети у господарській, соціально-культурній, адміністративно-політичній та ін. сферах;
обов'язковим учасником адміністративних правовідносин виступає державний орган або посадова особа, наділена певними державно-владними повноваженнями;
вони виникають за ініціативи однієї із сторін і згода іншої сторони при цьому не потрібна. Інколи вони виникають всупереч бажанню іншої сторони;
вони, як правило, виникають за принципом «влада — підпорядкування»;
адміністративні правовідносини — це управлінські правові відносини, оскільки вони виникають у зв'язку з функціонуванням і діяльністю органів держаної виконавчої влади, тобто при здійсненні державного управління;
у разі порушення однією із сторін своїх обов'язків, відповідальність наступає не перед іншою стороною, а перед державою в особі її державних органів або посадових осіб;
спір, який виникає між учасниками адміністративних правовідносин, розглядається як в судовому, так і в адміністративному порядку;
до винної сторони вживаються заходи впливу з боку уповноваженого на те державного органу чи посадової особи, а в окремих випадках — суду чи судді.
Вирішальною особливістю адміністративно-правових відносин є те, що однією із сторін завжди є носій юридично-владних повноважень щодо інших суб'єктів, якими його наділяють адміністративно-правові норми.
Структура адміністративних правовідносин включає в себе суб'єкти, об'єкт та зміст.
Суб'єктом адміністративних правовідносин можуть бути як фізичні особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства), так і юридичні особи (державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації незалежно від форми власності, суспільні організації, політичні партії, релігійні організації та ін.).( Суб'єктами адміністративно-правових відносин виступають державні органи управління, їх посадові особи, недержавні господарські й соціально-культурні об'єднання, підприємства, установи та громадські організації (об'єднання) різних рівнів та фізичні особи (громадяни, іноземці та особи без громадянства).)
Для того, щоби бути суб'єктом адміністративних правовідносин, необхідно володіти адміністративною правосуб'єктністю, тобто адміністративною правоздатністю, адміністративною дієздатністю та адміністративною деліктоздатністю.
Адміністративна правоздатність — це здатність особи мати права та обов'язки у сфері державного управління. У фізичних осіб вона наступає з моменту народження і закінчується смертю особи, її не можна відібрати або передати. В адміністративній науці існує точка зору стосовно того, що особа може бути тимчасово позбавлена адміністративної правоздатності (наприклад, у разі адміністративного арешту особа позбавлена права свободи пересування).
Адміністративна дієздатність — це здатність особи самостійно реалізувати свої права і обов'язки у сфері державного управління. У фізичних осіб виділяють загальну, часткову та обмежену дієздатність. Загальна адміністративна дієздатність наступає з 18 років за умови, що особа є осудною, тобто вона розуміє значення своїх дій та може ними керувати.
Часткова дієздатність наступає, як правило, з 16 років, за умови осудності даної особи. Однак, при цьому слід зазначити, що в жодному нормативно-правовому акті не вказується цей вік. У ряді випадків часткова дієздатність може наступити по досягненні молодшого віку (наприклад, школяри).
Адміністративна деліктоздатність — це здатність особи нести адміністративну відповідальність за свої вчинки. Вона, за загальним правилом, наступає по досягненні 16 років. Водночас необхідно відмітити, що в ряді випадків адміністративна деліктоздатність може наступити у більш пізньому віці (17 років — для призовників).
Стосовно адміністративної правосуб'єктності юридичних осіб слід зазначити, що вона наступає з моменту створення державного органу або реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності. Її обсяг визначається законом, положенням, статутом. На відміну від фізичних осіб адміністративна право- і дієздатність юридичних осіб наступає одночасно. Інколи для її настання окрім реєстрації, необхідно ще одержати дозвіл (ліцензію) на зайняття відповідною діяльністю.
Об'єктом адміністративних правовідносин є те, заради чого виникають власне правовідносини: поведінка, воля, свідомість, матеріальні цінності, нематеріальні блага та ін. (Об'єкт адміністративно-правових відносин — це те, на що спрямовані правові інтереси їх учасників (дія, бездіяльність, поведінка). Вони можуть бути матеріального та нематеріального характеру (здоров'я, моральний стан тощо).)
Зміст адміністративних правовідносин складають суб'єктивні юридичні права та обов'язки. Суб'єктивні юридичні права — це міра дозволеної поведінки, що забезпечується державою (свобода переміщення, право на державну службу, право на звернення та ін.). Юридичні обов'язки — міра необхідної поведінки, яка забезпечується державою. При цьому, у певних випадках особа повинна утриматися від вчинення певних дій (дрібного хуліганства, невиконання своїх обов'язків, порушення дисципліни), в інших, навпаки, здійснити їх (одержати дозвіл на зайняття певним видом діяльності, своєчасно розглянути звернення та ін.).
Механізм утворення адміністративно-правових відносин
Основою виникнення, зміни та припинення адміністративно-правових відносин є юридичні факти — відповідні дії та події у сфері державного управління, (тобто такі життєві ситуації, з якими закон пов'язує їх виникнення, змінення та припинення. Такі факти є юридичними, тому що, по-перше, на їхню наявність вказує норма права (гіпотеза), по-друге, з настанням цих фактів закон пов'язує настання певних юридичних наслідків: виникнення, змінення, припинення.)
За наслідками всі юридичні факти поділяються на правоутворюючі, правозмінюючі, правоприпиняючі.
Правоутворюючі – зумовлюють встановлення правовідносин, наприклад, вчинення адміністративних правопорушень.
Правозмінюючі – змінюють існуючі правовідносини. Так, визнання за правопорушником неможливості сплатити штраф може призвести до винесення постанови про накладення штрафу працівником виконавчої служби шляхом звернення стягнення на особисте майно правопорушника (ст. 308 КУпАП). Такий юридичний факт (винесення постанови) змінює зміст адміністративних правовідносин між сторонами, хоч правовідносини зберігаються.
Правоприпиняючі – спричинюють припинення правовідносин. Такими є дії особи щодо здійснення суб'єктивного права чи виконання юридичного зобов'язання. Наприклад, сплата правопорушником штрафу (виконання постанови щодо накладення стягнення) припиняє адміністративно-деліктні відносини, які виникли у зв'язку зі вчиненням правопорушення.
За вольовою ознакою вони поділяються на події та дії.
Дії виступають результатом активного волевиявлення людей. Вони можуть бути правомірними, тобто такими, що відповідають приписам адміністративно-правових норм (індивідуальні акти управління чи вчинки людей), а також неправомірними, тобто такими, що суперечать адміністративно-правовим приписам (адміністративні правопорушення, дисциплінарні проступки). (Дії бувають правомірні:
юридичні акти індивідуального характеру — укази і розпорядження Президента України, розпорядження місцевих державних адміністрацій та ін.;
юридичні поступки — видання ліцензії, документу на право керування транспортним засобом та ін.;
неправомірні: адміністративні проступки, дисциплінарні проступки, за які наступає дисциплінарна відповідальність за нормами адміністративного права.)
Події — це явища, які не залежать від волі людей (стихійне лихо, пожежа, досягнення віку, смерть).
Юридичні факти класифікуються за різними критеріями.
1. За наслідками, що настали, — на:
а) правоутворюючі; б) пра-возмінюючі; в) правоприпиняючі.
Правоутворюючі факти викликають встановлення правовідносин (наприклад, вчинення адміністративних правопорушень).
Правозмінюючі факти змінюють існуючі правовідносини. Так, визнання за правопорушником неможливості сплатити штраф може призвести до винесення постанови про накладення штрафу працівником виконавчої служби шляхом звернення стягнення на особисте майно правопорушника (ст. 308 КпАП). Такий юридичний факт (винесення постанови) змінює зміст адміністративних правовідносин між сторонами, хоча правовідносини зберігаються.
Правоприпиняючі факти зумовлюють припинення правовідносин. Такими є дії особи щодо здійснення суб'єктивного права або виконання юридичного зобов'язання. Наприклад, сплата правопорушником штрафу (тобто виконання постанови про накладення стягнення) припиняє адміністративно-деліктні відносини, які виникли у зв'язку зі здійсненням правопорушення.
2. За наявністю або відсутністю зв'язку факту з волею суб'єкта — на дії та події.
Дії є результатом активного волевиявлення суб'єкта і поділяються на:
а) дії правомірні; б) дії неправомірні.
Правомірні дії завжди відповідають вимогам адміністративно-правових норм. Прикладом правомірних дій, що розцінюються нормами як юридичні факти, є: подання громадянином скарги; звернення підприємства, що створюється, за реєстрацією; подання проекту на експертизу тощо.
Важливим видом правомірних дій є індивідуальні правові акти органів державного управління, тобто акти, що стосуються конкретного адресата і справи. Прямий наслідок прийняття таких актів — виникнення, зміна або припинення адміністративно-правових відносин. Так, наказ про призначення на посаду тягне за собою виникнення державно-службових відносин, які регулюються нормами адміністративного права.
Неправомірні дії порушують приписи адміністративно-правових норм. Для сфери державного управління найбільш характерним видом неправомірних дій є різні правопорушення. Вони тягнуть за собою виникнення адміністративно-деліктних (юрисдикційних) відносин. Юридичним фактом цієї ж категорії є неправомірна бездіяльність. Так, бездіяльність, наслідком якої стало невиконання законних вимог прокурора, належить до юридичних фактів, які тягнуть за собою виникнення адміністративно-деліктних відносин (ст. 1858 КпАП).
Події, тобто явища, що трапляються незалежно від волі людей, також можуть у деяких випадках виступати юридичними фактами, наприклад, стихійне лихо, смерть тощо.
Отже, адміністративно-правові відносини, хоча і моделюються в абстрактних адміністративно-правових нормах, об'єктивно виникають із настанням певних, передбачених адміністративно-правовими нормами юридичних фактів, що є підставою також зміни або припинення зазначених правовідносин.
Види адміністративних правовідносин
Адміністративні правовідносини характеризуються великою різноманітністю у залежності від суб'єктного складу, характеру і видів управлінської діяльності, від того, які функції державного управління реалізуються тощо. В адміністративній науці прийнято поділяти адміністративно-правові відносини на види у залежності від тієї чи іншої підстави класифікації.
За своїм характером адміністративні правовідносини поділяються на:
регулятивні;
охоронні.
До регулятивних правовідносин належать ті, що пов'язані з реалізацією, умовно кажучи, «позитивної» функції адміністративного права. Це організація роботи апарату управління, керівництво нижчими структурами, задоволення запитів громадян тощо.
До правоохоронних правовідносин належать ті, що пов'язані з реалізацією правоохоронної функції адміністративного права. Найбільш відомий різновид правоохоронних відносин — відносини адміністративно-деліктні (юрисдикційні). До них належать відносини, що складаються з приводу притягнення до відповідальності за адміністративні провини (проступки). Вони виникають між правопорушником і правозастосовчим органом (його посадовою особою). їх певне, умовно кажучи, організуюче значення полягає в тому, що через вжиття заходів впливу, передбачених адміністративно-правовою нормою, держава в особі правомочного органу прагне юридичними засобами забезпечити належну (правомірну, правослухняну) поведінку людини.
У залежності від характеру обов'язків правовідносини поділяються на:
Активні;
пасивні.
У правовідносин активного типу змістом обов'язків є здійснення певних позитивних активних дій (показання свідків, виконання своїх обов'язків та ін.). Правовідносини пасивного типу передбачають утримання від вчинення певних дій (не порушувати громадський порядок і громадську безпеку та ін.).
За напрямками діяльності в адміністративній науці виділяють:
адміністративно-правові відносини органів виконавчої влади загальної компетенції (КМУ, рада міністрів АРК);
адміністративно-правові відносини органів виконавчої влади галузевої компетенції стосовно суб'єктів управління, які знаходяться у їх віданні;
адміністративно-правові відносини органів виконавчої влади міжгалузевої компетенції надвідомчого характеру щодо вирішення спеціальних питань, здійснення контрольно-наглядових повноважень;
адміністративно-правові відносини внутршіньоорганізаційного характеру конкретного державного органу і підприємств, установ і організацій, безпосередньо підпорядкованих йому.
Загальноприйнято виділяти такі види адміністративних правовідносин як вертикальні і горизонтальні.
Вертикальні правовідносини характеризуються наявністю в однієї сторони державно-владних повноважень щодо другої сторони відносин (наприклад, працівник ДАІ наділений державно-владними повноваженнями щодо особи, яка управляє транспортним засобом, при порушенні нею правил дорожнього руху).
Саме вертикальні правовідносини найяскравіше виявляють сутність адміністративно-правового регулювання і особливості адміністративного права. Для даного виду відносин характерні: нерівність сторін, підлеглість однієї сторони іншій, наявність організаційної підпорядкованості та її відсутність; підконтрольність та піднадзорність, нерівність сторін у юридичному розумінні.
Основною особливістю горизонтальних адміністративних правовідносин є те, що сторони безпосередньо не підпорядковуються одна одній, займають, як правило, однакове правове становище (наприклад, два міністерства координують свою діяльність щодо вирішення конкретного питання).