§ 32. Поняття та юридичні властивості Конституції України 1996р. Пряма дія норм ку.

Чинну Конституцію України було прийнято парламентом - Верхо­вною Радою України. Голосування було проведено 28 червня 1996 р. о 9 годині 33 хвилини. В голосуванні взяло участь 387 народних депута­тів України («за» - 338, «проти» - 18, «утрималось» - 5, «не голосу­вало» - 26).

Конституція України 1996 року за своєю структурою склада­ється з преамбули та п'ятнадцяти розділів: 1) Загальні засади. 2) Права, свободи та обов'язки людини і громадянина. 3) Вибори, референдум. 4) Верховна Рада України. 5) Президент України. 6) Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади. 7) Прокуратура. 8) Правосуддя. 9) Територіальний устрій України. 10) Автономна Республіка Крим. 11) Місцеве самоврядування. 12) Конституційний Суд України. 13) Внесення змін до Конституції України. 14) Прикінцеві положення. 15) Перехідні положення.

§ 33. Поняття, суть та ознаки конституційного ладу.

Будь-яка кодифікована конституція базується на найважливіших політико-правових ідеях, принципах, що виражають концепцію і філософію конституції, її сутність і соціальна спрямованість. Сукупність цих принципів позначається поняттям "основи конституційного ладу". У Конституції України основні принципи конституційного ладу сформульовані в першому розділі „Загальні положення". Це фундаментальні цінності, що визначають вектор розвитку суспільства і держави.

Конституційний лад - це устрій держави і суспільства закріплений конституційно-правовими нормами. Конституційний лад реалізує прагнення до соціального порядку на основі сполучення індивідуального і групового інтересу з загальним. Нинішній конституційний лад України за своєю суттю є перехідним, змішаним, що зумовлено насамперед відповідним характером суспільства, держави та права.

Основи конституційного ладу - це ключові конституційно-правові принципи, що визначають і закріплюють найважливіші основи правового статусу суб'єктів конституційно-правових відносин. Це найбільш загальні принципи конституційного права, що складають каркас конституційного права, базу, на якій формуються конституційно-правові зв'язки.

Серед конституційних норм головну роль відіграють ті норми, які закріплюють основні підвалини конституційного ладу, у яких знаходить вираження його гуманна сутність. Конституція України до числа основ конституційного ладу відносить демократизм влади, народний суверенітет, поділ влади, коло органів, що здійснюють державну владу, ідеологічне, економічне і політичне різноманіття, визнання і гарантування місцевого самоврядування.

Основам конституційного ладу властиві такі риси:

а) фундаментальний характер (узагальнююче значення для розвитку соціальних процесів);

б) політико-правовий характер;

в) нормативність і загальнообов'язковість;

г) юридичне верховенство щодо інших положень Конституції, усіх інших нормативно-правових актів;

д) визначеність і категоричність

є) стислість і концентрованність положень;

ж) постійність дії;

з) загальноприйнятість і свобода від ідеологічних установок;

і) цілісність;

к) стійкість і особливий порядок змін.

Саме через основи конституційного ладу насамперед визначається творчий вплив Конституції України, у цілому конституційного права, на всі галузі національної правової системи.

Усі норми і принципи основ конституційного ладу органічно зв'язані один з одним. Саме єдність елементів конституційного ладу - засновок стабільності Конституції, її консолідуючого значення.