30. Конституція фактична та юридична.

В конституційному праві розрізняють фактичну і юридичну конституції. Конституція фактична – це реально існуючий суспільний устрій (конституційний лад), основу якого складають ті об’єктивні відносини, які визначають найбільш суттєві економічні, політичні, соціальні та інші характеристики суспільства. Іншими словами, фактичну конституцію складають економічна, політична та соціальна основи суспільства, які органічно взаємозв’язані між собою.

Фактична конституція має місце в будь-якому, в тому числі безкласовому суспільстві. Юридична конституція є офіційним визначенням фактичного порядку речей, засобом правового впорядкування реальних суспільних відносин. Фактична конституція існує незалежно від того, знайшла вона своє юридичне закріплення чи ні.

Фактична і юридична конституції – цілком самостійні явища і ототожнювати їх не можна. З іншого боку, юридична конституція може вважатись похідною від фактичної конституції. Фактична конституція не може не визначати структурні та функціональні характеристики юридичної конституції, головними з яких є реальність і відповідність фактичним конституційним відносинам, відсутність яких призводить до фіктивної конституції.

Якщо фактична і юридична конституції збігаються, то конституційна система є реальною. Якщо ж вони не збігаються, існують самі по собі, то конституційна система є фіктивною, нереальною.

§ 31. Функції та види Конституції.

Функції конституції - це основні напрями її впливу на суспільні відносини, які обумовлені соціальним призначенням конституції. Основні з них: 1) юридична функція пов'язана з тим, що конституція є основ­ним джерелом права, вона має найвищу юридичну силу (формаль­но-юридична конституція), є базою чинного законодавства і ви­значає всю систему правового регулювання в суспільстві; 2) політична функція полягає в тім, що конституція встановлює основи організації публічної влади, визначає основні принципи політичної діяльності, функціонування інститутів політичної сис­теми суспільства; 3) ідеологічна функція полягає у виховній ролі конституції, яка встановлює взаємовідносини держави з людиною, інститутами громадянського суспільства на основі їх взаємної відповідальності. У конституції держави чітко формулюються ті духовні цінності, на які вона орієнтована - свобода людини, непорушність прав і сво­бод людини і громадянина, демократія тощо. У деяких джерелах до функцій конституції та­кож відносять: закріплення неперервності, спадкоємності державної влади; протидія лівому і правому ради­калізму; протидія територіальному розпадові держави¹.

Класифікація конституцій в літературі традиційно здійсню­ється за допомогою таких критеріїв: форма конституції; термін дії; спосіб прийняття; порядок внесення змін і доповнень; установлені конституцією форма правління, форма державного устрою і дер­жавно-політичний режим тощо.

Види:

В залежності від прийняття та внесення змін.

• Гнучкі.

• Жорсткі.

• Змішані (в кожному розділі по різном).

За способом систематизації:

• Кодифіковані.

• Не кодифіковані.

За способом вираження конституційних норм:

• Писана.

• Не писана (з писаних актів та не писаних джерел права).

За способом прийняття:

• Конституції, прийняті законодавчим органом.

• Конституції, прийняті установчими зборами (суверенні та не суверенні).

• Конституції, прийняті на референдумі.

• Октройовані конституції (даровані конституції).

За періодом дії:

• Постійні.

• Тимчасові.

За формю правління:

• Монархічні

• Республіканські.