19. Акти ксу

Конституція України вказує на два основних види актів Конституційного Суду України як єдиного органу конституційної юрисдикції:

- рішення - їх Конституційний Суд України ухвалює з питань конституційності законів та інших правових актів (ч. З ст. 150);

- висновки - їх Конституційний Суд України дає в справах про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість, а також щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту (ст. 151).

Що ж до Закону “Про Конституційний Суд України”, то ст. 50 Закону передбачено можливість прийняття Конституційним Судом України процесуальних ухвал.

Рішення Конституційного Суду України можуть бути підсумковими (тобто такими, що позначають завершення розгляду Судом справ, віднесених до його виключної компетенції) і організаційними (є формою вирішення організаційних питань функціонування органу конституційної юрисдикції).

Підсумкові рішення – ухвалюються з питань, віднесених Конституцією до виключної компетенції Конституційного Суду України, а саме щодо:

1) вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність):

- законів та інших правових актів Верховної Ради України; 

- актів Президента України; 

- актів Кабінету Міністрів України;

- правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

2) офіційного тлумачення Конституції України та законів України.

Висновки Конституційного Суду України даються в справах, передбачених статтями 151, 159, а також п. 28 ст. 85 Конституції України:

- про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, які вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов‘язковість (ч. 1 ст. 151 Конституції України);

- про додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту (ч. 2 ст. 151 Конституції України);

- відносно відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України вимогам ст.157 і 158 Конституції України (ст. 159 Конституції України);

- про порушення Верховною Радою Автономної Республіки Крим Конституції або законів України (п. 28 ст. 85 Конституції України).

Ухвали є формою вирішення Конституційним Судом процесуальних питань своєї діяльності. Конституційний Суд України приймає процесуальні ухвали про відкриття провадження та про відмову у відкритті провадження у справі в Конституційному Суді України.

Акти Конституційного Суду України - це спеціальні правові акти, що приймаються Конституційним Судом в особливому процесуальному порядку з метою реалізації своїх повноважень як органу конституційної юрисдикції і є остаточними та загальнообов‘язковими на всій території України.

20. Конституційно-правові основи суспільного ладу

Основною складовою конституційного ладу є суспільний лад. По суті суспільний лад України — це передбачена Конституцією та законами України загальнонаціональна система суспільних відносин (організаційних і функціональних), зумовлена внутрішніми та зовнішніми факторами (політичними, економічними, соціальними, духовними, історичними, географічними, національними тощо), за змістом — це система політичних, економічних, соціальних, духовних та інших суспільних відносин (в усіх основних сферах життя та діяльності суспільства), їх подальшого взаємо-узгодженого позитивного розвитку, за формою — це система організаційних і функціональних форм усіх сфер життя та діяльності суспільства.

Якщо організація і діяльність держави, органів державної влади та інших її інститутів повинні регулюватися Конституцією й законами України всебічно та повно, то організація і діяльність суспільства повинні закріплюватися мінімально. Адже Конституція України проголошує свободу (багатоманітність) політичного, економічного та ідеологічного життя суспільства, максимально можливе невтручання в життя і діяльність особи й суспільства.

В літературі у більшості випадків йдеться про громадянське суспільство. Просте це поняття не обґрунтоване. Енциклопедичні джерела трактують суспільство в широкому розумінні, як сукупність форм сумісної діяльності людей, що склались історично.

Основою суспільства є людина. Вона визначає поняття суспільство. Людина, народжуючись, має певні права, тобто природні права. З метою вираження, реалізації та захисту цих прав люди, їх окремі групи об’єднуються. Суспільство виникає і розвивається на основі співпраці.

Соціально-організоване суспільство – це сфера приватних інтересів, система суспільних інституцій (об’єднань, партій, рухів, спілок) за представництвом яких, задовольняються різні, зумовлені історичним етапом розвитку суспільства, інтереси індивідів та їх груп.

Діяльність громадських об’єднань є важливим етапом розвитку демократії, держава не може без них нормально функціонувати, розвиватись. Їх вплив на державу виявляється в процесі формування представницьких органів влади і місцевого самоврядування, контролю за їх роботою.

Держава – одна з форм організації суспільства.

Організаційними формами об’єднання громадян є об’єднання громадян, політичні партії, органи самоорганізації населення. Унаслідок взаємодії з громадськими об’єднаннями змінюються зв’язки держави з народом. Через своїх представників громадські об’єднання беруть участь у формуванні та формулюванні волі народу. Під час формування волі народу в процесі загальної взаємодії людей узгоджуються різноманітні ідеї та інтереси, створюються політичні єдності. Цим долається відмінність держави і суспільства, відбувається їх взаємодія. Держава – це політико-правова організація суспільства.