- •1. Конституційне право – об’єктивна суспільна необхідність чи національна правова традиція
- •2. Конституційне право України як провідна галузь права та юридична наука
- •3. Система галузі та науки конституційного права України
- •4. Принципи конституційного права
- •5. Норми конституційного права України (особливості, структура, класифікація)
- •6. Інститути конституційного права України
- •7. Конституційно-правова відповідальність
- •8. Джерела конституційного права України
- •11. Функції Конституції.
- •12. Об'єкти конституційного регулювання. Структура Конституції України
- •13. Конституціоналізм
- •14. Поняття та сутність інституту правової охорони Конституції
- •15. Система правової охорони Основного Закону
- •16. Суб’єкти правової охорони Конституції України
- •17. Конституційно-правові засади формування Конституційного Суду України
- •18. Компетенція ксу
- •19. Акти ксу
- •20. Конституційно-правові основи суспільного ладу
- •21. Поняття конституційного ладу
- •22. Система засад конституційного ладу
- •23. Україна – суверенна держава
- •24. Україна – демократична держава
- •25. Україна – правова держава
- •26. Україна – соціальна держава
- •27. Охарактеризуйте зміст принципу політичної, економічної та політичної багатоманітності
- •28. Україна – держава з республіканською формою правління
- •29. Засада розподілу владних повноважень
- •30. Засада визнання та гарантування місцевого самоврядування
- •31. Україна – світська держава
- •34. Структура та принципи конституційно-правового статусу людини та громадянина
- •35. Поняття і зміст громадянства України. Принципи громадянства України
- •36. Набуття громадянства України: підстави та умови
- •37. Способи припинення громадянства України
- •40. Міжнародно-правові стандарти прав та свобод людини і громадянина
- •41. Класифікація основних прав і свобод людини і громадянина.
- •42. Особисті права та свободи.
- •43. Політичні права та свободи
- •44.Соціально-економічні та культурні права та свободи.
- •45. Конституційні обов'язки людини і громадянина.
- •46. Конституційні засади правового статусу іноземців та осіб без громадянства в Україні
- •47.Конституційно-правовий статус іноземних громадян та осіб без громадянства в Україні.
- •48. Конституційно-правовий статус біженців в Україні
- •49. Конституцційно-правовий статус іммігрантів.
- •50. Конституційно-правовий статус закордонних українців
- •51. Поняття та принципи територіального устрою України
- •52.Система адм.-терит. Устрою України
- •53.Арк у системі адм..-територ. Устрою України.
- •54.Конституц.-правове положення міст зі спец статусом.
- •56.Державно-правові ознаки суверенітету Укр.
- •57.Понятття, система і функції держ символів України.
- •60.Поняття та види виборів. Активне і пасивне виборче право.
- •61.Принципи виборчого права України.
- •62.Поняття та види виборчих систем.Виборча система в Україні.Принципи виборчої системи в україні.
- •63.Конституційно-правові основи проведення референдумів в Україні
- •65.Поняття та види органів державної влади в Україні
- •66.Конституційні засади організації державної влади
- •67. Конституційна система органів державної влади в Україні
- •68.Особливості виборчих систем з обрання Президента України, Верховної Ради України та Верховної Ради Автономної Республіки Крим
- •69. Поняття та види автономії. Автономія як конституційно-правова категорія
- •70.Конституційно-правові передумови відновлення Автономної Республіки Крим
- •71.Конституційно-правова природа Конституції Автономної Республіки Крим
- •72. Верховна Рада Автономної Республіки Крим - представницький орган Автономної Республіки Крим
- •73. Рада Міністрів Автономної Республіки Крим
- •74. Конституційно-правова природа інституту глави держави – Президента України
- •75. Глава держави – особа, яка здійснює функції вищої публічної влади
- •76. Представницький мандат глави держави – Президента України
- •79. Конституційно-правовий зміст повноважень пу. Їх класифікація за специфікою предметів відання
- •80. Припинення повноважень пу. Імпічмент пу
- •81. Інститут представника пу
- •83. Постійний Представник Президента України у Верховній Раді України
- •84. Представник Президента України у Кабінеті Міністрів України
- •85. Представник Президента України у Конституційному Суді України
- •86. Представник Президента України на Чорнобильській аес
- •87.Поняття парламенту,його правова природа
- •88.Місце парламенту в системі органів публічної влади.
- •89. Верховна Рада України – представницький орган
- •90. Верховна Рада України – законодавчий орган
- •91. Верховна Рада України – контрольний орган
- •92. Верховна Рада України – державотворчий (установчий) орган
- •93. Парламент та парламентаризм.
- •94. Структура Верховної Ради України
- •95. Парламентська фракція. Депутатіська група
- •96.Парламентька більшість(коаліція) і меншість (опозиція)
- •97. Голова Верховної Ради України.
- •98. Перший заступник і заступник Голови Верховної Ради України
- •99. Комітети Верховної Ради України
- •100. Тимчасові спеціальні комісії
- •101. Тимчасові слідчі комісії Верховної Ради України
- •102. Конституційна реформа та реорганізація повноважень органів державної влади в Україні
- •103. Перший заступник і заступник голови вру
- •104. Місцеве самоврядування як конституційно-правовий принцип, право та інститут
- •105. Конституційно-правові принципи місцевого самоврядування
- •106. Конституційно-правовий статус територіальної громади
- •107. Система місцевого самоврядування
- •108. Компетенція органів місцевого самоврядування.
- •109. Компетенція виконавчих органів сільських, селищних, районних у містах рад.
- •110. Правовий статус сільського, селищного, міського голови.
- •111. Повноваження органів місцевого самоврядування регіонального рівня.
- •112. Організаційно-правові форми реалізації компетенції органів місцевого Самоврядування
- •113. Матеріально-фінансова основа місцевого самоврядування України
- •114. Гарантії місцевого самоврядування
86. Представник Президента України на Чорнобильській аес
Постійний представник Президента України на Чорнобильській є особою, на яку покладається здійснення постійного аналізу стану реалізації заходів із вирішення організаційних, економічних, соціальних, технічних, екологічних та інших питань, що виникають у зв'язку із зняттям з експлуатації Чорнобильської АЕС, забезпеченням перетворення зруйнованого четвертого енергоблоку цієї АЕС на екологічно безпечну систему, а також заходів щодо соціального захисту персоналу Чорнобильської АЕС та жителів міста Славутич.
Постійного представника призначає і увільняє від виконання обов'язків Президент України.
Постійний представник підпорядковується Президентові України. Свої повноваження переважно за місцем розташування Чорнобильської АЕС. Постійний представник:
1) здійснює в межах своєї компетенції постійний аналіз стану виконання міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, державними підприємствами, установами і організаціями вимог законів, інших нормативно-правових актів та заходів з питань зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС, перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему, соціального захисту персоналу Чорнобильської АЕС та жителів міста Славутич, інформує Президента України з цих питань;
2) вносить Президентові України пропозиції щодо: удосконалення системи державного управління, кадрового забезпечення, а також підвищення ефективності використання бюджетних та інших коштів у сфері зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС, перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему, соціального захисту персоналу Чорнобильської АЕС та жителів міста Славутич; залучення та використання міжнародної допомоги, призначеної для вирішення питань, пов'язаних із зняттям з експлуатації Чорнобильської АЕС, перетворенням об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему, соціальним захистом персоналу Чорнобильської АЕС
та жителів міста Славутич; 3) бере участь у підготовці проектів законів та інших
їнормативно-правових актів з питань зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС, перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему, соціального захисту персоналу Чорнобильської АЕС та жителів міста Славутич;
4) здійснює за дорученням Президента України інші повноваження.
87.Поняття парламенту,його правова природа
Невід´ємними ознаками демократичних і правових країн, до яких, згідно зі ст. 1 Конституції України, належить й Україна є парламент і парламентаризм. Саме з ідеями парламентаризму пов´язана участь народу в здійсненні державної влади.
Парламент (англ. "parliament", від франц. "parler" - говорити) - родова назва вищого колегіального загальнонаціонального представницького та законодавчого органу в демократичних державах, який відображає суверенну волю народу та працює на постійній основі (паралельна назва - легіслатура - від лат. - той, що пропонує законопроект). Представницькі органи країн світу мають різні назви - Федеральні збори (Російська Федерація, Швейцарія), Народні збори (Албанія, Болгарія), Державні збори (Естонія, Угорщина), Конгрес (США), Стортинг (Норвегія), Генеральні кортеси (Іспанія), Генеральний конгрес (Мексика), Кнесет (Ізраїль) та ін.
Парламентаризм - це система взаємодії держави та суспільства, в якій провідне місце належить парламентові.Названі два поняття тісно пов´язані та взаємозумовлені, але не тотожні. Парламент може функціонувати й без парламентаризму, але парламентаризм не може бути поза парламентом. Одночасно парламентаризм - це не тільки парламент, а й цілісна система державного управління.
Парламентаризм в Україні має давні традиції. Попередниками парламенту в його сучасному значенні було народне віче, козацькі та інші ради. Спираючись на ці традиції й багатовікову історію українського державотворення, чинна Конституція України закріпила назву "рада" як щодо парламенту держави, так і стосовно представницьких органів місцевого самоврядування.
Сучасному парламентові, зокрема й Верховній Раді України, притаманні такі ознаки:
це загальнодержавний орган, діяльність якого поширюється на всю територію держави;
це єдиний орган законодавчої влади;
це обов´язково колегіальний орган, який складається з парламентарів, кількість котрих має бути достатньою для забезпечення його представницького характеру;
здійснює свою діяльність з належними йому правами, а не через які-небудь розпорядження, наданих йому кимось іншим;
формується на виборних засадах - за допомогою вільних виборів, які проводяться на основі дотримання загальновизнаних демократичних принципів виборчого права, що забезпечує його легітимний характер;
це орган загальної компетенції, до відома якого належить широке коло питань, які потребують законодавчого регулювання та який бере участь у реалізації практично всіх функцій держави.
Зазвичай, під парламентом розуміють однопалатну представницьку установу чи нижчу палату двохпалатного парламенту (Державна Дума в Росії, Палата представників у США, Національні збори у Франції). Та бувають трипалатні (в 90-ті рр. XX ст. в Південноафриканській Республіці) й навіть п´ятипалатні парламенти (у 70-ті рр. XX ст. в Югославії). В Україні парламент однопалатний - Верховна Рада України.
Якщо парламент складається з двох палат, то членів нижчої палати, звичайно, називають депутатами (їх, зазвичай, обирають), а членів верховної палати - сенаторами (призначаються чи обираються непрямими виборами).Терміни, на які обираються чи призначаються парламентарії до верхньої та нижньої палат у різних країнах мають істотну відмінність. Звичайно, нижні палати обираються в середньому на 4-5 років, а верхні на значно більший термін (США - 2 і 6 років, Франція 5 і 9 років, Японія 4 і 6 років). Іноді обидві палати обираються на один і той же термін.Як свідчить практика, однопалатні парламенти діють, переважно, в середніх і малих за розміром території державах, а також у країнах, які розвиваються; двопалатні - у великих демократичних та федеративних державах (США, Німеччина, Італія, Російська Федерація, Індія та ін.).Кількісний склад парламенту в різних країнах світу теж неоднаковий. У середньому - від 200 до 600 осіб. Найчисленніший з-поміж органів законодавчої влади - Всекитайські збори народних представників (3000 осіб), а найкомпактніший -Законодавча асамблея Ліхтенштейну (15 осіб).Нині парламенти діють більше, ніж у 160 країнах світу. За змістом своєї діяльності вони є, насамперед, органами законодавчої влади, легіслатурами. Водночас у їхній діяльності значне місце відведено й іншим функціям - представницькій, установчій, контрольній, бюджетно-фінансовій тощо