6. Інститути конституційного права України

Конституційно-правовий інститут – це функціонально відокремлена, внутрішньо стабільна підсистема взаємозв’язаних правових норм. Це – головний підрозділ конституційної галузі права, що є системою інститутів права і охоплює не один, а декілька різновидів правовідносин, однорідних за своїм змістом і методами правового впливу.

Конституційні інститути у своїй сукупності утворюють струнку систему, яка є основою Конституції України. Інститути розташовані в певному порядку, належним чином включені до тексту Конституції. Загальне уявлення про систему цих інститутів дає зміст Конституції. Це Інститут народовладдя; Інститут конституційного оформлення народовладдя ; Інститут правового статусу людини; Інститут державного будівництва

Загальні – мають комплексний характер і складають значні масиви правових норм, які регулюють великі сфери (або кілька сфер) суспільних відносин. Наприклад - основи правового статусу людини і громадянина; загальних засад конституційного ладу України; прямого волевиявлення (вибори, референдум); конституційної системи органів державної влади; територіального устрою України; конституційно-правових основ місцевого самоврядування

Головні – об`єднують правові норми, що регулюють певні групи однорідних суспільних відносин, виступають структурними підрозділами загальних інститутів, характеризуються вужчою предметною і функціональною спеціалізацією. Наприклад, головні інститути: - громадянства України, принципів правового статусу людини і громадянина, основних прав, свобод і обов`язків людини і громадянина; гарантій основних прав і свобод; правового статусу іноземців в Україні; політичного притулку

Початкові – які в межах головних інститутів об`єднують кілька правових норм, що регулюють окрему групу суспільних відносин. Наприклад інститут втрати громадянства України

7. Конституційно-правова відповідальність

Цей інститут є особливим видом соціальної відповідальності. Вона має складний політико-правовий характері настає за конституційний делікт. Така відповідальність виражається в особливо негативних наслідках для суб’єкта. Останніми можуть бути вищі посадові особи, органи державної влади. Формами конституційної відповідальності є відміна чи припинення антиконституційного акта, усунення від посади у порядку імпічменту, визнання виборів чи результатів рефернуму недійснимиЮ офіційне визнання роботи державних органів чи вищих посадових осіб незадовільною, дострокове розформування підзвітного органу.

Варто зауважити, що порушення конституційно-правових норм можде тягти за собою як конят-прав відповід, так галузеву відповідальність. Це можна відрізнити за видом санкцій: якщо вона відсильна, то відповідальність є галузевою, якщо ж ні, то така санкція передбачає конкретну форму конституційно-правої відповідальності.

8. Джерела конституційного права України

Джерело конституційного права – це зовнішня форма, в якій знаходять свій вираз норми, які регулюють конституційно-правові відносини.

Джерела конституційного права закріплюють найважливішу сферу політико-правових відносин, які виникають у процесі здійснення народовладдя. Це обумовлює багатство змісту таких джерел, оскільки народовладдя – надзвичайно складний комплекс економічних, політичних, соціальних, соціально-психологічних та інших відносин. Такі відносини виникають при безпосередній реалізації національного, державного та народного суверенітету народу. В таких джерелах втілюються основи конституційного ладу, взаємовідносини особи й держави, національного і адміністративно-територіального будівництва, побудови органів державної влади.

Джерела конституційного права є результатом правотворчості державних органів та безпосереднього творення права самим народом. Причому така правотворчість має особливий характер, оскільки вона закріплює найбільш важливі відносини – відносини влади.

Джерела конституційного права мають комплексний характер, оскільки об’єднують і матеріальні, і процесуальні норми.

1.Конституція України

2.Закони України (конституційні, звичайні, надзвичайні)

3.Постанови, декларації, звернення, заяви Верховної України

4.Акти всеукраїнського референдуму

5.Акти Конституційного Суду України

6. Акти Кабінету Міністрів України

7. Укази Президента України.

9.Міжнародні договори й угоди

10.Інші джерела конституційного права, які не застосовуються судові прецеденти; наукові доктрини – думка авторитетних науковців, існує за прецедентного права; релігійні джерела.

9. Поняття та сутність конституції

Конституція України – основне джерело конституційного права України. Конституція України на найвищому законодавчому рівні закріплює відносини, що виникають і діють у процесі здійснення основ повновладдя народу України. Конституція має абсолютну вищу юридичну силу, а всі інші акти повинні беззастережно їй відповідати. Конституція – особливий акт в системі джерел конституційного права. Конституція – це акт установчого характеру, акт установчої влади, який започатковує підвалини, основи конституційного ладу, на ґрунті якого будуються і функціонують усі інші відгалуження влади. З одного боку, Конституція – це надзвичайно постійний, стійкий політико-правовий документ, про що свідчить, зокрема, порядок зміни її положень. З іншого – Конституція не може враховувати розвиток суспільних відносин. Завдання полягає в дотриманні раціонального співвідношення між стабільністю і динамізмом Конституції.

Конституція вносить системність у право, закріплює вихідні засади формування і дії національного права, наповнює його своїм змістом, пронизує єдиними принципами і ідеями. Норми Конституції “вливаються” в норми інших галузей права, є їхнім джерелом. Роль Конституції полягає в тому, що вона забезпечує збалансованість публічних і приватних засад у праві насамперед тим, що закріплює багатоманітність власності, її статус і співвідношення між її видами, соціальну спрямованість (функцію) держави тощо. Цим самим Конституція закладає основи цивільного права. Іншими словами: нормуючи відносини між суб’єктами влади і підпорядкованими цій владі, Конституція утверджує себе як головне джерело публічного права, а конституційне право є його основною галуззю.

10. Юридичні властивості Конституції України як Основного За­кону Властивості Конституції України - це її специфічні риси, які відрізняють Конституцію від інших нормативно-правових актів, характеризують її сутність і зміст. Зазвичай виділяють юридичні, політичні та ідеологічні властивості Конституції України. Юридичні властивості виражають правову природу Конститу­ції та визначають її місце у правовій системі держави, в системі національного законодавства. Основні юридичні властивос­ті Конституції України:

1. Конституція України як Основний Закон є головним джере­лом національного права України, ядром усієї правової системи, юридичною базою чинного законодавства. Ця властивість обумов­лена тим, що Конституція України визначає сфери суспільних від­носин, які підлягають правовому (зокрема законодавчому) регу­люванню, встановлює ієрархію нормативно-правових актів. 2. Конституція України характеризується юридичним верховен­ством, що означає її пріоритетне становище в системі національ­ного законодавства України, вищу юридичну силу щодо всіх інших правових актів. Принцип верховенства Конституції є проявом за­гальнішого принципу верховного права як необхідної ознаки пра­вової держави. 3. Важливою юридичною властивістю Конституції України є її стабільність, яка забезпечується особливим, ускладненим поряд­ком внесення до неї змін і доповнень. Так, розділ XIII Конституції встановлює досить складну процедуру зміни Конституції України, яка пов'язана з тим, що, по-перше,.вона не може бути змінена, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод люди­ни і громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію неза­лежності чи на порушення територіальної цілісності України. Конституція України не може бути змі­нена в умовах воєнного або надзви­чайного стану. 4. До юридичних властивостей Конституції України можна та­кож віднести пряму дію її норм, що згідно з ч. З ст. 8 Конституції України означає можливість звернення до суду для захисту конс­титуційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України. 5. Юридичною властивістю Конституції України є особливий правовий захист, який має на меті забезпечення дотримання конс­титуційних положень, захист від порушень як «знизу» - фізичними і юридичними особами, так і «згори» - різними гілками державної влади. Правові засоби захисту Конституції передбачають застосування ор­ганами державної влади, посадовими особами з метою дотримання Конституції України форм і методів діяльності в рамках наданої компетенції.