29. Засада розподілу владних повноважень

Ця засада є одним із найголовніших атрибутів правової держави. Цей принцип закріплений у Конституціях багатьох країн світу.

Ідея поділу влад, сформульована ще у 17 столітті Локком і Монтеск’є, народилась в історичних умовах боротьби молодої буржуазії з феодальною абсолютистською монархією одночасно з договірною теорією походження держави, визнанням природних прав і свобод людини.

Зміст ідеї полягає в тому що державна влада здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу й судову. Поєднання всієї повноти влади в руках однієї особи, за словами Монтеск’є, буде призводити до сваволі.

Він також зазначав, що всі 3 гілки мають бути відносно незалежними, мати свою чітко визначену компетенцію.

Важливим фактором узгодження їх діяльності є відповідні засоби стримувань і противаг, які мають урівноважувати всі 3 гілки влади.

Такими засобами є:

* встановлення різних строків повноваження парламенту, президента;

* призначення різних дат їх виборів;

* право парламенту на імпічмент президента;

* право Президента на розпуск парламенту.

30. Засада визнання та гарантування місцевого самоврядування

Місцеве самоврядування визнається Україною як одна із основ конституційного ладу. Це положення логічно пов'язане з наміром України бути демократичною і правовою державою (ст. 1 Конституції), зорієнтованою на людину, її права і свободи. Воно свідчить про розуміння соціальної цінності місцевого самоврядування, яке забезпечує здійснення народом своєї влади (ч. 2 ст. 5), реалізацію прав громадян на участь в управлінні справами держави і багатьох інших основних прав.Конституційне визнання місцевого самоврядування відповідає міжнародно-правовим вимогам, зокрема Європейській хартії про місцеве самоврядування, яку Україна ратифікувала 15 липня 1997 року

У Конституції України також чітко розмежовано дві системи органів: органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Так ст. 5 Основного Закону проголошує: "Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування". В ч. 2 ст. 19 зазначається: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України". Це розмежування відображене і в інших нормах Основного Закону (ст. 38, ст. 56, ст. 71).З одного боку, місцеве самоврядування відокремлене від державного управління, з іншого, – воно тісно з ним пов'язане. Це найперше виражається, в тому, що органи місцевого самоврядування можуть наділятися законами України окремими державними повноваженнями з передачею необхідних для їх здійснення матеріально-фінансових засобів.

Визнаючи місцеве самоврядування, Україна одночасно його гарантує, тобто Україна бере на себе зобов'язання сприяти його розвитку, не перешкоджати його діяльності і захищати. Досягається це шляхом закріплення його основ у Конституції України та їх конкретизації у спеціальному законодавстві.

Гарантіями організаційної самостійності місцевого самоврядування є:

• положення Конституції України про те, що органи місцевого самоврядування не входять в єдину систему органів державної влади (ст. 5), а служба в органах місцевого самоврядування виступає самостійним видом публічної служби (ст. 38);

• віднесення питань обрання органів місцевого самоврядування, обрання чи призначення посадових осіб місцевого самоврядування до повноважень місцевого самоврядування;

• встановлена Законом "Про місцеве самоврядування в Україні" заборона органам виконавчої влади та їхнім посадовим особам втручатися в законну діяльність органів і посадових осіб місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією та законами України до повноважень органів і посадових осіб місцевого самоврядування, крім випадків виконання делегованих їм радами повноважень, та в інших випадках, передбачених законом;

• встановлена Законом "Про місцеве самоврядування в Україні" заборона обмежувати права територіальних громад на місцеве самоврядування за винятком умов воєнного чи надзвичайного стану

Важливою гарантією місцевого самоврядування є встановлена вказаним Законом обов'язковість актів і законних вимог органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах наданих їм повноважень, для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами. Правовими гарантіями місцевого самоврядування також є право на судовий захист місцевого самоврядування, відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування перед територіальними громадами, підзвітність і підконтрольність місцевих державних адміністрацій районним, обласним радам.