- •1. Конституційне право – об’єктивна суспільна необхідність чи національна правова традиція
- •2. Конституційне право України як провідна галузь права та юридична наука
- •3. Система галузі та науки конституційного права України
- •4. Принципи конституційного права
- •5. Норми конституційного права України (особливості, структура, класифікація)
- •6. Інститути конституційного права України
- •7. Конституційно-правова відповідальність
- •8. Джерела конституційного права України
- •11. Функції Конституції.
- •12. Об'єкти конституційного регулювання. Структура Конституції України
- •13. Конституціоналізм
- •14. Поняття та сутність інституту правової охорони Конституції
- •15. Система правової охорони Основного Закону
- •16. Суб’єкти правової охорони Конституції України
- •17. Конституційно-правові засади формування Конституційного Суду України
- •18. Компетенція ксу
- •19. Акти ксу
- •20. Конституційно-правові основи суспільного ладу
- •21. Поняття конституційного ладу
- •22. Система засад конституційного ладу
- •23. Україна – суверенна держава
- •24. Україна – демократична держава
- •25. Україна – правова держава
- •26. Україна – соціальна держава
- •27. Охарактеризуйте зміст принципу політичної, економічної та політичної багатоманітності
- •28. Україна – держава з республіканською формою правління
- •29. Засада розподілу владних повноважень
- •30. Засада визнання та гарантування місцевого самоврядування
- •31. Україна – світська держава
- •34. Структура та принципи конституційно-правового статусу людини та громадянина
- •35. Поняття і зміст громадянства України. Принципи громадянства України
- •36. Набуття громадянства України: підстави та умови
- •37. Способи припинення громадянства України
- •40. Міжнародно-правові стандарти прав та свобод людини і громадянина
- •41. Класифікація основних прав і свобод людини і громадянина.
- •42. Особисті права та свободи.
- •43. Політичні права та свободи
- •44.Соціально-економічні та культурні права та свободи.
- •45. Конституційні обов'язки людини і громадянина.
- •46. Конституційні засади правового статусу іноземців та осіб без громадянства в Україні
- •47.Конституційно-правовий статус іноземних громадян та осіб без громадянства в Україні.
- •48. Конституційно-правовий статус біженців в Україні
- •49. Конституцційно-правовий статус іммігрантів.
- •50. Конституційно-правовий статус закордонних українців
- •51. Поняття та принципи територіального устрою України
- •52.Система адм.-терит. Устрою України
- •53.Арк у системі адм..-територ. Устрою України.
- •54.Конституц.-правове положення міст зі спец статусом.
- •56.Державно-правові ознаки суверенітету Укр.
- •57.Понятття, система і функції держ символів України.
- •60.Поняття та види виборів. Активне і пасивне виборче право.
- •61.Принципи виборчого права України.
- •62.Поняття та види виборчих систем.Виборча система в Україні.Принципи виборчої системи в україні.
- •63.Конституційно-правові основи проведення референдумів в Україні
- •65.Поняття та види органів державної влади в Україні
- •66.Конституційні засади організації державної влади
- •67. Конституційна система органів державної влади в Україні
- •68.Особливості виборчих систем з обрання Президента України, Верховної Ради України та Верховної Ради Автономної Республіки Крим
- •69. Поняття та види автономії. Автономія як конституційно-правова категорія
- •70.Конституційно-правові передумови відновлення Автономної Республіки Крим
- •71.Конституційно-правова природа Конституції Автономної Республіки Крим
- •72. Верховна Рада Автономної Республіки Крим - представницький орган Автономної Республіки Крим
- •73. Рада Міністрів Автономної Республіки Крим
- •74. Конституційно-правова природа інституту глави держави – Президента України
- •75. Глава держави – особа, яка здійснює функції вищої публічної влади
- •76. Представницький мандат глави держави – Президента України
- •79. Конституційно-правовий зміст повноважень пу. Їх класифікація за специфікою предметів відання
- •80. Припинення повноважень пу. Імпічмент пу
- •81. Інститут представника пу
- •83. Постійний Представник Президента України у Верховній Раді України
- •84. Представник Президента України у Кабінеті Міністрів України
- •85. Представник Президента України у Конституційному Суді України
- •86. Представник Президента України на Чорнобильській аес
- •87.Поняття парламенту,його правова природа
- •88.Місце парламенту в системі органів публічної влади.
- •89. Верховна Рада України – представницький орган
- •90. Верховна Рада України – законодавчий орган
- •91. Верховна Рада України – контрольний орган
- •92. Верховна Рада України – державотворчий (установчий) орган
- •93. Парламент та парламентаризм.
- •94. Структура Верховної Ради України
- •95. Парламентська фракція. Депутатіська група
- •96.Парламентька більшість(коаліція) і меншість (опозиція)
- •97. Голова Верховної Ради України.
- •98. Перший заступник і заступник Голови Верховної Ради України
- •99. Комітети Верховної Ради України
- •100. Тимчасові спеціальні комісії
- •101. Тимчасові слідчі комісії Верховної Ради України
- •102. Конституційна реформа та реорганізація повноважень органів державної влади в Україні
- •103. Перший заступник і заступник голови вру
- •104. Місцеве самоврядування як конституційно-правовий принцип, право та інститут
- •105. Конституційно-правові принципи місцевого самоврядування
- •106. Конституційно-правовий статус територіальної громади
- •107. Система місцевого самоврядування
- •108. Компетенція органів місцевого самоврядування.
- •109. Компетенція виконавчих органів сільських, селищних, районних у містах рад.
- •110. Правовий статус сільського, селищного, міського голови.
- •111. Повноваження органів місцевого самоврядування регіонального рівня.
- •112. Організаційно-правові форми реалізації компетенції органів місцевого Самоврядування
- •113. Матеріально-фінансова основа місцевого самоврядування України
- •114. Гарантії місцевого самоврядування
70.Конституційно-правові передумови відновлення Автономної Республіки Крим
В історії України можна виділити два автономні утворення, які існували на її території. 12 жовтня 1924 р. в Україні було створено Молдавську Автономну Соціалістичну Республіку, яка проіснувала до 2 серпня 1940 р. Цій республіці були притаманні всі ознаки, які були властиві й іншим автономним республікам колишнього СРСР. До речі, автономії в Криму не існувало до 1991 р. Кримська АРСР була утворена 18 жовтня 1918 р. у складі РРФСР і проіснувала до ЗО червня 1945 р., коли була перетворена на Кримську область у складі РРФСР. 19 лютого 1954 р. на ознаменування 300-річчя возз'єднання України з Росією її було передано Україні. Отже,від 1954 року до 1991 року у складі УРСР була Кримська область.Відновлення Кримської автономії стало вже наслідком засудження сталінських методів управління державою.На увагу заслуговує прийнята17 листопада 1989 року ВР СРСР Декларація у якій було засуджено варварські акції сталінського режиму під час яких проводилося виселення з рідних місць татар,німців.Ця Декларація стала причиною відновлення Кримської автономії. 20 січня 1990 р. у Криму було проведено референдум про відновлення Автономної Республіки Крим у складі СРСР, а 12 лютого 1991 р. Голова Верховної Ради Української РСР Президент України Л. М. Кравчук видав Закон "Про відновлення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки". В основу відтворення цієї автономії було покладено не національно-територіальний, а територіальний принцип, про що свідчить п. 1 Закону: "Відтворити Кримську Автономну Радянську Соціалістичну Республіку в межах території Кримської області в складі Української РСР". Тим самим було закладено ту суперечність, яка дає про себе знати і сьогодні: з одного боку, не було враховано бажання корінного населення — кримських татар відтворити свою колишню автономію, яка була побудована на основі національно-територіального принципу, а з другого, — це позбавило б можливості більшість російськомовного та україномовного населення проживати на території Криму, наякій вони жили протягом багатьох років. 28 квітня 1992 р. був прийнятий Закон України "Про статус Автономної Республіки Крим". На жаль, у цьому Законі були закладені положення, які значно посилювали статус Криму як самостійної незалежної держави. Зокрема, поряд з тим, що в ньому визначалося, що Крим є складовою частиною України, віданню цієї Республіки підлягали: участь у зносинах України з іншими державами та міжнародними організаціями; розташування військових баз, дислокація військових частин на території Криму визнавалися можливими лише за умови узгодження з Верховною Радою Криму тощо. 6 травня 1992 р. Верховна Рада Криму прийняла Конституцію Республіки Крим, яка багато в чому суперечила Конституції України. Так, згідно з главою 7-1 і ст. 75і Кримська АРСР визнавалася складовою частиною України, яка самостійно вирішувала питання віднесені до її відання. У ст. 1 Конституції Республіки Крим зазначалося, що на своїй території Республіка володіє верховним правом, здійснює свої суверенні права і всю повноту влади на даній території. Всі повноваження Криму, зазначалося у Конституції, здійснюються на її території, за винятком тих, які вона добровільно делегує Україні (ст. 2). Закріплювалася територіальна недоторканність Криму, без зазначення, що вона є частиною території України (ст. 7). Зазначалося, що Крим самостійно вступає у відносини з іншими державами, визнавалося громадянство Криму (ст. 17). Згодом ці положення згідно з вимогою Верховної Ради України було приведено у відповідність з Конституцією України Законом Верховної Ради Криму від 25 вересня 1992 р. До прийняття нової Конституції України 1996 р. статус Автономної Республіки Крим визначався двома актами: Законом України "Про розмежування повноважень між органами державної влади України і Республіки Крим" від ЗО червня 1992 р. (нова назва — "Про статус Автономної Республіки Крим") та постановою Верховної Ради України "Про статус Автономної Республіки Крим відповідно до діючої Конституції та законодавства України" від 24 лютого 1994 р. Згідно з цими актами визначалися основи правового статусу Автономної Республіки Крим, яка вважалася автономною складовою частиною України, що має широкі права у сфері економіки, використання природних багатств, екології, культури, організації суспільного життя тощо. Проте, Автономна Республіка Крим як автономна складова частина України не була носієм державного суверенітету. Тому вона не могла вступати у політичні відносини з іноземними державами.