52.Система адм.-терит. Устрою України

Стаття 133.Систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.

До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська,Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровог­радська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмель­ницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь.

Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України.

 

Коментованою статтею закріплена система територіальної організації України, на основі якої створюються і функціонують органи державної виконавчої влади і органи місцевого самовря­дування.

Система адміністративно-територіального устрою України є трирівневою. Перший рівень — Автономна Республіка Крим, області, міста зі спеціальним статусом — столиця України місто Київ та місто Севастополь. Другий рівень — райони, міста рес­публіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного зна­чення. Третій рівень — міста районного значення, селища, села.

Успадкована від більшовицької епохи система поділу Украї­ни на 24 області і 2 міста республіканського значення та Автоном­ну Республіку Крим не відповідає політичним, економічним, ет­нічним та соціальним засадам незалежної української держави. Області та райони в Україні, як і в інших колишніх республіках СРСР, створені з урахуванням кількості партосередків та ко­муністів у тій чи іншій територіальній одиниці. При цьому не бралися до уваги ані економічні, ані історичні, ані етнічні аспек­ти, ані географічна специфіка.

На таких принципах нинішній адміністративно-територіаль­ний устрій України розпочав формуватися з 1932 p., коли на те­риторії України спочатку було створено шість областей. У1937— 1939 pp. їх стало 15. Ще вісім областей з'явилося на карті держа­ви після приєднання західних областей України і Буковини в 1939-1940 pp.

Існуючий адміністративно-територіальний устрій потребує свого вдосконалення відповідно до динаміки соціально-еконо­мічних перетворень у країні.

Перші заяви про необхідність адміністративно-територіаль­ної реформи в Україні з'явились ще в часи перебудови. У 1990 р. був запропонований проект закону, в якому передбачалось поділити Україну на13регіонів, які мали б більш широкі повноважен­ня. Ще до проголошення незалежності України 12лютого1992 р. Верховна Рада УРСР відновила автономію Криму, і сьогодні в складі України є Автономна Республіка Крим, яка має специфі­чний правовий статус територіальної автономії. У частині 2 ст.133 Конституції подаються складові частини України. При цьому, виходячи із їх рівного державно-правового статусу, вони перелічу­ються в алфавітному порядку, тобто без врахування різних чин­ників, що є виправданим.

У 1997—1998 pp. Верховна Рада України розглядала законо­проект про адміністративно-територіальну реформу, який Пре­зидент України не підписав і двічі повернув його до парламенту із своїми пропозиціями.

Нині у державних, політичних, наукових і громадських колах дискутуються різні варіанти щодо можливого адміністративно-територіального поділу України.

Частиною третьою коментованої статті закріплено положен­ня, згідно з яким міста Київ і Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України. Відповідно до цьо­го конституційного положення Верховна Рада України 15 січня 1999 р. прийняла Закон України «Про столицю України — місто-герой Київ». Цей Закон визначає спеціальний статус міста Киє­ва як столиці України, особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у місті відповідно до Конституції України та законів України. Систему адміністративно-територі­ального устрою міста Києва складають райони в місті. З метою підвищення ефективності використання територій районів відбу­лося їх реформування шляхом укрупнення. Рішенням Київської міської ради від ЗО січня 2001 р. замість існуючих на той час 14-ти районів було створено 10. Межі міста встановлюються Верхов­ною Радою України за поданням Київської міської ради, пого­дженим з відповідними радами, з урахуванням історичних, соці­ально-економічних та інших особливостей територій відповідно до чинного законодавства.

Держава фінансує у повному обсязі здійснення органами місце­вого самоврядування функцій міста Києва як столиці України. Кош­ти, необхідні для здійснення цих функцій, щороку окремим рядком передбачаються в Законі про Державний бюджет України.

Окремий закон щодо статусу міста Севастополь сьогодні не прийнятий.