61 .Вартість валюти і валютні курси та їх режими.

Під валютою розуміють грошову одиницю країни чи інший платіжний засіб.

За різними ознаками валюту поділяють:

а) на національну валюту — законний платіжний засіб на території країни, що його випускає;

б) іноземну валюту — платіжний засіб інших країн, що законно чи незаконно використовується цією краї­ною;

в) резервну валюту — валюту, в якій країни трима­ють свої ліквідні міжнародні резервні активи, необхідні для покриття боргів;

г) валюту, що вільно використовується, тобто валю­ту, що широко використовується для міжнародний угод і активно купується і продається;

д) тверду валюта — валюту зі стабільним валютним курсом.

Однією з найважливіших ознак валюти є її конвер- тованість.

Конвертованість валюти — це здатність резидентів вільно, без будь-яких обмежень, обмінювати національ­ну валюту на іноземну і використовувати іноземну ва­люту в угодах з реальними і фінансовими активами.

Залежно від типів міжнародних операцій встанов­люється ступінь конвертованості валюти, який нижче наведено в порядку зростання.

1. Конвертованість за поточними операціями — це відсутність обмежень на платежі й трансферти з по­точних міжнародних операцій, що пов'язані з торгів- лею товарами і послугами, міждержавними переказа­ми, доходами і трансфертами. у

Конвертованість за капітальними операціями — це відсутність обмежень на платежі й трансферти з міжнародних операцій, що пов'язані з рухом капіталу.

Повна конвертованість — це відсутність будь-яких обмежень і за поточними, і за капітальними операціями.

У внутрішньому грошовому обігу може широко вико­ристовуватись іноземна валюта, тоді виникає так званий паралельний обіг валют. Він може мати такі форми:

а) доларизація або використання іноземної валюти як засобу обігу, одиниці розрахунку і засобу зберігання;

б) валютне заміщення або використання іноземної валюти тільки як засобу обігу.

Валюта як і будь-який товар має ціну. Оскільки ціну валюти не можна виразити в ній самій, то її виража­ють в інших валютах, і це є обмінний, або валютний, курс. Валютний (обмінний) курс — це одиниця на­ціональної валюти, виражена в одиницях іноземної ва­люти. Валютний курс може встановлюватися законо­давчо або в процесі взаємного котирування валют. Ва­лютне котирування — це визначення валютного кур­су на основі певних ринкових механізмів.

Розрізняють наступні методи валютного котиру­вання.

Пряме котирування — це вираження валютного курсу одиниці національної валюти в одиницях інозем­ної валюти. Таке співвідношення показано формулою: грн. = $/N

За цією формулою гривня виражена в л-ій частині американського долара.

Непряме котирування — це вираження валютного курсу одиниці іноземної валюти в одиницях національ­ної валюти. Вираз цього співвідношення такий.

$ = N*ГРН

Звідси видно, що один долар прирівнюється до п гри­вень.

В практиці використовується крос-курс котируван­ня — це вираження курсів двох валют одної до іншої через їхній курс щодо третьої валюти (як правило, до долара США).

За часовим виміром котировки валютного курсу, що використовуються у бізнесовій практиці, мають таку класифікацію.

Курс-спот — це курс, за яким обмінюються валюти лише впродовж двох днів з моменту досягнення угоди про курс.

Фодварний курс — це узгоджений курс, за яким об­мінюються валюти в певний момент в майбутньому, більш ніж через три дні після досягнення угоди про курс.

В практичних цілях використовується також де­кілька різновидів розрахункових курсів.

Номінальний валютний курс — це відносна ціна двох валют.

e= Ca/Ch

де Са — іноземна валюта;

Сh — національна валюта.

Реальний валютний курс — це національний валют­ний курс, скоригований з урахуванням зміни рівня цін у своїй країні та країні, до валюти якої котирується національна валюта.

RER= e* Pa/Ph

де Ра — рівень цін в інших країн;

Рh — рівень національних цін.

Багатосторонній валютний курс — це законодавчо встановлене використання ефективних курсів націо­нальної валюти залежно від видів валютних операцій, учасників цих операцій та валют, в яких вони здійсню­ються.

Важливим є різновид валютного курсу — паритет купівельної сили (ПКС). Це валютний курс, за яким купівельна сила грошей у різних країнах буде однако­вою. Якщо, наприклад, "Форд" в Україні коштує 53 300 грн, а в США — 10 000 дол., то ПКС становити­ме 5,33 грн = 1,0 дол. Це абсолютний ПКС. У довго­строковому періоді реальний валютний курс має бути постійним. Виходячи з цього, номінальний ПКС може бути і відносним, або таким валютним курсом, який зазнає змін залежно від цінових змін в обох країнах:

Е = р - р0,

де Е — процентні зміни курсу;

р, Ро — процентні зміни індивідуальних цін.

відносний ПКС, на відміну від абсолютного ПКС, визначається тільки на часовому інтервалі одно­часної зміни рівня цін і валютного курсу. ПКС вихо­дить із загального рівня цін, тобто із рівня цін товарів, що входять до споживчого кошика.