14.Моделі міжнародної загальної рівноваги

Моделі міжнародної обмінної рівноваги передбача­ють можливість визначення міжнародної рівноважної відносної ціни за умов одночасного впливу на обмін між країнами факторів попиту і факторів пропозиції. У цьо­му параграфі спочатку буде розглянуто спосіб ви­значення рівноважної відносної міжнародної ціни з ви­користанням кривих експортної пропозиції та попи­ту на імпортне благо або, по-іншому, методу аналізу часткової рівноваги. Потім буде показано, як визна­чається міжнародна рівноважно-відносна ціна шляхом побудови кривих обміну. Цей спосіб отримав назву ана­лізу загальної рівноваги.

1 6.Криві обміну і аналіз загальної рівноваги в міжнародному обміні

Міжнародна обмінна рівновага означає, що міжна­родні ринки перебувають у рівновазі, тобто наявна рівність міжнародної пропозиції міжнародному попи­ту. А отже, є певна рівноважна відносна ціна. Її можна отримати на основі взаємодії кривих обміну двох країн.

Криві обміну, які інколи називають кривими взаєм­ного попиту, показують наміри країн імпортувати й експортувати блага за умови різних відносних цін на них. Ці криві інтегрують в собі дію факторів і попиту, і пропозиції. Побудуємо їх за допомогою одного з методів.

В системі координат із двох благ х і у (рис .2.7) відоб­разимо стан економіки країн "Вітчизна" (квадрант 2) і "Закордон" (квадрант 4). За автаркії вітчизняна еко­номіка знаходиться в точці А, маючи рівноважну

відносну ціну Px/Py = 2/4 = 1/2, а закордонна в точці А1 за рівноважної відносної ціни (Px/Py)1= 4:2 1/2 = 1 3/4.

З появою міжнародного обміну за відносною ціною (Px/Py)int=1 економіка "Вітчизни" зміщується в точку В, економіка країни "Закордон" — в точку Вх відповідної кривої трансформації. "Вітчизна" продає 5х свого бла­га в обмін на 5у закордонного блага і досягає точки Е на своїй кривій байдужості JJ'TJ', а в країні "Закор­дон" споживання досягається в точці Е1 на кривій бай­дужості U[U'2 . Перенесемо точки А і Е в квадрант 1 графіка 2.7, послідовно сполучимо їх між собою і з по­чатком системи координат і отримаємо криву обміну

"Вітчизни". Так само перенесемо точки А1 і Е1 із квад­ранта 4 в квадрант 1, сполучимо їх послідовно між собою та з початком системи координат і отримаємо криву об­міну країни "Закордон". Кожна з кривих обміну показує наміри відповідної країни щодо експорту й імпорту благ.

Точка перетину кривих обміну обох країн визначає рівноважну відносну ціну благ * і г/, за якою відбувається обмін між цими країнами, тільки за ціни (Px/Py)int =1 обмін буде збалансованим. Це буде певна точка ЕЕ1, яка визна­чає максимально сприятливий економічний стан як для двох країн в цілому, так і для виробників, і споживачів обох країн. Виходячи з походження кривих обміну, вона може бути описана рівнянням

MRTxy=MCx/MCy=(Px/Py)int=MUx/MUy=MRSxy

де МС — граничні витрати;

MU — гранична корисність.

За такого стану економіки ніхто не схильний змінюва­ти обсяги, структуру та якість виробництва і споживання. Будь-які співвідношення Px/Py< 1 призведуть до розбалансування обміну, що викличе активність суб'єктів міжнародних відносин у пошуку кращих умов обміну для одних і утриманні існуючих — для інших.

Умови обміну — це параметр, що характеризує відно­шення експортованих благ, оцінених в імпортозамінних благах однієї країни, до аналогічного показника країни- партнера по обміну. Рівновага умов обміну для обох країн встановлюється в точці перетину їхніх відповідних кри­вих обміну. Для нашого випадку це буде лінія О EE'. За зростаючої відносної ціни рівновага досягається тоді, коли гранична норма трансформації і гранична норма заміщен­ня кожної країни дорівнюють міжнародним умовам об­міну. Це відповідає оптимальному стану добробуту.

В зв'язку з тим, що взаємне задоволення попиту і пропозиції змінюється в часі, криві обміну зміщують­ся, змінюючи обсяг і умови обміну.

Моделі міжнародної обмінної рівноваги підсумову­ють проведення аналізу і дають змогу:

1. пояснити взаємовигідний обмін між країнами на основі порівняльної переваги і визначити їх спеціалі­зацію

2. ідентифікувати основу (показати причину) по­рівняльної переваги;

3. показати умови пропозиції, за яких країна може здійснювати міжнародний обмін на вигідних умовах;

4. показати умови попиту, за яких країні вигідним буде зарубіжне благо;

5. визначити точку самозабезпечення у виробництві і споживанні;

6. підрахувати виграш від обміну світу в цілому і кожної країни окремо;

7. визначити дохідність ресурсів, а, отже, дохідність їх власників;

8. виявити ефекти від зміни пропозиції і попиту, пов'язані зі споживанням у кожній з країн;