56.Сутність, причини та форми міжнародної трудової міграції

Міжнародна трудова міграція — це переміщення працездатного населення із одних країн в інші термі­ном більше ніж на один рік, пов'язане зі зміною місця проживання та роботи.

Масова міграція населення стала характерним яви­щем в житті світової спільноти на сучасному етапі її буття. Причинами міграції є фактори як економічно­го, так і неекономічного характеру, зокрема, такі.

1. Нерівномірність процесу нагромадження капіта­лу в окремих країнах, що призводить до відносного пе­ренаселення в одних країнах і браку робочої сили в інших.

2. Невідповідність структурних зрушень в економіці і структурі сукупної робочої сили певних країн, що призводить до структурного безробіття і, природно, до надлишку робочої сили певної кваліфікації в одних країнах та браку в інших.

3. Суттєва різниця в оплаті однорідної за кіль­кісними і якісними показниками праці в різних краї­нах.

4. Тяжіння до реалізації за допомогою еміграції потреб в розвитку особистості.

5. Соціальні та етнічні причини міграції.

Міжнародну міграцію трудових ресурсів можна кла­сифікувати за такими ознаками.

За просторовими параметрами:

а) зовнішня міграція — переміщення населення за межі своєї країни (наприклад, за межі України);

б) внутрішньоконтинентальна міграція — перемі­щення населення в межах одного континенту (напри­клад, переміщення робочої сили між країнами Європи);

в) міжконтинентальна міграція — переміщення населення за межі континентів (наприклад, переміщен­ня населення між Європою і Америкою).

За часовими параметрами:

а) сезонна (кочова) міграція — виїзд робочої сили з однієї країни в іншу на певний період часу (наприклад, із Італії у Францію восени для збирання винограду) з поверненням на Батьківщину;

б) тимчасова (поворотна) міграція — виїзд населен­ня із одної країни в іншу на певний період часу як, правило, не більше одного року (наприклад, із Украї­ни в Португалію для проведення будівельних робіт);

в) маятникова міграція — періодичний або часто повторюваний виїзд населення з країни, де воно по­стійно проживає, на роботу в іншу, як правило, сусід­ню країну; вона характерна для населення прикордон­них районів (наприклад, поляки їздять працювати в прикордонні німецькі землі);

г) постійна (безповоротна) міграція — виїзд насе­лення в іншу країну на постійне місце проживання (на­приклад, виїзд єврейського населення із України до Ізраїлю на постійне місце проживання).

За характером організації міграційних потоків:

а) добровільна міграція — непримусове переміщен­ня робочої сили;

б) примусова міграція — виселення, громадян із своєї країни на основі рішення судових організацій;

в) організована міграція — переміщення населення згідно з національним законодавством (наприклад, за візовим режимом);

г) нелегальна міграція — самовільне переміщення населення за межі своїх країн (наприклад, масове пе­реселення албанців до Італії).

За професійним складом:

а) міграція робітників (наприклад, виїзд із України до Росії гірників для робіт на алмазних копальнях Якутії);

б) міграція спеціалістів (наприклад, виїзд із країн СНД програмістів);

в) міграція представників гуманітарних професій (наприклад, виїзд співаків, акторів та ін.).

За якісним складом:

іуа) міграція робочої сили низької кваліфікації (на­приклад, виїзд для виконання хатніх робіт у закордон­них родинах);

б) міграція робочої сили високої кваліфікації (на­приклад, виїзд конструкторів із країн СНД);

в) міграція вчених або "відплив інтелекту" (напри­клад, щорічний виїзд із України біля 150 вітчизняних учених).

За напрямками руху:

а) еміграція — виїзд населення за межі своєї вітчизни;

б) імміграція — в'їзд іноземців у країну з метою про­живання протягом визначеного терміну;

в) рееміграція — повернення емігрантів у свою краї­ну ("Вітчизну").

Як свідчить практика, форми міжнародної трудової міграції постійно зазнають змін залежно від змін у міжнародному середовищі.