- •Предмет і становлення педагогіки як науки. Дидактика як теорія навчання
- •Історія становлення педагогічної науки
- •Становлення педагогіки
- •Предмет, задачі педагогіки
- •Структура педагогічної науки
- •Поняття про дидактику.
- •Основні категорії дидактики
- •Види дидактичних систем
- •Елементи структури навчання
- •Функції навчання
- •Принципи навчання
- •Види навчання
- •Методи навчання (за ю.Бабанським)
- •Форми організації навчання
Предмет і становлення педагогіки як науки. Дидактика як теорія навчання
-
Історія становлення педагогічної науки.
-
Предмет, задачі педагогіки. Структура педагогічної науки.
-
Поняття про дидактику. Основні дидактичні системи.
-
Структура, зміст, принципи, види навчання.
-
Методи навчання. Класифікація методів навчання.
-
Форми організації навчання.
Література.
-
Лозниця В.С. Педагогіка.
-
Основи педагогіки і психології / О.М. Степанов, М.М.Фіцула.
-
Мойсею Н.Є. Педагогіка.
-
Фібула М.М. Педагогіка.
-
Психология и педагогика / Под ред. А.А.Радугина.
-
Подласый И.П. Педагогика / в 2 кн.
Історія становлення педагогічної науки
Педагогіка є комплексною наукою, яка об’єднує, синтезує дані природничий і суспільних наук, що стосуються процесів виховання, навчання і розвитку особистості.
Педагогіка – сукупність теоретичних і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання і розвитку особистості.
Термін «педагогіка» походить від давньогрецького «paidos» дитина та «ago» – вести. У давній Вавилоні, Єгипті, Сирії «пайдагогос» (дослівно – поводир дітей), тобто вихователями-вчителями найчастіше були жерці. А в Давній Греції педагогом називали раба, який брав за руку дитину свого господаря і супроводжував її до школи. У Давньому Римі цю роботу доручали найосвіченішим державним чиновникам, які багато мандрували, знали іноземні мови, культуру і звичаї різних народів. Так в історії залишилось ім’я Марка Фабія Квінтіліана (приблизно 35-96 рр.), який відкрив у римі власну риторичну школу, де навчав ораторському мистецтву. Згодом ця школа стала державною, а Квінтіліану вперше було призначено платню з імператорської скарбниці.
Становлення педагогіки
Давня Греція (в складі філософії) |
|
Демокрит |
Людину формує передусім життєвий досвід. |
Сократ Платон |
Для формування людини необхідно пробудити в її свідомості те, що в ній закладено від народження. |
Аристотель |
Залежність мети і засобів виховання від політичних завдань держави. Джерело пізнання – матеріальний світ. |
Епоха Відродження (в складі філософії) |
||
Вітторіо да Фельтре |
Італія |
Гуманістичні ідеї: людина – найвища цінність, її всебічного розвитку можна досягти вихованням |
Франсуа Рабе |
Франція |
|
Мішель Монтень |
||
Еразм Роттердамський |
Голандія |
|
Виокремлення педагогіки з філософії у самостійну науку |
||
Ян Амос Каменський |
Чехія |
«Велика дидактика». Започаткував науку про процес навчання, де з позиції гуманізму трактує основні педагогічні категорії – «виховання», «навчання», «освіта» як процеси, що відбуваються відповідно до законів природи та залежать від особливостей дитини. |
Джон Локк |
Англія |
Теорія виховання джентльмена – людини, впевненої у собі, що поєднує широку освіченість з діловими якостями, вишуканість манер з міцністю моральних переконань. |
Жан-Жак Руссо |
Франція |
Ідея природної досконалості дітей, теорія «вільного виховання», за якою виховання повинно проводитися лише за інтересами і бажаннями дітей і сприятиме їхньому розвиту. |
Іоганн Генріх Песталоцці |
Швейцарія |
Прогресивна теорія морального виховання учнів, ідея гуманного виховання, доброзичливого ставлення до дітей, поєднання навчання і виховання дітей з організацією їхньої посильної праці. |
Іоганн Фрідріх Гербарт |
Германія |
Автор теоретичних узагальнень у галузі психології навчання і дидактики (чотири етапна модель уроку, поняття виховую чого навчання, система розвиваючих вправ). |
Фрідріх Адольф Дістервег |
Германія |
Активізація навчальної діяльності учнів, посилення їхньої самостійної роботи |
Українська педагогіка |
|
Г.С.Сковорода |
В центрі уваги – дитина, її почуття, сосунки зі світом, її справи, навички, обдарування. Мета гуманістичного процесу – формування «істинної» людини: мислячої, чуйної. Освіченої, зі світлим розумом, гарячими почуттями, підготовленої для праці за для її щастя і блага народу. |
К.Д.Ушинський |
Автор стрункої та оригінальної педагогічної системи, що охоплювала основні проблеми виховання і навчання. Основна ідея цієї системи – народність, тобто своєрідність кожного народу, обумовлена його історичним розвитком, соціальними умовами життя, географічними особливостями. Найголовніші риси народності – любов до батьківщини, рідна мова, віра в могутні сили народу. |
А.С. Макаренко |
Принципи створення дитячого колективу і педагогічного керівництва ним, методика трудового виховання, виховання свідомої дисципліни. Виховання в колективі і через колектив. |
В.О.Сухомлинський |
Проблеми розумового, морального, естетичного, морального та фізичного виховання школярів. Питання політехнічної освіти, теорії навчання, виховання дітей у сім’ї, самовиховання і самоосвіти, професійної майстерності вчителя. |
Історичний шлях становлення педагогіки як науки свідчить про те, що її виникнення і розвиток визначались об’єктивними соціально-економічними потребами суспільства в підготовці підростаючого покоління до життя.