62.Режими валютних курсів та їх види

Режими валютних курсів — це організація або пра­вила і процедури визначення валютного курсу, його зміни, використання для здійснення розрахунків, на­лагодження постійних відносин між країнами, обслу­говування зовнішньоекономічних зв'язків.

Вибір режиму курсоутворення залежить від стану економічного розвитку, показників економіки, ступе­ня її відкритості, стану фінансових ринків, ступеня їх диверсифікованості, стану платіжного балансу, вели­чини резервів іноземної валюти, ступеня залежності економіки від міжнародної торгівлі, стану грошової си­стеми країни тощо. Існує декілька основних режимів валютного курсу.

Фіксований режим валютного курсу. Валютний курс встановлюється урядом як постійні фіксовані про­порції обміну національної валюти на іноземну. Він більше підходить для невеликих відкритих економік, які значною мірою залежать від зовнішньої торгівлі. Може також використовуватись у випадку зіткнення країни з "внутрішніми номінальними шоками". На­приклад, змінами у попиті на гроші. Про його недо­ліки і переваги дає уявлення табл. 8.1.

Переваги

Дисциплінує економічну політику.

Сприяє взаємозалежності національних економік на основі більш тісної координації макрополітики країн.

Створює більш ефективне економічне середовище (наприклад, розподіл ресурсів).

Стимулює довгострокові прямі іноземні інвестиції.

Робить більш ефективною фіскальну політику щодо стимулювання зростання національного доходу

Недоліки

Внутрішні економічні цілі під­порядковані зовнішнім цілям за­безпечення рівноваги платіжного балансу.

Занадто великий обсяг валютних резервів нераціонально прив'яза­ний до потреб підтримання націо­нального фіксованого валютного курсу.

Економіці неможливо ізолюва­тись від зовнішніх шоків.

Недружелюбна спекуляція слаб­кою валютою не дає змоги підтри­мувати довгий час зафіксовані про­порції обміну валют.

Ігнорує вільну гру попиту і про­позиції, тому спотворює економіку

Плаваючий (гнучкий) режим валютного курсу. Гнучкий валютний курс формується під дією попиту та пропозиції. Уряд не втручається у його формуван­ня. Переваги фіксованого валютного курсу є недоліка­ми гнучкого валютного курсу і навпаки.

Гнучкий валютний курс найбільш підходить для ве­ликих, відносно "закритих" економік з високодивер сифікованими структурами виробництва, з високороз- виненою економічною і фінансовою системами, а та­кож для тих випадків, коли причиною економічних негараздів виступають так звані "зовнішні номінальні шоки" (наприклад, підвищення світових цін на ім­порт).

Сучасні системи валютного курсу є різними спо­лученнями фіксованих та плаваючих курсів (тобто гібридними).

1. Коригований валютний курс — це курс, що авто­матично змінюється залежно від зміни певного набору показників (наприклад, інфляції).

2. Керовано плаваючий валютний курс — курс, що встановлюється центральним банком, а не валютним ринком, але з частими його змінами (тобто адміністра­тивно).

3. Прямий державний контроль усіх міжнародних трансакцій.

4. Контрольований валютний курс має цільове і при­значення, і термін (наприклад, зниження курсу націо­нальної валюти для збільшення експорту національ­них товарів).

5. Прив'язка до іноземної валюти чи її кошика.

6. Повзуча прив'язка (щонедільна девальвація на певну передбачувану величину).

7. Валютний коридор (девальвація щодня в певних межах).