55.Інститутоціональна структура міжнародного кредитування.

Інституціональна структура міжнародного кредиту­вання забезпечується особливою організаційною інституціональною структурою. До основних суб'єктів цієї структури відносять, передусім, світові фінансово-кре­дитні установи: Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк, Міжнародний банк реконструкції і роз­витку (МБРР), Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Міжнародна фінансова компанія (МФК), Багатосто­роннє агентство гарантування інвестицій (ВАТІ), Євро­пейський інвестиційний банк (ЄІБ), Європейський банк, Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР), Європейський фонд валютного співробітництва (ЄФВС).

Міжнародний валютний фонд (МВФ) — міжурядо­ва валютно-кредитна організація, основним призначен­ням якої є регулювання валютних відносин між краї- нами-членами і організацією та надання їм середньо- строкових і короткострокових кредитів для подолан­ня труднощів, пов'язаних з неврівноваженістю платіж­них балансів. З цього погляду МВФ — важливий еле­мент світової валютної системи.

На відміну від інших джерел зовніш­нього фінансування, кредити і позики МВФ і групи Всесвітнього банку не підлягають пролонгуванню чи реструктуризації. В міру послаблення валютної скла­дової діяльності МВФ, розвитку набуває фінансове сприяння стабілізації світового ринку капіталів, при­чому не фінансування дефіцитів платіжних балансів, а підтримка програм структурної перебудови економі­ки. Тому зараз регулююча функція МВФ стосується практично тільки країн з економікою, що формується як ринкова.

Група Всесвітнього банку складається з п'яти юри­дично відособлених підрозділів:

Міжнародного банку реконструкції і розвитку (МБРР), що надає позики безпосередньо країнам-членам чи іншим позичальникам під запоруку чи гаран­тію держави-члена;

Міжнародної асоціації розвитку (МАР), що надає, головним чином, кредити розвитку найбіднішим дер- жавам-членам;

Міжнародної фінансової корпорації (МФК), що сприяє розвитку і забезпечує фінансування приватних підприємств у країнах з ринковою економікою, що формується на основі надання позик і випуску нових акцій;

Міжнародного центру врегулювання інвестицій­них суперечок (МЦУІС) — арбітражного інституту, де слухаються справи іноземних інвесторів і країн-реципієнтів;

— Багатобічного інвестиційно-гарантійного агент­ства (БІГА), що страхує іноземних інвесторів некомерційних ризиків від визначених категорій і сприяє одер­жанню іноземних інвестицій країнами-членами.

Банк міжнародних розрахунків, відомий як Базельський банк, — найстаріший серед існуючих міжна­родних фінансових організацій

Банк проводить широке коло фінансових операцій, купуючи чи прода­ючи золото в злитках за свій рахунок чи за рахунок центральних банків, приймаючи на збереження золо­то центральних банків, надаючи й одержуючи позики від центральних банків, купуючи і продаючи іноземну валюту і державні цінні папери, приймаючи депозити центральних банків і депонуючи свої кошти в централь­них банках.

Взаємини Базельського банку з комерційними бан­ками обмежені й залежать від згоди центрального бан­ку відповідної країни. Операції Банку строго конфі­денційні.

. Основна мета роботи Азіат­ського банку розвитку — сприяння прискоре­ному розвитку країн регіону (Східної Азії і Далекого Сходу). Банк вирішує такі завдання:

стимулювання інвестицій і розвиток потоків при­ватного капіталу;

фінансування країн регіону, що розвиваються, приділяючи при цьому особливу увагу найменшим і найменш розвиненим державам;

фінансування проектів, що найбільш ефективно сприяють економічному розвитку регіону;

координація економічної політики країн-членів і сприяння розвитку торгівлі в регіоні;

надання технічної допомоги в розробці, фінансу­ванні й реалізації програм у регіоні.

На відміну від Африканського банку розвитку, ка­пітал Азіатського банку відкритий для країн, що не належать до цього регіону. Після створення Банку його членами стають промислово розвинені держави — СІЛА, Велика Британія, Канада, Бельгія та ін. Шля­хом залучення могутніх партнерів країни регіону праг­нуть збільшити можливості Банку щодо забезпечення необхідних коштів.

Африканський банк розвитку Основна мета роботи Африкан­ського банку розвитку — сприяти економічному і со­ціальному розвитку кожної країни-члена й усього за­галу. Банк надає країнам-членам довгострокові (на тер­мін 10—18 років) кредити для фінансування капіта­ловкладень у промисловість, енергетику, транспорт і сільське господарство. У єдності з завданнями Банку перебуває фінансування проектів у різних державах, що взаємно доповнюються. Таким чином досягається більш високий ступінь співробітництва і взаємозалеж­ності економік африканських країн. Останнє можна розглядати як фактор, що прискорює розвиток країн регіону і додає їм самостійності.

Є деякі особливості діяльності Африканського бан­ку розвитку, що відрізняють його від інших регіональ­них фінансових організацій. Так, відповідно до Угоди про його створення членами Банку можуть бути тільки держави африканського континенту. При організації Банку акції розподілялися тільки між країнами кон­тиненту.

Новий етап еволюції міжнародних фінансових інсти­тутів пов'язаний зі змінами в країнах з ринковою еко­номікою, що формується у тому числі з появою зовсім нового міжнародного фінансового інституту — Євро­пейського банку реконструкції і розвитку (ЕБРР), створеного в 1991 р. спеціально для надання допомоги країнам Центральної і Східної Європи на етапі перехо­ду від командно-адміністративної системи господарю­вання до ринкової економіки, для розвитку якісно нових відносин між Західною і Східною Європою і для сприяння розвитку приватної підприємницької ініціа­тиви в країнах Співдружності незалежних держав.

20 травня 1990 р. 40 держав, а також Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) і Європейське економічне співтовариство (ЄЕЄ) підписали Угоду, що засновує Європейський банк реконструкції і розвитку. Одночас­но учасники розподілили між собою капітал

Кошти Банку направляються винятково в країни Центральної і Східної Європи з метою прискорення переходу до відкритої ринково орієнтованої економіки і розвитку приватної підприємницької ініціативи.

Установа нового фінансового інституту необхідна не тільки для надання допомоги, але й для прискорення процесів інтеграції по всій Європі.