75.Регулювання платіжного балансу в умовах фіксованого валютного курсу

Нерівновага платіжного балансу протягом певного часу може мати негативні наслідки для відкритої еко­номіки. Тому країни, як правило, прагнуть регулюва­ти платіжний баланс таким чином, щоб було досягну­то нульове або задане цільове значення балансу офі­ційних розрахунків. Хоча, частіше за все, під рівнова­гою платіжного балансу розуміють такий стан, коли надходження і витрати збалансовані, а офіційні резер­ви не змінюють своєї величини проаналізуємо адаптацію платіжного ба­лансу в умовах фіксованого валютного курсу. Згадає­мо, що найбільш зрозумілим прикладом системи фіксо­ваного валютного курсу є золотий стандарт.

Як і раніше, дотримуємось припущення, що світ складається з двох країн — "Вітчизни" і "Закордону", і в обігу перебувають тільки валюти двох країн — грив­ня і долар. Валютний паритет, тобто валютний курс, розрахований на основі відносної ціни золота в двох країнах, такий.

Оскільки золотий вміст гривні близько 0,387117 г чистого золота, а долара — близько 1,5044 г золота, то валютний курс складе 3,886 грн до 1 дол. Звичайно така ситуація є гіпотетичною, але вона могла мати місце в 1917—1918 рр. під час існування Української Народної Республіки і ґрунтується на валютних реаліях того часу.

За умов золотого стандарту резонно припустити, що такий курс буде постійним. Люди ніколи не заплатять дорожче, оскільки вони завжди куплять золото у "Вітчизні", відвезуть його в "Закордон" і куплять до­лари. Ніхто не зможе також знизити ціну тому, що в цьому випадку золото будуть купувати в "Закордоні" за долари, привозити у "Вітчизну" і продавати за гривні по курсу 3,886 . Отже, валютний курс має дорівнювати 3,886 ^^ . Правда при цьому потрібно врахо­вувати так звані "золоті точки", тобто коливання біля можливого паритету в межах витрат на транспортуван­ня золота (наприклад, 1 % від паритету).

Тепер розглянемо випадки, коли первісний платіж­ний баланс не дорівнює 0. В такому випадку включа­ється адаптивний механізм платіжного балансу, який гарантує, що в кінцевому результаті платежі будуть збалансовані (рис. 9.1).

У "Вітчизні", наприклад, збільшились витрати на імпорт. Це аналогічно зростанню попиту на іноземну валюту, що зумовить переміщення кривої ІМ в поло- жєння ІМ'. Валютний курс залишається на рівні золотого паритету в 3,886 . Тому спочатку дефіцит до­рівнює АА'. Дефіцит призводить до скорочення грошової маси у "Вітчизні", оскільки вітчизняні споживачі на свої гривні купують золото і відправляють його в "За­кордон". Тоді крива ІМ почне зміщуватись у зворотно­му напрямку. Грошова маса у "Закордоні" почне зро­стати, оскільки закордонні експортери почнуть здавати своє золото в обмін за долари. Зі зростанням маси до­ларів в обігу крива ЕХ почне зміщуватись вправо, ос­кільки іноземці збільшать свої витрати на експорт із "Вітчизни". Ці дві криві зміщуються доти, доки не зу­стрінуться в точці А". В цей момент дефіцит буде ліквідо­вано. Отже, потрібен певний час для балансування.

12. Моделі міжнародної економіки факторного впливу з боку пропозиції

Для розгляду пропонуємо моделі, в основі яких при­пущення про ідентичність умов попиту в різних краї­нах та про різні умови виробництва матеріальних благ чи створення об'єктів, на які існує міжнародний попит. Умови ці можуть визначатись забезпеченістю ресурса­ми, цінами на них, пануванням на ринку, змінами у продуктивності, впливом міжнародного середовища, мобільністю ресурсів і масштабом виробництва, зміна­ми в економічній політиці. Саме вони визначають межу виробничих можливостей країни або, як її ще назива­ють, криву трансформації виробничих потужностей.

Криві трансформації можуть мати різну форму (рис. 2.1). При постійних витратах заміщення це буде пряма спадна лінія, що з'єднує дві точки на осях коор­динат, кожна з яких відображає рівень виробництва певного товару (рис. 2.1, а). Коли витрати заміщення зростатимуть, крива трансформації буде мати вигнуту форму відносно початку координат (рис. 2.1, б).

На цих кривих — чисельні альтернативні комбінації двох благ, які країна може продукувати, використову­ючи всі ресурси і певну технологію. Оскільки на вироб­ництво кожного блага витрачається певна кількість (одиниця) ресурсу, то в процесі зміни одного блага ін­шим, витрати, що необхідні для його виробництва, бу­дуть іншими. Вони дорівнюють кількості одного блага, від якого потрібно відмовитись, щоб вивільнити ресур­си, достатні для виробництва додаткової одиниці іншого блага. Інколи ці альтернативні витрати ще називають порівняльними витратами, або витратами заміщення.

Величина витрат заміщення залежить від абсолют­ного нахилу кривої трансформації (за умови постійних витрат), або від нахилу дотичної до неї (за умови зро­стаючих витрат). Ця величина ще називається гранич­ною нормою заміщення (трансформації). Для блага х вона має таке математичне вираження:

де Ах — граничні прирости блага я (на додаткову оди­ницю);

Ду — граничні обсяги блага у, що заміщується оди­ницею блага х (мають від'ємне значення, тому що спа­дають).

Аналогічно трансформується і благо у. МRTху дорів­нює співвідношенню граничних витрат виробництва в галузях х і у.

Абсолютне значення норми трансформації у цій точці по-іншому трактують як відносну (альтернатив­ну) ціну. В нашому випадку це буде відносна ціна блага х або Px/PyВизначившись з відносними цінами, можна встано­вити зв'язок кривих трансформації і пропозиції (рис. 2.2). Точка дотику лінії відносної ціни до кривої трансформації симетрично відображається на кривій пропозиції. При цьому однією з осей системи коорди­нат, на якій будується крива пропозиції, виступають значення відносної ціни.

.Г. Харберлер пояснив закон порівняльних пере­ваг на основі теорії витрат заміщення і показав, чому одна країна, менш ефективна у виробництві матеріаль­них благ, веде успішний обмін з країною більш ефек­тивною. Якщо, наприклад, згідноз рис. 2.1, "Вітчизна" продукує в точці А, а "Закордон" — в точці В, то одне і те саме благо буде мати різні норми трансформації. Це і буде основою для міжнародного обміну. Країни будуть спеціалізуватись на благах з меншою нормою заміщен­ня. В такому випадку вони вимінюватимуть на одини­цю блага власної спеціалізованої галузі більше благ за­рубіжних спеціалізованих галузей. Спираючись на ці положення, побудуємо елементарну модель міжнарод­ної економіки факторного впливу з боку пропозиції в системі координат двох товарів х і у (рис. 2.3).

Нехай країни "Вітчизна" і "Закордон" мають іден­тичні криві попиту (байдужості) ии і різні криві транс­формації виробничих потужностей. Для "Вітчизни" це буде крива Т1Т1, а для "Закордону" — Т2Т2. Криві транс­формації відображають різні умови виробництва, зумов­лені згаданими вище факторами сукупної пропозиції

"Вітчизна" виробляє (споживає) в точці А, де криві байдужості ии і трансформації Т1 Тх дотикаються. Для цієї точки норми трансформації матимуть такі значення

В ідповідно, "Закордон" виробляє і споживає в точці дотику кривої байдужості 1711 і кривої трансформації Т2Т2• Це точка В, для якої норми трансформації мають значення:

Абсолютні значення цих норм трансформації дорівню­ють відносним цінам, за якими блага будуть обмінюва­тись всередині країн за відсутності обміну (при автаркії).

Порівнявши відносні ціни, виявляємо зацікавленість кожної з країн в спеціалізації на певних блага х і в обміні. Діапазон міжнародних відносних цін на благо х буде

РХш, = 0,5 - 4; а на благо у — Руш = 0,25 - 2. Значення РХш >0,5 буде спонукати "Закордон" до продукування блага х і його експорту у "Вітчизну". Так само значення РХм < 4,0 стимулюватиме останню до імпорту, оскільки це дає змогу заощадити вітчизняним споживачам певні доходи. Аналогічна ситуація виникне з благом у. Тільки тепер уже відносна перевага буде на боці "Вітчизни", що й дасть змогу їй спеціалізуватись у продукуванні блага у. Але не визначившись з умовами (факторами) попиту, ми ще не знаємо, якими конкретно будуть міжнародні рівно­важні ціни.

Припустимо, що міжнародна економіка досягне рівноваги в точці С, яка знаходиться на прямій, одно­часно дотичній до двох кривих трансформації: "Вітчиз­ни" в точці D, "Закордону" в точці Е. Переміщення виробництва в ці точки означає використання додат­кових ресурсів, а отже, збільшення норм заміщення, а також відносних цін. У "Вітчизні" Py/Px = 0,69, а в країні "Закордон" Px/Py = 0,33. Водночас Рyint = 0,72, а Рxint = 1,39. Як бачимо, стимули до обміну поки що є. Рівень світо­вих відносних цін визначить і рівень споживання в обох анклавах — він буде визначатись кривою байдужостіUU*, яка проходить через точку С. Та в цій точці краї­ни можуть забезпечити своїх споживачів у повному об­сязі лише благами, на яких вони спеціалізуються. Вітчизняні споживачі скористаються благом у в обсязі 5 одиниць, а ще 3 одиниці "Вітчизна" експортує в "За­кордон". Зарубіжні споживачі використають 4,0 оди­ниці блага д:, а решту в 3 одиниці вони експортують до "Вітчизни". Отже, вітчизняний експорт одного блага дорівнює зарубіжному імпорту цього блага і, навпаки, зарубіжний експорт іншого блага еквівалентний віт­чизняному імпорту цього самого блага