68.Платіжний баланс: сутність та методологія складання

Платіжний баланс (ПБ) — це статистичний запис підсумку операцій між резидентами країни та інших країн за певний період (квартал, рік).

він дає кількісну і якісну характеристику зовнішньоекономічної діяльності країни, її участі у світовому господарстві. Під час складання платіжного балансу величезна кількість міжнародних угод, що здійснюються різноманітними економічними агентами, певним чином класифікується і зводиться разом в певні статті, тобто цілу систему рахунків.

Для правильного розуміння й аналізу платіжного балансу необхідно мати на увазі основні принципи його побудови, які передбачають:

• охоплення всіх зовнішньоекономічних операцій країни за певний період (місяць, квартал, рік);

• систему подвійного запису; оскільки платіжний баланс — це бухгалтерська балансова тотожність, то кожна відображена в ньому операція має бути поданадвома записами, що мають однакове вартісне виражен­ня; один із цих записів позначається як кредит зі зна­ком плюс, інший — як дебет зі знаком мінус;

• наявність економічної території країни, тобто гео­графічної території, що перебуває під юрисдикцією уряду країни, у межах якої можуть вільно переміщу­ватися робоча сила, товари і капітал;

• введення інституційних одиниць "резидент — нерезидент"; для відокремлення зовнішньоекономіч­них операцій від внутрішньоекономічних МВФ реко­мендує враховувати тільки операції між резидентами і нерезидентами країни;

• визначення ринкової ціни; для реєстрації опе­рацій у платіжному балансі використовуються ринкові ціни, тобто ціни, за якими укладаються реальні угоди між незалежним покупцем і незалежним продавцем;

• вибір розрахункової одиниці; при складанні пла­тіжного балансу країни слід використовувати ту роз­рахункову одиницю, яка застосовується у внутрішніх розрахунках і обліку, а для перерахування даних на долари рекомендується використовувати курс націо­нальної валюти до долара, що фактично діяв на ринку на дату складання платіжного балансу;

• визначення часу реєстрації; оскільки кожна опе­рація у платіжному балансі має бути подана двома записами, обидва ці записи в ідеалі мають бути зроб­лені одночасно — у момент здійснення операції;

• встановлення джерел інформації; для складання платіжного балансу використовуються: митна стати­стика, статистична звітність грошового сектору, інфор­мація про обсяг зовнішнього боргу, дані про операції з іноземною валютою тощо

69.Структура платіжного балансу та аналіз його блоків

П латіжний баланс (ПБ) — це статистичний запис підсумку операцій між резидентами країни та інших країн за певний період (квартал, рік).

він дає кількісну і якісну характеристику зовнішньоекономічної діяльності країни, її участі у світовому господарстві. Під час складання платіжного балансу величезна кількість міжнародних угод, що здійснюються різноманітними економічними агентами, певним чином класифікується і зводиться разом в певні статті, тобто цілу систему рахунків.

Повна схема складання платіжного балансу, реко­мендованого МВФ, містить 112 статей. Агрегована схе­ма зводить ці статті у сім блоків (груп) (табл. 9.1).

блок А. Саме цей блок охоплює зовнішню торгівлю то­варами та послугами, яка залишається головною фор­мою зовнішньоекономічних зв'язків у світі, а також такі великомасштабні операції, як переказ доходів від раніше вивезених та ввезених капіталів, грошові перекази при­ватних осіб та безоплатну допомогу (так звані трансферти) тощо.

"Прямі інвестиції та інший довгостроковий капі­тал" (блок В) включає:

а) прямі та портфельні інвестиції;

б) інший довгостроковий капітал, куди входять:

довгострокові державні та приватні банківські по­зики;

виплата (отримання) основної частки боргу за ра­ніше отриманими (наданими) позиками;

підписка на цінні папери міжнародних фінансо­вих установ.

"Короткотерміновий капітал" (блок С) відображає рух інвестицій строком до одного року включно і ха­рактеризує переважно рух короткострокових держав­них паперів і зобов'язань, банківських депозитів і міжбанківської заборгованості, короткострокових по­зик.

блок D, "Похиб­ки та пропуски", який охоплює не стільки помилки, скільки пропуски, особливо приватні, зроблені під час підрахунку руху короткотермінового капіталу (де кількість щоденних операцій досягає в деяких краї­нах астрономічних цифр), а також включає контрабан­ду та нелегальний рух капіталу.

"Компенсуючі статті" (блок Е) включають зміни в обсягах (але не самі обсяги):

а) золотого запасу країни за рахунок монетаризації/ демонетаризації золота і змін світових цін на золото;

б) спеціальні права запозичення на рахунку країни та її резервної позиції у МВФ в силу змін їх обмінного курсу;

в) валютних резервів країни, її зовнішніх вимог та отриманих нею від МВФ кредитів за рахунок зміни обмінних курсів.

"Надзвичайне фінансування" (блок F) охоплює пе­реважно операції з пом'якшення дефіциту ПБ — без­оплатні позики МВФ, позики для структурної перебу­дови від Світового банку, а також прострочення у ви­платі, перенесення і списання боргів та виплату цих боргів раніше терміну.

"Зобов'язання в складі валютних резервів інозем­них державних органів" (блок G) охоплюють державні депозити в іноземних банках і купівлю (продаж) іно­земних цінних паперів державними органами (які роз­глядають їх як еквівалент валютних резервів).