- •51 .Міжнародний ринок титулів власності та його види
- •52. Міжнародний ринок фінансових деривативів: структура та форми торгівлі
- •53.Міжчасові виробничі можливості і торгівля.
- •54.Економічні наслідки міжнародного кредитування.
- •55.Інститутоціональна структура міжнародного кредитування.
- •56.Сутність, причини та форми міжнародної трудової міграції
- •57.Основні світові ринки робочої сили.
- •59.Регулювання міжнародної трудової міграції.
- •60.Сутність і еволюція міжнародної валютної системи.
- •61 .Вартість валюти і валютні курси та їх режими.
- •62.Режими валютних курсів та їх види
- •63.Міжнародні валютні ринки, їх функції та види.
- •64.Шляхи досягнення рівноваги міжнародних платежів при фіксованому режимі валютного курсу
- •65.Шляхи досягнення рівноваги міжнародних платежів при гнучкому режимі валютного курсу
- •6 6.Торгівля валютою та валютні ризики.
- •67.Міжнародні розрахунки.
- •68.Платіжний баланс: сутність та методологія складання
- •69.Структура платіжного балансу та аналіз його блоків
- •70.Макроекономічна роль балансу поточних операцій
- •72.Макроекономічна роль балансу руху капіталу
- •71.Мультиплікатор витрат в відкритій економіці та його економічне значення
- •74.Взаємозв'язок рахунків платіжного балансу та його формальний вираз
- •74.Теорії платіжного балансу
- •75.Регулювання платіжного балансу в умовах фіксованого валютного курсу
- •12. Моделі міжнародної економіки факторного впливу з боку пропозиції
- •13.Моделі міжнародної економіки факторного впливу з боку попиту
- •14.Моделі міжнародної загальної рівноваги
- •1 6.Криві обміну і аналіз загальної рівноваги в міжнародному обміні
67.Міжнародні розрахунки.
Міжнародні розрахунки — це регулювання грошових зобов'язань і вимог резидентів країни стосовно нерезидентів. Головне місце в міжнародних розрахунках посідають платежі у зовнішній торгівлі за послуги, кредити, інвестиції.
Специфіка міжнародних розрахунків визначається відсутністю загальноприйнятого для всіх країн платіжного засобу, оскільки національна валюта не є законним платіжним засобом для інших країн. Тому в міжнародних розрахунках використовуються боргові вимоги, підраховані в іноземній валюті, тобто девізи. Ці платіжні засоби мають форми різних кредитних знарядь міжнародних розрахунків.
Рівнозначні вимоги та зобов'язання сторін реалізуються в процесі їх взаємної компенсації і обслуговуються в основному такими інструментами, як банківські векселі, чеки та перекази.
Банківські векселі — це трати, що виставляються банками країни на іноземних кореспондентів. Купуючи ці векселі у національних банків, імпортери пересилають їх експортерам, погашуючи таким чином свої боргові зобов'язання.
Банківський чек — це письмовий наказ банку — володарю авуару за кордоном своєму банку-кореспон- денту про перерахування певної суми з його поточного рахунку чекоотримачеві.
Перекази (почтові й телеграфні) дають змогу прискорити розрахунки і запобігти валютних втрат від коливань курсу.
Використовуються переважно такі форми міжнародних розрахунків.
Акредитивна форма розрахунків — форма безготівкових розрахунків між резидентами і нерезидентами за товарно-матеріальні цінності й послуги, які являють собою доручення однієї кредитної установи іншій здійснити оплату товарно-транспортних документів за рахунок зарезервованих коштів. Ця форма найбільш складна і затратна.
Інкасова операція — форма розрахунку за зовнішньоторговельною угодою, яка полягає в тому, що експортер доручає своєму банку одержати від імпортера певну суму валюти при передачі останньому відповідних товарних документів.
Банківський переказ — форма розрахунку, яка здійснюється установою банку за дорученням вкладників для переказу їх вкладів в іншу установу банку або зарахування на рахунок іншого одержувача.
Авансові розрахунки — форма розрахунку, за якою оплата товарів імпортером здійснюється до відвантаження, а інколи навіть до виробництва товару. Вона найвигідніша для експортера.
Розрахунки з відкритим рахунком зводяться до періодичних платежів імпортера експортеру після одержання товару. Ця форма пов'язана з кредитом за відкритим рахунком. Відкритий рахунок застосовується за регулярних поставок, коли довіра підкріплюється тривалими діловими стосунками, а покупець — солідна фірма. Ці розрахунки вигідні для імпортера і невигідні для експортера (уповільнюють оборотність капіталу, збільшують ризик).
Основою обліку міжнародних розрахунків у СНР є інституційна одиниця. Всі інституційні одиниці об'єднані в п'ять груп, які фактично представляють основні сектори економічної діяльності, що розглядаються за ознакою функціонуючих в них економічних агентів. Розглянемо ці групи:
нефінансові корпорації та підприємства — це ті інституційні одиниці, які продукують товари для ринку і надають нефінансові послуги; вони є домінуючою інституційною одиницею реального сектору;
сімейні (домашні) господарства — це всі фізичні особи, що продають свою робочу силу, виробляють і споживають ринкові послуги; сімейні господарства теж належать до реального сектору;
неприбуткові інституції — це юридичні особи, що надають неринкові послуги сімейним господарствам і засновані на добровільній участі фізичних осіб; неприбуткові інституції теж належать до реального сектору;
урядові установи — це інституційні одиниці, які поряд з виконанням політичних функцій і функцій економічного регулювання, виробляють неринкові товари і надають послуги для індивідуального і колективного споживання, а також перерозподіляють доходи; урядові установи є інституційною одиницею бюджетного сектору;
фінансові корпорації — це інституційні одиниці, які здійснюють посередництво або надають допоміжні фінансові послуги; фінансові корпорації (банки, фінансові компанії) є основною інституційною одиницею грошового сектору.
Всі ці інституційні одиниці є також агентами зовнішньоекономічного сектору.
Міжнародні розрахунки, що випливають з вимог та зобов'язань країни, відтворюються в платіжних та розрахункових балансах.