18. Рівновага на ринку ресурсів (праці) та формування рівноважної ставки заробітної плати.

Неокласичний підхід до рівноваги на ринку праці, виходить з того, що ринок праці функціонує на основі встановлення на ньому цінової рівноваги, яка може настати при умові повного продажу «товару праці». В якості регулятора виступають попит та пропозиція «товару праці», а його ціна – у формі заробітної плати . В результаті цього ринок праці розглядається як саморегулююча система, а зайнятість – як повна.

Стан рівноваги на ринку праці визначається рівноважною ціною праці, яка збалансовує попит на працю (Dl) та пропозицію праці (Sl).

Висновок з моделі: якщо домогосподарства та підприємці реалізували свої плани купівлі та продажу праці, то в економіці тим самим визначиться рівень сукупної пропозиції, відповідно обсягу національному виробництва.

Кейнсіанці при формуванні моделі ринку праці виходять із положень: економіка не знаходиться в стані досконалої конкуренції, номінальна заробітна праця не є гнучкою (через державну політику та політику профспілок, а також через песимістичні очікування домогосподарств у випадку зниження ставки номінальної з/п).

Рівновага на ринку праці, за твердженням неокласиків, встановлюється, як правило, за наявності безробіття. Умовою рівноваги розглядається можливість придбати кількість робочої сили для виробництва благ у розмірі, що відповідатиме ефективному попиту.

14. Міжгалузеві баланси та система національних рахунків. Принципи побудови снр за стандартами оон 1993р. Етапи її вдосконалення.

Баланс народного господарства(БНГ)-це сукупність економічних показників, які хар-ли процес фази розширеного відтворення вир-ва, розподіл, обмін і споживання. При цьому виділявся процес нагромадження сус-го продукту, тобто ССП.

Складові елементи БНГ: 1) зведені данні про вартість вир-чих фондів і землі; 2)запроваджено детальний аналіз нац. Продукту, його галузевої структури і міжгалузевих зв’язків. БНГ є складовою у системі міжгалузевах зв’язків, яка і сьогодні є надзвичайно цінною для ек. аналізу.

На ринку факторів виробництва зустрічаються домогосподарства та підприємства. Підприємства реалізують за ринковими цінами блага, вироблені за допомогою одержаних від домашніх господарств

факторів виробництва і одержують від їхнього продажу дохід в розмірі (умовний дохід підприємства).

Якщо всі одержані підприємствами доходи без залишків розділяються на факторні доходи, то від продажу факторів домашні господарства одержують дохід в розмірі (умовний дохід домогосподарств).

Домашні господарства з одержаного доходу відраховують державні податки в розмірі П (податок), а розподілений дохід ( ) використовують на споживання (С) та заощадження (3).

Держава отримує від домашніх господарств податки в розмірі П і проводить державні витрати (закупки) в розмірі ДВ.

Взаємовідносини національної економіки з закордоном (іноземний сектор) відображаються:

=> на ринку благ через показник чистого експорту (ЧЕ = Е - Ім);

=> на фінансовому ринку через показник чистого фінансового експорту (ЧФЕ = ФЕ - Ім).

Взаємозв'язки між потоками видатків та доходів відображаються у бюджеті кожного макроекономічного суб'єкта. Бюджет буде збалансованим, якщо підсумкові значення відображених потоків будуть рівні між собою.

Далі проводимо складання бюджетів усіх чотирьох макро-економічних суб'єктів.

з метою спрощення розрахунків, припустимо, що експорт і імпорт здійснюється безпосередньо між підприємствами, в результаті чого вітчизняні підприємства формують пропозиції як вітчизняних, так і імпортних благ.

Тоді бюджет підприємства можна розрахувати як: . Бюджет домашнього господарства: . Бюджет держави: ,де (ДВ - П) - дефіцит державного бюджету. Бюджет закордону (іноземний сектор): ,

де (Z - Е) - сальдо торгівельного балансу, в умовах вільного руху фінансів (Z - Е) = ЧФЕ.

Якщо бюджет є незбалансованим, то це свідчить, що у одного із суб'єктів відбулися зміни в майновому складі: розмір майна зменшився у випадку перевищення видатків над доходами та збільш. у випадк перевищ. доходів над видатками.

Якщо бюджети збалансовані, то на основі схеми кругообігу можна зробити деякі висновки.

Увесь вироблений національний продукт буде спожитий, якщо пропозиція благ відповідає плановим виробкам усіх макро-економічних суб'єктів:

Одержане значення виступає як основна макроекономічна тотожність і є базою для визначення умов рівноваги на ринку благ. Виходячи з того, що отримані факторні доходи за мінусом податків домашні господарства спрямували на споживання та заощадження, одержимо: . Тоді .

Система національних рахунків (СНР) – система взаємопов’язаних економічних показників, які відображають загальні і найбільш важливі аспекти економічного розвитку, пов’язані з виробництвом і споживанням продуктів та послуг, розподілом і перерозподілом доходів, з формуванням національного багатства країни.

Принципи побудови:

1) Продуктивною є будь-яка економічна діяльність, що приносить доход суб’єктам цієї діяльності. Згідно з СНР, валовий продукт і сукупний доход створюють не тільки галузі матеріального виробництва, а й галузі нематеріального виробництва, такі як торгівля, освіта тощо.

2) В основі СНР лежить концепція про тотожність між витратами на виробництво сукупного продукту та доходом, одержаним від його продажу. Тобто вартість продукту – сума витрат на фактори виробництва, і вартість продукту – сума доходів від реалізації продукту власниками факторів виробництва.

3) СНР виходить із того, що економіка знаходиться в стані постійного кругообігу. Кругообіг – безперервний потік „витрати-доходи”. Це означає, що витрати створюють доходи, а доходи є джерелом нових витрат.

Етапи вдосконалення СНР:

1. В. Петті зробив оцінку національного багатства своєї країни (вперше в історії – середина XVII ст.)

2. Розроблені основні принципи і показники – Маршалл, Кейнс, Кузнєц, Стоун, Леонтьєв (20-30 рр. ХХ. ст.)

3. Розробка принципів міжнародними економічними організаціями, публікація ООН документу „СНР і допоміжні таблиці” (1953р.)

4. Запровадження нової редакції СНР – 1993р.