61. Динаміка макроекономічних показників на фазах економічного циклу.
Економічний цикл – це послідовність економічних змін, яка складається з фаз, що повторюються та випливають одна з одної.
I фаза – „ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ” – характеризується нарощуванням (поліпшенням) усіх макроекономічних показників, зокрема ВНП, залученням нових ресурсів та інтенсифікацією їхнього використання.
II фаза - „ЕКОНОМІЧНИЙ СПАД (КРИЗА)” – характеризується зниженням (погіршенням) усіх макроекономічних показників, зокрема ВНП, коли більшість підприємств становляться банкрутами внаслідок згортання виробництва.
III фаза – „ДЕПРЕСІЯ (СТАГНАЦІЯ, ЗАСТІЙ або СТАБІЛІЗАЦІЯ)” – характеризується припиненням падіння макроекономічних показників, оскільки вони досягли найнижчого рівня, перегрупуванням підприємств, що вижили під час спаду, і створенням бази для нового відродження. Іноді II і III фази об’єднані.
IV фаза – „ЕКОНОМІЧНЕ ПОЖВАВЛЕННЯ (ОЖИВЛЕННЯ)” – характеризується початком повільного зростання (поліпшення) макроекономічних показників.
62. Економічний занепад та форми його прояву.
Економічний занепад – довготривалий, стійкий спад рівня економіки, тобто процес найменш ефективного використання виробничих, трудових, інноваційних та фінансових факторів у довгостроковому періоді, що характеризується порушенням стану рівноваги в короткостроковому проміжку та із поступальним спаданням валового національного продукту.
Економічний занепад проявляється у всіх сферах економічного життя країни, що автоматично відображається у соціальній сфері суспільства. Серед основних форм прояву економічного занепаду доцільно виділити наступні:
- зниження загального економічного рівня розвитку
- низькі темпи розвитку промисловості
- спадання загального обсягу виробництва
- мала ефективність використання виробничих, фінансових, трудових та інших факторів.
63. Безробіття: суть, структура, вимірювання та соціально – економічні наслідки.
Структуру населення будь-якої держави можна уявити в наступному вигляді:
До економічно неактивного населення відносять:
-особи до 16 років;
-ті, що знаходяться у виправних закладах;
-пенсіонери, домогосподарки, особи, що не працюють і роботу активно не шукають.
До зайнятого населення відносяться – ті особи, що мають роботу, в тому числі неповний робочий день.
Безробітні – особи, що тимчасово не мають роботу, але активно її шукають; можуть почати працювати у будь-який момент.
Розрізняють безробіття:
фрикційне – носить довгостроковий та тимчасовий характер і пов`язаний з:
а) територіальним переміщенням;
б) зі зміною виробничих пріоритетів;
в) сезонними роботами.
структурне – має вимушений та довгочасний характер; пов`язаний із зміною попиту на товари та технології їх виробництва;
Структурне + фрикційне безробіття характеризує природний рівень безробіття (повної зайнятості ресурсів).
циклічне – різниця між фактичним рівнем безробіття та її природним рівнем; в період економічного злету відсутнє.
Безробіття може бути:
вимушеним, що пов`язане зі зміною структури економіки;
добровільним – фрикційне безробіття.
Закон Оукена:
В ситуації, коли фактичний рівень безробіття перевищує її природний рівень на 1%, відставання обсягу ВНП становить 2,5%.
Оукен встановив стійкий зв`язок між величиною кон’юнктурного безробіття та кон’юнктурою розривом.
УФ – фактичний рівень ВНП
УП – потенційний рівень ВНП
ИФ, ИП – фактичний та природний рівень безробіття
ß – емперічний коефіцієнт
ВНП до рівня безробіття (від 2 до 3)
Економічні та соціальні наслідки безробіття:
відбувається відставання фактичного обсягу ВНП в порівнянні з тим обсягом, якого б суспільство мало досягти при своїх потенційних можливостях;
відбувається нерівномірний розподіл втрат від безробіття серед різних верств населення;
через тривалі періоди бездіяльності втрачається кваліфікація робітників, що може згодом зумовити значне зниження зарплати чи нові звільнення.