44. Бюджетний дефіцит і профіцит. Засоби фінансування бюджетного дефіциту.

Державний бюджет – баланс доходів і видатків держави за певний проміжок часу (рік).

Бюджетний дефіцит - перевищення видатків державного бюджету над надходженнями до нього.

Бюджетний профіцит - перевищення надходжень до державного бюджету над його видатками.

Засоби фінансування бюджетного дефіциту: інфляційні та неінфляційні:

- випуск державних облігацій (покупці облігацій виступають в ролі кредиторів держави)

- використання кредитної емісії (збільшення платіжних засобів, грошової маси, що призводить до прискорення інфляції)

45. Проблеми зростання податкових надходжень в державний бюджет.

Важливою ланкою податкової політики держави є критерії оподаткування. В якості першого критерію економісти називають справедливість (рівність), в якості другого – ефективність. Але основним в системі справедливості є критерій платоспроможності. У відповідності з ним податки повинні зростати по мірі зростання доходів, в результаті чого нерівність у матеріальному положенні скорочується.

Проблеми зростання податкових надходжень в державний бюджет:

- низька платоспроможність суб’єктів господарювання

- «тіньова» економіка в державі

- недостатня ефективність системи оподаткування

- протизаконне ухилення від податків

Крива Лаффера показує зв’язок між податковими ставками та обсягом податкових надходжень і впливає таку податкову ставку, при якій податкові надходження досягають максимуму.

Крива Лаффера відповідає на запитання, при якій ставці податків податкові надходження у бюджет максимальні.

При подальшому підвищенні ставки мотивація підприємства послабляється. Падають V виробництва і зменшуються податкові відрахування.

Крива Лаффера- показує вплив ставки оподаткування на надходження до держ. бюджету.

46. Неокласична і кейнсіанська теорії попиту на гроші.

Попит на гроші – це потреба у певному запасі грошей. Він визначається як кількість платіжних засобів, які населення та фірми хочуть держати в ліквідній формі, тобто в формі готівки та чекових депозитів (каси).

Неокласики.Попит на гроші пред’являють ті, кому вони потрібні для розрахунків. Сукупний попит складається з кількох частин: трансакційний попит, попереджувальний попит, спекулятивний попит. Неокласики попит на гроші зводили до трансакційного попиту. Операції, що пов’язані з реалізацією ВНП є трансакційними, а попит на гроші для цих операцій є трансакційним попитом.

Кейнсіанська теорія переваг ліквідності намагається дати відповідь на вказані проблеми, виходячи із мотивів економічного суб'єкта, які спонукають його зберігати частину свого багатства у формі ліквідних грошових активів. Дж. М. Кейнс виділяє мотиви: трансакційний, спекулятивний, перестороги, відмічаючи при цьому, що суб'єкт не завжди може визначити, якими саме мотивами він керується. Трансакційний - мотив збереження грошей, що виникає із зручності їхнього використання як засобу платежу.

Перестороги - мотив збереження грошей як корисного ресурсу купівельної спроможності, який у майбутньому дає можливість здійснювати незаплановані витрати.

Спекулятивний - мотив збереження грошей, що виникає з невизначеності майбутньої вартості інших фінансових активів і бажанням уникнути витрат. Кейнс розглядав попит на гроші як функцію від номінального доходу і норми позичкового процента. За його теорією номінальний доход прямо пропорційно впливає на грошовий попит (під впливом трансакційного мотиву і мотиву перестороги), a норма позичкового процента обернено пропорційно (залежно від спекулятивного мотиву).