38. Мультиплікатор автономних видатків

Показник, що визначає у скільки разів приріст Унд перевищує приріст сукупних планових витрат, називається мультиплікатором автономних видатків.

Формула для обчислення: MULT=Δ Унд /ΔAE

В закритій економіці без державних дій можна обчислити: MULT=1/MPS

В закритій економіці з державними діями: MULT=1/(1-MPC(1-t))

В відкритій економіці з державними діями: MULT=1/(1-MPC(1-t)+MPM), MPM – гранична схильність до імпортування.

Сутність механізму дії мультиплікатора автономних видатків: наприклад, в економіку інвестовано 100$. Тоді Унд збільшиться на цю суму. Але ці ж самі гроші будуть розподілені домогосподарствами на споживання і заощадження. Якщо гранична схильність до споживання складає 0,5, то на нагромадження буде витрачено ще 50$, а загальний ріст Унд складе 100+50=150$. І так далі.

Отже, зміна в автономних витрат веде до нерівноцінної зміни у національному доході. Співвідношення цих змін і є показником мультиплікатора.

39. Коливання рівноважного рівня випуску навколо економічного потенціалу.

Економічний потенціал країни згадують, коли описують потенційний рівень ВНП

Потенційний ВНП – сукупний продукт, який може бути вироблений в країні в умовах повної зайнятості ресурсів (за природного рівня безробіття, рівня інфляції 3 % на рік та завантаження потужностей 80%).

Рівноважний рівень випуску продукції в країні повинен коливатися навколо цієї величини. Звісно, що реальний рівень випуску навряд чи буде дорівнювати потенційно можливому, але, тим не менш, держава повинна намагатися досягти цього рівня.

Це важливо тому що: збільшення обсягів випуску продукції призведе до зменшення частки постійних витрат в її вартості, отже, зробить цю продукцію дешевшою і більш конкурентоспроможною на зовнішньому та внутрішньому ринках. По-друге, досягнення мінімального рівня інфляції призведе до стабілізації грошового курсу. По-третє, зниження рівня безробіття допоможе досягти економічного процвітання в країні, збільшить обсяги національного багатства, покращить загальний рівень життя населення.

40. Рецесійний та інфляційний розриви в макроекономіці

Рецесійний розрив в економіці виникає, коли У_Ф > У_РІВН. Цей розрив являє собою величину, на яку повинен зрости сукупний попит, щоб підвищити рівноважний У_НД до не інфляційного рівня повної зайнятості. Рецесійний розрив можна подолати шляхом стимулювання сукупного попиту AD або перенесення графіка АЕ (паралельно вгору) Це відповідає проведенню стимулюючої фіскальної політики.

Інфляційний розрив спостерігається, якщо У_Ф < У_РІВН. Він являє собою величину, на яку повинен скоротитися сукупний попит AD, щоб знизити рівноважний У­_НД до не інфляційного рівня повної зайнятості. Подолати інфляційний розрив можна шляхом зміщення графіку АЕ паралельно вниз, тобто обмежуючи сукупний попит AD. Ці дії відповідають обмежувальний фіскальній (бюджетно-податковій) політиці держави.

41. Взаємозв’язок моделей «сукупний попит – сукупна пропозиція» та «кейнсіанського хреста».

Сукупний попит – обсяги товарів і послуг, які домогосподарства, підприємства і держава готові придбати при будь-якому можливому рівні цін. Сукупна пропозиція – об’єми національного виробництва товарів і послуг, можливі при кожному певному рівні цін. Кейнсіанський хрест відображає співвідношення запланованих витрат (сукупного попиту) та обсягу виробництва (сукупної пропозиції), де обсяг виробництва (дохід) дорівнює запланованим витратам і відображається на моделі у вигляді прямої лінії під кутом 45º.