35. Фактичні та планові видатки, їх структура. Графічна модель планових видатків.

Видатки в МА теорії зазвичай позначають літерою Е. В основу сукупного попиту кейнсіанці поклали криву сукупних планових витрат (АЕ).

Сукупні планові видатки (АЕ) – сума, яку д/г, фірми, уряд і зовнішній світ планують витратити на товари та послуги

АЕ = С+І_ч+G+NX.

АЕа – автономні сукупні планові видатки. Їхній обсяг формується як сума автономного споживання, автономних державних витрат, автономного споживання та чистого експорту.

Фактичні видатки – реальна сума витрат суб’єктів господарювання на придбання товарів і користування послугами.

Сукупні фактичні видатки відрізняються від планових тоді, коли фірми змушені робити незаплановані інвестиції в товарно-матеріальні запаси при раптових змінах в рівнях продаж.

Сукупні фактичні видатки = Унд.

Порушення рівності між сукупними плановими та сукупними фактичними витратами приводить до дисбалансу в економіці.

36. Механізм досягнення рівноваги на товарному ринку в кейнсіанській теорії.

У випадку, якщо загальні витрати скоротяться, то ринкова економіка, на думку неокласиків, може забезпечити необхідний розмір виробництва і повну зайнятість. Цей висновок неокласиків ґрунтується на думці, що:

- по-перше, якщо заощадження перевищуватимуть інвестиції (3>І), то зменшення загальних витрат на продукцію призведе до зниження ціни;

- по-друге, при зниженні попиту на продукцію конкуренти будуть знижувати ціни на неї, що дозволить людям які не мають заощаджень, збільшити покупки товарів, тобто, заощадження товарів призведуть до зниження цін, а не до скорочення виробництва і зайнятості;

- по-третє, зниження попиту на товари веде до зменшення попиту на ресурси, у тому числі на робочу силу. Оскільки це призводить до зниження заробітної плати, то всі бажаючі працювати по одній ставці заробітної плати зможуть мати зайнятість, тобто не буде безробіття.

Інакше кажучи, з погляду неокласиків, ринковий механізм через гнучкі ставки відсотка, еластичність цін і заробітної плати призводить у відповідність витрати і доходи, підтримує необхідний обсяг виробництва, повну зайнятість і рівновагу в макроекономіці.

Як видно із графіка, крива сукупної пропозиції становить вертикальну лінію ("класичний відрізок "), що визначає рівень реального обсягу вироб­ництва ВВП при повній зай­нятості, а сукупний попит СП, що визначає рівень цін, є незмінним.

За Вальрасом, якщо попит зменшується з до , то рівень цін також зменшується з , до . У результаті цього тимчасове перевищення пропозиції на лінії АВ зсувається і відновлюється повна зайнятість у точці С. Це свідчить про те, що за умови, якщо попит зменшується, то еластичність цін і заробітної плати забезпечить функціонування ринкового механізму, що підтримує рівноважний обсяг виробництва ВВП і природний рівень безробіття, тобто, макроекономіка може бути рівноважною без втручання держави. Отже, відповідно до моделі загальної рівноваги Л. Вальраса, у процесі заключення контрактів на продаж і покупку товарів на ринках установлюються такі відносні ціни, при яких усі бажані товари продаються і купуються і не виникає надлишкового попиту та надлишкової пропозиції.