15. Багатство (різноманітність) як комунікативна ознака мовлення.

Слова багатство й різноманітність не є абсолютними синонімами. Різноманітність і багатство пов'язані як зі словесно-понятійними, так і зі структурно-організаційними ресур­сами мови.

Та все ж багатство мовлення досягається семантично і стилістично відмінними одиницями чи такими однозначними одиницями, які різняться словотворчими або граматичними ознаками, тобто не повторю­ються. А різноманітність — це вираження однієї і тій ж думки, одного і того ж граматичного значення різними способами і засобами. Таким чином, можна сформулювати ще дві оцінні опозиції: мовлення багате/бідне, мовлення різноманітне/одноманітне. В основі першого крите­рію — поняття кількості, в основі другого — якості, але ці поняття взаємозалежні.

Мова народу — багата й різноманітна, а ось індивідуальне мовлення може бути багатим або бідним, одноманітним або різноманітним.

Багатства й різноманітності мовлення можна досягти шляхом:

• за­своєння до активного запасу якомога більше слів із словника загально­народної літературної мови;

• вироблення навичок творчого, стилістично обґрунтованого використання різноманітних структур словосполучень і речень;

• оволодіння запасом типових інтонацій, за допомогою яких мож­на видозмінювати мовлення;

• активного самостійного мислення у кож­ній мовленнєвій ситуації;

• критичного ставлення до одноманітного і бід­ного мовлення як неетичного і неестетичного явища.

Джерелами багатства й різноманітності мовлення є, у першу чергу, лексичні, фразеологічні, словотворчі, граматичні, стилістичні ресурси мови, які сформувалися мовною практикою всіх попередніх поколінь носіїв цієї мови і які постійно збагачуються разом з розвитком суспіль­ства.

Лексичне і фразеологічне багатство мовлення як мовлення без пов­торів твориться синонімічними рядами: чим багатший синонімічний ряд, тим більша можливість дібрати найвідповідніший засіб реалізації змісту її мети висловлювання.

Семантичне багатство мовлення полягає в застосуванні семантично вагомих, «повноінформативних» одиниць, які роблять текст не­двозначним і цілком зрозумілим. Усі семантичні групи лексики становлять її багатство: розмовно-побутова, етнографічна, соціально-побутова, сус­пільно-політична, офіційно-ділова, професійно-виробнича, термінологічна, художньо-експресивна та ін.

Багатство слів і багатство значень неможливе без багатства форм. І мова володіє невичерпними їх ресурсами: у словотворі і в словозміні варіанти структур і варіанти форм зберігаються з прадавніх часів і використовуються кожним наступним поколінням. Іменники можуть мати паралельні форми роду (зал — зала, клавіш — клавіша, спазм — спазма), відмінків (Д. в. брату — братові, сину — синові, М. в. на батьку — на титлові, Зн. в. вівці — овець, воли — волів, коні — коней); активно функ­ціонують паралельні відмінкові форми числівників (Р. в. одинадця­ти одинадцятьох; Д. в. двадцяти — двадцятьом; М. в. на десяти — на десятьох); великі семантико-стилістичні можливості мають прикметникові паралелі (присвійні і відносні прикметники: орлиний — орлій, лисів – лисячий, материн — материнський, братів — братовий, батьків — батьківський. Дніпрові — дніпровські; стягнені і нестягнені форми: білі — білії, добра — добрая, сине — синєє; повні і короткі форми: повний — повен, зелений — зелен, славний — славен). Фонетичні варіанти також урізноманітнюють мовлення, сприяють його виразності. Порівн.: на тому — на тім, на ньому — на чім, до нього ~- до його (розм.), до сходу сонця — до слід сонця, лише — лиш, ходити — ходить, чому — чом, гуляє — гуля та ін.

Семантичне багатство примножується багатством інтонаційним, яке залежить і від лексичного наповнення тексту, і від його синтаксичної побудови.

В основному організація мовлення визначаєть­ся на рівні синтаксису. Тут багатство забезпечують: паралельні синтак­сичні конструкції. Урізноманітнюється мовлення й варіантами сполучних засобів (по­рівн. сполучники: і – та, але – та, щоб – аби) і варіюванням сполучникових і безсполучникових конструкцій (напр.: «Ба­тьків дівчина не пам'ятає: вони загинули під час війни»; ...не пам'ятає, бо вони...), заміною сурядних структур на підрядні.

Звичайно, багатство (й різноманітність) мовлення має особливості залежно від того, чи є воно: мовленням народу або ж однієї особи; мов­ленням розмовно-побутовим або ж художнього твору; мовленням за­гальнонародним або ж окремих соціальних верств населення; мовлен­ням дитини або ж дорослої людини; просторічним або ж репрезентує певний функціональний стиль літературної мови.