- •1. Культура мовлення і стилістика: об’єкти вивчення, мета і завдання
- •2. Стилі і колорити літературної мови: загальний огляд.
- •3. Розмовний і художній стилі літературної мови
- •4. Науковий стиль літературної мови.
- •Публіцистичний стиль літературної мови. Основні жанри публіцистичного стилю.
- •7. Іван Огієнко про «ясний» і «простий» стиль.
- •Стилістична диференціація словникового складу мови.
- •9. Іншомовні слова та варваризми в сучасних стилях мови
- •10. Діалектна, застаріла та жаргонна лексика в різних стилях мови
- •Норма і правило. Критерії норми. Типи правил
- •12. Правильність як комунікативна ознака мовлення. Суржик, жаргон і варваризм як мовностилістична проблема.
- •13. Логічність як комунікативна ознака мовлення.
- •14. Точність як комунікативна ознака мовлення.
- •15. Багатство (різноманітність) як комунікативна ознака мовлення.
- •16. Чистота як комунікативна ознака мовлення.
- •17. Виразність як комунікативна ознака мовлення. Мовні та позамовні засоби виразності мовлення.
- •18. Доречність і достатність як комунікативні ознаки мовлення.
- •19. Емоційність (експресивність) мовлення і засоби її досягнення
- •20. Орфоепічні норми літературної мови: причини помилок у вимові та наголошуванні слів та шляхи їх подолання.
- •21. Стилістичні можливості слово- та основоскладання. Абревіатури та їх стилістичні функції.
- •22. Стилістичні ресурси морфологічної системи української мови
- •23. Стилістичні можливості засобів словотворення.
- •24. Варіантність морфологічних норм як стилістичний засіб
- •25. Стилістичні можливості фразеологічних ресурсів мови
- •26. Стилістика і синтаксична організація текстів різних функціональних стилів
- •27. Порядок слів і комунікативні ознаки культури мовлення
- •28. Усна і писемна форми літературної мови, вимоги щодо комунікативних якісних ознак
- •29. Культура писемного мовлення. Основні правила скороченого запису слів
- •30. Основні логічні помилки та способи їх уникнення
- •31. Період і надфразна єдність як способи організації мовлення
- •32. Плеоназми і тавтології як стилістичні фігури і як стилістичні помилки
- •33. Звертання та його стилістичний діапазон
- •34. Стилістичні фігури мови та їх застосування у різних стилях мови
- •35. Українська преса як засіб формування мовної національної свідомості.
- •36. Мовний етикет та естетика журналістської творчості
- •37. Мова й композиція газетного тексту.
- •38. Мовні особливості газетних заголовків.
- •39. Культура спілкування. Види спілкування.
- •40. Проблеми текстової комунікації.
- •47. Розділові знаки як засоби реалізації на письмі точності, виразності та екпресивності мовлення.
- •49. Основні тенденції функціонування української мови на сучасному етапі
- •50. Закон „Про мови в Україні” та його виконання сьогодні
37. Мова й композиція газетного тексту.
Кожне друковане видання повинно мати такі елементи форми:
Жанрові, під якими розуміють модифікації жанрів, різноманітні добірки матеріалів, рубрики, розділи, цикли, тематичні шпальти, номери чи передачі.
Сюжетно-композиційні, до яких входять сюжет, композиція, характеротворення, шрифтове рішення, ілюстративне оформлення тощо.
Лексико-стилістичні, тобто мова, стиль, зображально-виражальні засоби, тональність, індивідуальна манера журналіста, стиль видання у цілому.
Газетний текст варто характеризувати у двох аспектах: з погляду його мови та композиції.
Мова газети – це жанровий різновид публіцистичного стилю, що виконує інформативну функцію. Мова преси орієнтується на загальнонародні норми. У ній виробляються певні соціальні та мовні стереотипи (кліше, штампи), що забезпечують швидке подання і сприйняття інформації. Інформативна функція мови преси витворила поступово різні жанри: інформацію, кореспонденцію, коментар, статті, інтерв’ю, репортаж, нарис, рецензію, огляд, хроніку, фейлетон, памфлет, журналістське розслідування та ін. Характерні ознаки мови газетного тексту: - експресивність вислову, - відсутність ускладнених метафор, - використання (і обігрування) фразеологізмів та афоризмів, - використання ремінісценцій з відомих художніх творів, народних пісень, - взаємодія експресії та стандарту, - творення абревіатур, - запозичення нової лексики тощо.
Організація тексту газет зумовлена особливостями стилю. Оскільки основним його призначенням є інформувати, висловити певну громадянську позицію, переконати людей в її істинності, сформувати громадську думку, то для цього ЗМІ використовують усі ресурси мови. При чому вибір мовних засобів зумовлений їх соціально оцінними характеристиками і можливостями ефективного, цілеспрямованого впливу на масову аудиторію. Це часто досягається шляхом поєднання логічності викладу з емоційним забарвленням, що є визначальною рисою текстів публіцистики.
Текст газети – це не хаотичне нагромадження одиниць різних мовних рівнів, а впорядкована система, в якій усе взаємопов’язане і взаємозумовлене.
Композиція газетного тексту передбачає послідовність викладу матеріалу, що забезпечує в подальшому необхідний логічний взаємозв’язок та умотивовану співмірність усіх частин твору: вступної, основної, заключної та службової. В кожній газеті є свій тип композиції, який творить композиційно-графічну модель газети. Основними властивостями композиції газетного оформлення є: 1) відображення у композиції типу видання, 2) індивідуальність композиції кожної індивідуальної газети, що залежить від умов проживання, естетичних смаків оформлювачів, 3) стабільність оформлення. Завдяки стабільності оформлення газета стає впізнаваною. Засобами композиції газетного тексту є: 1. Пропорції. 2.Масштаб 3.Симетрія й асиметрія. 4.Контраст і нюанс. 5.Метр і ритм. 6.Тональність і колір. 7.Рівновага.
Композиція газети враховує також декоративні елементи газет: різноманітні прикраси, лінійки, рамки; підбір різного роду шрифтів; оформлення заголовної частини та вихідних відомостей тощо; розміщення ілюстрацій тощо.