31. Період і надфразна єдність як способи організації мовлення

Період – незвично поширене або багатоскладне речення, що характеризується єдністю теми, вичерпною повнотою змісту і гармонійністю синтаксичної стрк. Точніше, це не окремий тип реч., а лише різновид простого або складного реч. За будовою та інтонаційним оформленням под.. на 2 част.:

-попередню(протазис) та заключну(аподазис).

Попередня вимовляється з поступово наростаючим підвищенням голосу і тому наз. підвищенням або протезис. Потім після паузи, яка позначається тире голос поступово знижується, а друга-заключна част. наз. зниженням. Ці 2 част. наз. членами періоду. Кінець першої част. за голосом досягає найвищого підвищення, становить вершину періоду-класичний період. Але є ще обірваний період-поч. як класичний, але висновок або відсутній, або замінюється конструкцією, яка заперечує можливість здійснення висновку. Є ще обернений, або незамкнений – поч.. з висновкової част.; обрамлений- має однаковий початок засновку і висновку.

Члени періоду найчастіше будуються за принципом паралелізму. В них повторюється порядок слів, видо-часові форми часових присудків, сполучні засоби тощо.

Смислові відношення між частинами періоду як і між компонентами складного реч. Можуть бути різними:

-темпоральні(часові)

-причинно-наслідкові

-означальні

-порівняльні тощо

Період вжив. переважно у худ. стилі, а також публ. Мають урочистий, піднесений колорит , а тому рідше в офіц.-діловому та розмовному стилях. Рубрики переліку в діловому ст.-це період

Період володіє важливими стилістичними можливостями; з його допомогою можна досягти ритмічності і музичності, синтаксичної довершеності, єдності, стислості, емоційності. Це забезпечує широке використання практично в усіх стилях, хоча і не в кожному він виконує однакові функції; у худ. використовує всі можливості. У публ.- п. урівноважує логічність, точність та емоційність. У наук. і діловому-передає думку у процесі її формування. У розмовному – є засобом психологічного самовираження.

П. –це досконала, витончена форма мислення і мовлення, а в разі недосконалої його побудови може ств. комічний ефект.

Чи тільки терни на шляху знайду, Чи стріну, може, де і квіт барвистий? Чи до мети я певної дійду, Чи без пори скінчу свій шлях тернистий, — Бажаю так скінчити я свій шлях, як починала: з співом на устах! (Леся Українка).

Надфразна єдність – композиційно-синт. конструкція, в якій об*єднано кілька реч.(фраз) і навіть абзаців, що мають певну змістову завершеність і стрк. єдність, яка досягається використанням лексичних, граматичних та інтонаційних засобів. Част. Н. Є. зв*язуються в синтаксично-стилістичну одиницю, повтор слів, які виражають просторові поєднання.

Реченню надфразна єдність протиставлена тільки структурно, а нерідко формально (У мене був собака, і я кожного ранку виводив його у двір, там ми гуляли з ним біля години // У мене був собака. Я кожного ранку виводив його у двір. Там ми гуляли з ним біля години). Тексту ця синтаксична одиниця протиставлена і структурно, і функціонально. У структурному плані надфразна єдність може за своїм обсягом бути як більше, так і менше тексту, тобто бути й більш складною й менш складною синтаксичною одиницею.

Н.Є. має такі стилістичні засоби організації

1. Повтор одного і того ж слова

А)просто повтор

Б)анафоричний повтор

В)»підтоплення»

2. Порядок розташування речень

А)синтаксично-аналітичний-порядок виражає основну думку розповіді, яка уточнюється, деталізується у наступних реч.

Б)аналітико-синтетичний- основну думку виражає останнє реч., яке є висновковим по відношенню до попереднього

В) з кінцевим обрамленням, коли і останні реч., які за змістом і формою майже співпадають, створюючи рамку всьому вислову.