- •1. Культура мовлення і стилістика: об’єкти вивчення, мета і завдання
- •2. Стилі і колорити літературної мови: загальний огляд.
- •3. Розмовний і художній стилі літературної мови
- •4. Науковий стиль літературної мови.
- •Публіцистичний стиль літературної мови. Основні жанри публіцистичного стилю.
- •7. Іван Огієнко про «ясний» і «простий» стиль.
- •Стилістична диференціація словникового складу мови.
- •9. Іншомовні слова та варваризми в сучасних стилях мови
- •10. Діалектна, застаріла та жаргонна лексика в різних стилях мови
- •Норма і правило. Критерії норми. Типи правил
- •12. Правильність як комунікативна ознака мовлення. Суржик, жаргон і варваризм як мовностилістична проблема.
- •13. Логічність як комунікативна ознака мовлення.
- •14. Точність як комунікативна ознака мовлення.
- •15. Багатство (різноманітність) як комунікативна ознака мовлення.
- •16. Чистота як комунікативна ознака мовлення.
- •17. Виразність як комунікативна ознака мовлення. Мовні та позамовні засоби виразності мовлення.
- •18. Доречність і достатність як комунікативні ознаки мовлення.
- •19. Емоційність (експресивність) мовлення і засоби її досягнення
- •20. Орфоепічні норми літературної мови: причини помилок у вимові та наголошуванні слів та шляхи їх подолання.
- •21. Стилістичні можливості слово- та основоскладання. Абревіатури та їх стилістичні функції.
- •22. Стилістичні ресурси морфологічної системи української мови
- •23. Стилістичні можливості засобів словотворення.
- •24. Варіантність морфологічних норм як стилістичний засіб
- •25. Стилістичні можливості фразеологічних ресурсів мови
- •26. Стилістика і синтаксична організація текстів різних функціональних стилів
- •27. Порядок слів і комунікативні ознаки культури мовлення
- •28. Усна і писемна форми літературної мови, вимоги щодо комунікативних якісних ознак
- •29. Культура писемного мовлення. Основні правила скороченого запису слів
- •30. Основні логічні помилки та способи їх уникнення
- •31. Період і надфразна єдність як способи організації мовлення
- •32. Плеоназми і тавтології як стилістичні фігури і як стилістичні помилки
- •33. Звертання та його стилістичний діапазон
- •34. Стилістичні фігури мови та їх застосування у різних стилях мови
- •35. Українська преса як засіб формування мовної національної свідомості.
- •36. Мовний етикет та естетика журналістської творчості
- •37. Мова й композиція газетного тексту.
- •38. Мовні особливості газетних заголовків.
- •39. Культура спілкування. Види спілкування.
- •40. Проблеми текстової комунікації.
- •47. Розділові знаки як засоби реалізації на письмі точності, виразності та екпресивності мовлення.
- •49. Основні тенденції функціонування української мови на сучасному етапі
- •50. Закон „Про мови в Україні” та його виконання сьогодні
38. Мовні особливості газетних заголовків.
Важливим компонентом тексту (а не окремою одиницею) вважають заголовок. Адже заголовок спонукає читати матеріал, або не читати його. Основне завдання заголовка – дія на читача. У більшості випадків саме від цього залежить сприйняття тексту.
4 функції заголовка:
1. Заголовок дозволяє читачеві зробити вибір, що саме він читатиме. Тому він має бути максимально зрозумілим і точно окреслювати тему;
2. Заголовок спонукає прочитати текст. Якщо перша функція універсальна, то друга – факультативна, оскільки окремо взятий читач не може цікавитися всім. Для більшості достатнім буде навіть швидке знайомство з заголовком;
3. Заголовок дозволяє структурувати шпальту;
4. Заголовок працює на імідж видання.
Заголовок має дві текстотворчі функції – це мовленнєвий елемент з-поза тексту і повноправний компонент тексту. Заголовок буває однонапрямлений (співвідноситься з будь-яким смисловим елементом тексту – це тема, основна думка, аналітична оцінка ситуації) чи комплексний (актуалізує 2 або більше смислов компоненти тексту).
Щодо синтаксичної хар-ки заголовків, то її дати важко: це одне слово-речення, просте речення, елементарно складне речення, речення-запитання, незавершене речення і т.д. Основні вимоги до заголовка такі:
Він має бути виразним;
Створювати доцільні стилістичні ефекти;
Об’єднуваьти частини тексту або й кілька текстів;
Моделювати ситуації;
Прогнозувати перспективу.
Для творення заголовків доцільно використовувати оцінну, стилістично марковану лексику, слова в переносних значеннях, лексичний або семантичний повтор. Заговки також класифікують за мовленнєвою ознакою:
Заголовок-констатація (спокійний, простий виклад теми: найкраща сім’я – у каратистів)
Заголовок-коментар (переважно у формі неозначено-особового речення: пішла з молотка)
Заголовок-оцінка (метафоричне висловлювання: а літо не поспішає)
Заголовок-цитата (найчастіше – в інтерв’ю, перевага: краще запам’ятовується)
Заголовок-запитання (характерний для аналітичних жанрів: Бути чи не бути новій економічній кризі?)
Заголовок-гра (заміна слова у відомому афоризмі, римування: Раз, два, три, чотири Україну загубили)
Заголовок-антитеза (Молодість і древність нашого міста).
Виділяють також:
1. Інформаційний заголовок – обережний і реалістичний. Такому типові заголовків варто надавати перевагу, якщо інф-я надзвичайно важлива.
2. Інтригуючий – це елемент тексту, який перш за все повинен вплинути на читача емоційно. Він доречний для більшості публіцистичних і аналітичних жанрів.
Помилки або причини невдалих заголовків на думку Е. Лазаревої, такі:
- заголовки-штампи
- заголовки-„уламки речень”
- заголовки зі стилістичними помилками
- зв’язок заголовка з текстом затемнений
- заголовок стосується лише частини тексту
- заголовок невиразний, двозначний
- зміст заголовка суперечить змістові тексту
- заголовок має надто широке значення
- заголовок не образний
- не правильно використаний у ролі заголовків фразеологізм.