21. Стилістичні можливості слово- та основоскладання. Абревіатури та їх стилістичні функції.

Семантика слова може набувати того чи іншого стилістичного забарвлення не лише внаслідок афіксації, але також у результаті семантичного зв’язку і зближення цього слова з іншими. В одних випадках зближувані слова втрачають самостійність лексичних і граматичних одиниць, їх основи в більшій чи меншій мірі зрощуються, утворюється одне складне слово (звіробій, мати-мачуха, ліворуч, сьогодні, коловерть, гідродинаміка). В інших випадках одне і теж слово подвоюється; таке подвоєння застосовується особливо тоді, коли треба передати вищу міру вияву, довготривалості, повторюваності дії або високий ступінь якості, напр.: сидів-сидів, читав-читав, сильно-сильно, білий-білий, мудрий-мудрий. Крім цього, у мові для ефективного посилення, підкреслення семантики слова застосовується прийом складання синонімічно близьких слів з метою відтворення семантичної єдності: говорити-балакати, сісти-посидіти, сум-смуток, горе-біда.

Основоскладання – це поєднання кількох основ слів за допомогою інтерфіксів о, е (доброзичливий, працездатний) або без них (триповерховий, всюдихід). Результатом основоскладання є складні слова або композити.

У композитах твірними виступають повні основи слів, які співвідносяться з словосполученнями, побудованими за типами підрядного зв’язку (дрібнолистий, книгодрук, близькоспоріднений) або сполученням компонентів з сурядним зв’язком (природничо-географічний). Основоскладання може супроводжуватися суфіксацією (природознавство).

Складні слова. Можуть посилювати образно-виражальні властивості літературної мови і широко вживаються письменниками, головним чином як художні епітети. Такими словами здебільшого визначаються різноманітні відтінки кольорів, почуттів (синьо-білий, зорехмарний, тихомудро). Інші слова можуть мати гумористично-іронічне або сатиричне забарвлення (шибайголовець, віршомази, тупорилі).

Подвоєння слів. Суміжне повторення одного і того ж слова є засобом посилення семантичної його виразності. Цей прийом часто застосовується в розмовному і художньому стилях. У таке сполучення можуть вступати слова з деякими відмінностями морфологічної будови (ночі-уночі, тремтливо-полохливий, згар-перегар, жерли-пожирали).

Словоскладання або юкстапозиція (в перекл. поряд і місце) – це поєднання кількох слів або або словоформ в одному складному слові (хата-лабораторія, салон-перукарня). Цей своєрідний засіб художньо-стилістичного оформлення думки розвивається на основі синоніміки укр.мови. слова-синоніми передають не тільки різні семантично суміжні, близькі відтінки значень слів, але, поєднані одне з одним, посилюють ефективність синонімічного вираження значення слова, особливо при синтаксичному сполученні синонімів суміжно близької семантики: горе-біда, сам-самотина, тихо-мило, люба-мила, звуть-кличуть.

Таке ж стилістичне призначення мають словоскладені одиниці неподільної семантичної єдності, що утворюються сполученням слів, які називають одне загальне поняття: батько-матір, яр-пшениця, хліб-сіль.

Абревіація. Відрізняється від слово- і основоскладання тим, що для творення слів використовуються усічені основи (профком, ЗМІ). Способом абревіації утворюються тільки іменники. Основами для творення складноскорочених слів виступають переважно словосполучення з опорним іменником і залежним прикметником (райуо) або поєднання двох іменників (комбат).

Перехідний між складними і складноскороченими словами тип становлять іменники, які творяться поєднанням усіченої основи залежного компонента словосполучення і цілого слова, що виступає опорним компонентом: райцентр, спортбаза, сільгосптехніка, будматеріали.