27. Порядок слів і комунікативні ознаки культури мовлення

В укр. мові порядок слів не фіксований. Проте є 2 способи розташування слів: прямий та непрямий порядок. За прямим – підмет стоїть перед присудок, означення перед означуваним словом, обставина після присудку: втомлений батько повернувся з відрядження.

Непрямий пор.-стилістичний прийом, бо будь-яка зміна порядку слів забезпечує змістове, а в усному мовленні інтонаційне виділення того чи ін. слова. Що часто змінює синт. функції слів, а також на письмі розділові знаки у реч. Результатом неправильного порядку слів є поява т.зв. відокремлених членів реч.(означень, обставин. додатків)

Означення стає відокремленим тоді, коли стоїть після особового займенника, а також після іншого означуваного слова у поєднанні з ін. словами,якщо вони мають обставинний відтінок означення: він, втомлений, швидко заснув. Батько, втомлений дорогою, щвидко заснув. Відокремленні обставини, як правило, є уточнювальними: ми повернулися вчора. Ми, вчора, ще були в дорозі.

Не лише порядок слів, а порядок речень має семантико-стилістичну функцію. Все залежить від того, які семантичні відношення в межах реч. ми вважаємо важливішими: тому що ми не знали точної дати, приїхали на день пізніше. Приїхали на день пізніше, тому що…

Є типи складних реч., у яких головне і підрядне не переставляються. Вони наз. означальні і повинні стояти після слова, до якого вони виступають означенням. Зрозуміло,що умовно-наслідкові відношення не можуть стати наслідково-умовними.

У безсполучникових реч. врахування семантичних відношень між компонентами важливий з огляду на задум автора: повіяв вітер – трава полягла.

У наук. стилі порядок слів прямий; у розм..-розташування слів залежить від інтелектуального і психологічного рівня співрозмовників; у публ.- ставиться вимога дотримання прямого порядку слів. Особливо тоді, коли формально підмет і додаток подібні: буття визначає свідомість, влада забезпечує поступ.

За прямим порядком слів у публіцистиц ім*я стоїть перед прізвищем, бо таким чином важливіше для змісту прізвище буде виділене інтонаційно(особливо якщо підряд іде кілька прізвищ), ініціали ж можуть стояти в тексті і перед і після прізвища. Але якщо називається ступінь, звання, то після нього пишемо прізвище, а потім ініціали. В худ. стилі, у поезії, непрямий порядок має не змістову, а ритмотворчу ф-ію.

28. Усна і писемна форми літературної мови, вимоги щодо комунікативних якісних ознак

Кожна мова на сучасному етапі функціонування має 2 форми:усну і писемну обидві форми виконують практично однакові ф-ії-є засобом передачі думок, засобом спілкування. Ресурсами обох форм є мовна система. Тільки усна форма реалізується у вигляді звучання, а письмова у вигляді знаків. Вони можуть бути тотожними за способом формулювання думки, а можуть і відрізнятися кількістю слів і порядком оформлення думки, інтонаційного її оформлення(на письмі розділові та експресивні знаки, а також певний набір знаків не за правилами пунктуації: в сер. реч. взятий в дужки (?) передає інтонацію сумніву, здивування, непогодженості; [...]- спеціально щось пропущено).

Обидві форми літ. мови однаково багаті, але, якщо в усній формі деяку інф. можна замінити мімікою, жестами, інтонацією, то в писемній-все це треба описувати. Якщо для усної форми найважливішою є орфоепія і знання орфоепічних норм, то для писемної-знання пунктуації, орфорграфії тощо. Фактично усі функціональні стилі мають усну і писемну форму, хоча не всі їх жанри.

Писемне мовлення для ділових людей, науковців є основним, бо саме через ділову документацію, листування встановлюються певні ділові контакти, описуються, доводяться до читача наукові ідеї, погляди. Писемне мовлення відрізняється від усного такими особливостями:

1. фіксується графічними знаками (в основному літерами, рідше малюнками, схемами, таблицями);

2. воно завжди вторинне і спирається на усне мовлення;

3) має форму в основному монологічну (у художньому тексті й діалогічну); 4) характеризується більшою регламентацією мовних засобів, точнішим добором відповідної лексики; 5) тут чітко виявляється стилістична специфіка тексту.