35. Українська преса як засіб формування мовної національної свідомості.

Журналіст не стане професіоналом високого рівня, якщо не знатиме мовно-структурних особливостей усіх стилів сучасної літературної мови: розмовного, наукового, художнього, релігійного, ділового, їх численних жанрів. Журналіст як і вчитель – все життя вчиться і мусить іти на кілька кроків попереду своїх слухачів і читачів. Адже ЗМІ теж навчають культури мовлення, підтверджують усім колишнім учням, що вивчали вони в школі правила не лише для того, щоб бути атестованими з української мови і літератури, а й для того, щоб точно, логічно, неодноманітно, доречно достатньо оформити і висловити усно чи письмово свої думки, порозумітися зі співрозмовником і досяігти саме такої мети, завдя якої відбувалося комунікування. Журналіст зобов’язаний бездоганно володіти літературною мовою, прагнути бути мовною особистістю, орієнтуватися в інноваційних мовних процесах, а не дозволяти собі йти за тимчасовими модними тенденціями задля дешевої популярності в окремих групах читачів.

В будь-якій країні преса має бути засобом формування мовної національної свідомості. Для цього автори журналістських творів мають: висловлювати думку нетрафаретними, нестандартними мовними засобами; демонструвати високе вміння створювати свіжу, нешаблонну образність; досягати значного ефекту завдяки своїй орієнтації на конкретність назв предметів, явищ, понять тощо; використовувати живомовні прості точні слова і словосполучення якими послуговуються в своєму мовленні прості люди.

Мова преси орієнтується на загальнонародні норми. Але в ній виробляються певні соціальні та мовні стереотипи (кліше, штампи), що забнзпечують швидке подання і сприйняття інформації. Інформативна функція преси витворила поступово різні жанри: кореспонденцію, коментар, репортаж, нарис тощо. Характерні ознаки мови преси:

1. експресивність вислову, відсутність ускладнених метафор, використання і обігрування фразеологізмів та афоризмів, ремінісценцій з відомих художніх творів, народних пісень;

2. взаємодія експресії та стандарту;

3. творення абревіатур;

4. запозичення нової лексики тощо.

Сучасна газета – продукт колективної творчості, але це й середовище для формування й самореалізації творчої індивідуальності, таланту з гарною мовою, уміння викладати інформацію просто й зрозуміло у формах загальнолюдської привабливості.

Різноманітність жанрів сучасної преси відповідає різноманітності багатства лексики, різноманітності стилістичних ресурсів. Книжна, розмовна, поетична лексика представлена в газетних матеріалах і в озвученні передач. Рівень сприйняття інформації у людей значно зріс, а рівень подачі інформації інколи зростає повільніше. І тому людина відкладає газету, коли читає набір стандартних фраз.

Текстовий фактор ефективності журналістського впливу досягається тоді, коли аргументація підпорядкована задуму. Штамп і кліше – необхідні засоби для газет. Вона не може обходитися без них. Але такі, скажімо кліше як „досягти консенсусу, розвивати плюралізм тощо” – усе це надумані ознаки газетного матеріалу. Біда в тому, коли стаття перенасичена такими кліше і штампами. Треба завжди дбати про те, щоб був свіжий погляд на речі, нестандартні виражальні засоби. Потрібно уважно стежити за тим, що ми пишемо. Сам журналіст собі вищий суддя до того, як матеріал надрукований, коли ж матеріал уже надрукований, тоді у ролі судді виступає читач. Суддя уважний і вимогливий, тому автор зобовязаний дуже уважно прочитати текст не як автор, а як читач.