- •1. Культура мовлення і стилістика: об’єкти вивчення, мета і завдання
- •2. Стилі і колорити літературної мови: загальний огляд.
- •3. Розмовний і художній стилі літературної мови
- •4. Науковий стиль літературної мови.
- •Публіцистичний стиль літературної мови. Основні жанри публіцистичного стилю.
- •7. Іван Огієнко про «ясний» і «простий» стиль.
- •Стилістична диференціація словникового складу мови.
- •9. Іншомовні слова та варваризми в сучасних стилях мови
- •10. Діалектна, застаріла та жаргонна лексика в різних стилях мови
- •Норма і правило. Критерії норми. Типи правил
- •12. Правильність як комунікативна ознака мовлення. Суржик, жаргон і варваризм як мовностилістична проблема.
- •13. Логічність як комунікативна ознака мовлення.
- •14. Точність як комунікативна ознака мовлення.
- •15. Багатство (різноманітність) як комунікативна ознака мовлення.
- •16. Чистота як комунікативна ознака мовлення.
- •17. Виразність як комунікативна ознака мовлення. Мовні та позамовні засоби виразності мовлення.
- •18. Доречність і достатність як комунікативні ознаки мовлення.
- •19. Емоційність (експресивність) мовлення і засоби її досягнення
- •20. Орфоепічні норми літературної мови: причини помилок у вимові та наголошуванні слів та шляхи їх подолання.
- •21. Стилістичні можливості слово- та основоскладання. Абревіатури та їх стилістичні функції.
- •22. Стилістичні ресурси морфологічної системи української мови
- •23. Стилістичні можливості засобів словотворення.
- •24. Варіантність морфологічних норм як стилістичний засіб
- •25. Стилістичні можливості фразеологічних ресурсів мови
- •26. Стилістика і синтаксична організація текстів різних функціональних стилів
- •27. Порядок слів і комунікативні ознаки культури мовлення
- •28. Усна і писемна форми літературної мови, вимоги щодо комунікативних якісних ознак
- •29. Культура писемного мовлення. Основні правила скороченого запису слів
- •30. Основні логічні помилки та способи їх уникнення
- •31. Період і надфразна єдність як способи організації мовлення
- •32. Плеоназми і тавтології як стилістичні фігури і як стилістичні помилки
- •33. Звертання та його стилістичний діапазон
- •34. Стилістичні фігури мови та їх застосування у різних стилях мови
- •35. Українська преса як засіб формування мовної національної свідомості.
- •36. Мовний етикет та естетика журналістської творчості
- •37. Мова й композиція газетного тексту.
- •38. Мовні особливості газетних заголовків.
- •39. Культура спілкування. Види спілкування.
- •40. Проблеми текстової комунікації.
- •47. Розділові знаки як засоби реалізації на письмі точності, виразності та екпресивності мовлення.
- •49. Основні тенденції функціонування української мови на сучасному етапі
- •50. Закон „Про мови в Україні” та його виконання сьогодні
30. Основні логічні помилки та способи їх уникнення
Логічність як ознака культури мовлення формується на рівні „мислення – мова - мовлення”. Погане мовлення є свідченням передусім поганого мислення і лише потім – поганого знання мови. Щоб навчитися добре висловлювати думки, треба навчитися мислити.
Причинами помилок у логіці викладу можуть бути:
Поєднання логічно несумісних слів (за винятком оксюморона, коли поєднання логічно несумісних понять формує нове поняття, відмінне від тих, що формально наявні в структурі), порівн.: алогізми жахливо добрий, убивчо щедрий, страшно гарний і оксюморони солодка мука, дзвінка тиша, холодний жар, гарячий сніг та ін.
Введення у фразу зайвих слів (плеоназмів), які структурно обтяжують фразу, залишаючись семантично "порожніми", напр.: місяць травень, на долонях рук, відступити назад, цільове призначення витрат, моя власна думка, моя автобіографія, підвести вгору погляд, інтелектуальний розумовий процес.
Підміна особової форми дієслова зворотною або навпаки: правильно вибачте мені - неправильно вибачаюсь; перестань цим нервуватись -перестань цим нервувати, надумав собі купити - надумався собі купити.
Неправильна побудова рядів однорідних членів речення, коли в нього входять родові й видові поняття, напр.: письменники і поети, діти і дошкільнята, студенти і молодь; корови, свині, кури, птиця; кущі, дерева і ялини.
Неправильне (архаїчне) утворення аналітичних граматичних форм: — майбутнього часу, напр.: буду писав, буде хотів, будеш знала, будете
сидіти, будете жили - це не лише діалектні форми, а й розмовні у багатьох носіїв літературної мови; ступенів порівняння прикметників: самий найяскравіший, самий найкрасивіший, саме найдорожче, конструкцій на позначення неповноти ознаки: дещо грубуватий, ледь теплуватий, трохи синюватий.
Неправильна координація між складним підметом і дієслівним присудком: дехто (кожен) з нас знали (зам. знав), дехто з дітей принесли (зам. приніс), батько з сином пішов (зам. пішли)
Порушення порядку слів у простому реченні, напр.: Гнів викликав біль (чи Біль викликав гніві). Успіх забезпечив досвід (чи Досвід забезпечив успіх). Він знайшов книжку в бібліотеці, яку давно хотів мати (чи В біб ііотеці він знайшов книжку, яку давно хотів мати?).
Недоречне вживання дієприслівникових зворотів замість підрядних речень часу: Принісши цю книжку, йому дозволили взяти іншу. – Йому дозволили взяти іншу книжку, коли він приніс цю.
9. Неправильне використання сполучних засобів у складних реченнях: Завтра вдень невеликий та мокрий сніг [і нолучн. зайвий). А якщо люди працюють з азартом, тим (треба то) красивіша їх держава. Ця людина дуже цікава, хоч (треба але)про це знають.
10. Порушення смислового зв'язку (який досягається лексичним Мотором, вживанням анафоричних займенників, "нанизуванням" речень): Наші сусіди давно захоплюються виробами з лози. Вони (хто — сусіди чи вироби?) дуже гарні й усім подобаються.
11 Невміння поділити текст на логічні частини (на письмі - невміння поділити на абзаци, які засвідчують етапи мислення, паузи у мовленні).
12. Відсутність у тексті чіткої тричленної структурної побудови (вступу, основної частини, висновків) або інформативна недостатність якоїсь частини.