22. Стилістичні ресурси морфологічної системи української мови

Морфологічна система української мови виявляє свої стилістичні можливості в основному в межах численних варіантів граматичних форм. Ці варіанти переважно тому й існують, що здатні реалізувати певні стилістичні настанови – або стильові, або індивідуально-авторські.

Окремі стилістичні ресурси морфології пропонуємо до розгляду:

1) кличний відмінок – одна з характерних рис української літературної мови. З кличним відмінком пов'язані різні експресивні відтінки. Зі стилістичного погляду розрізняють: а) кличний відмінок стилістично-нейтрального значення; б) кличний відмінок зі стилістичним забарвленням пестливості, ласкавості; в) кличний відмінок зі стилістичним забарвленням зневажливого, грубого ставлення до особи; г) кличний відмінок, який визначає звертання до неживих предметів. Цей відмінок мають навіть іменники з абстрактним значенням; е) кличний відмінок вживається також для вираження офіційного звертання. Наприклад, лейтенанте.

Є випадки вживання замість кличного форми називного відмінка.

2) стилістичні функції граматичної категорії числа. Граматична категорія числа, яка властива всім відмінюваним частинам мови, має багато різновидів і відтінків, у яких відображаються і реальні значення кількості предметів, явищ, і способи їх кількісного групування, і відношення дії д кількості суб'єктів і об'єктів тощо. Найчастіше використовують: а) повторення форм називного відмінка на означення надмірно великої кількості, масовості, розташування на великому просторі (приклад – І поле, поле аж за виднокруг.); б) повторення форм родового відмінка на означення великої кількості (приклад – А вишень, вишень визрівало рясно!); в) вираження формою множини іменників з лексичним значенням простору, які у прямому значенні мають форму однини, значення великого простору (наприклад – двох життів прожити не дано, двох смертей не буває, любовей всіх не перебути); г) авторську форму множини особових та присвійних займенників і дієслів. Вживання такої форми властиве мові критичних та наукових статей. Користуючись цим стилістичним засобом автор ніби відвертає увагу від своєї персони (наприклад – відзначимо лише, що наші спостереження над матеріалом СУМ ще раз підтверджують…); е) множину ввічливості, пошани, виражену формою другої особи множини дієслів наказового способу, здебільшого без займенників: наприклад, Бувайте здорові; Мамо, мамо! Не губіть своєї дитини, не віддавайте за нелюба! д) форми однини дієслів наказового способу, що визначають наказ або заклик, звернений до кількох осіб служать засобом підкреслення категоричності вимоги. Наприклад, Розвертайсь! – гукнув Микола до водіїв; е) займенникові форми, що служать для вираження різноманітних семантичних відношень, часто функціонують як виразники різних експресивних відтінків висловлювання. Своєрідного, інтимізованого забарвлення набувають субстантивовані займенники мій, моя, вживані замість іменників чоловік, дружина. З відтінками інтимізації може вживатися займенник наш, коли він визначає зв'язки спорідненості, родинну, соціальну близькість тощо; є) форми множини узагальнених власних імен. Такими формами може бути виражене просте узагальнення – способом підведення під одну назву багатьох інших подібних або однорідних предметів. Наприклад, Давайте нам літературу. Давайте Байронів, Шекспірів, Гете!