19. Емоційність (експресивність) мовлення і засоби її досягнення

Мовленнєва експресія, за твердженням вчених, це "складна лінгвостилістична категорія, що спирається на цілий комплекс психічних, соціальних та внутрішньомовних факторів, зумовлена емотивною, волюнтативною та естетичною функціями мови" (В.А. Чабаненко); "лінгвостилістична категорія, що виявляється як інтенсифікація виразності повідомлюваного, як збільшення впливової сили вислову" (Г.І.Дідук).

Зауважимо, що експресивність мовлення людини дуже тісно пов’язана з його образністю. Саме в текстах художнього стилю є вагомим додаткове значення слова, його стилістичні відтінки: експресивність, емоційна забарвленість" (Г.І. Дідук); що слугує емоційному забарвленню висловлювання і надає йому "урочистості і невимушеності".

Мовленнєва експресія, на думку низки вчених (М.І. Пентилюк, О.І. Федоров, В.П. Ковальов, А.П. Коваль, Л.М. Кулибчук, Л.І. Дідук) забезпечується застосуванням стилістичних фігур ( еліпса, повтору, градації, антитези”; використанням в мовленні виразників образності, "переважна більшість яких реалізується у літературознавчих категоріях" (Л.М. Кулибчук).

Експресивність визначається як "якість мовлення, що є виразно-зображувальною"; піднесена виразність, така соціально й психологічно мотивована властивість мовного знака, яка деавтоматизує його сприйняття, підтримує загострену увагу, активізує мислення, викликає почуттєву напругу слухача.

Емоційність — комунікативна якість мови, що виражає iндивiдуальний лад почуттів, переживань, настроїв, суб'єктивного ставлення особистості до висловлюваного, уникання експресивного дисонансу. Емоцiйнiсть реалізується за допомогою інтонації і лексико-граматичних засобів, що відповідають нормам сучасної літературної мови. Культура вираження почуттєвої сфери людини є важливим чинником загальномовної культури.

Лексика експресивна – слова, які не тільки виражають якесь поняття, а й мають емоційний відтінок.

До експресивної лексики належать слова, що виражають якісну оцінку предметів, явищ дійсності, осіб, стану й почуття людини (радість, журба; коханий, нікчемний; весело, сумно; любити, радіти); урочисті слова (благословенний, велич, вікопомний). Експресивне значення може досягатися засобами словотвору – ряд суфіксів надають словам емоційного забарвлення (дівчинка, білесенький, рученька, ручище). Експресивні слова мають позитивне (ласкавий, голубонька) або негативне значення (гидкий, осел).

Мистецтво живого слова впливає одночасно і на думку, і на почуття людини. Про думку пам'ятають усі, але багато хто забуває, що засвоєння слухачами знань повинне в той чи інший спосіб зумовлювати їхні вчинки, суспільну діяльність, а це відбудеться лише тоді, коли діяти не тільки на розум, а й на серце слухача.

Культура слова - це мистецтво, оволодіти яким може той, хто зуміє органічно поєднати текст з почуттям, переданим ним, тобто оволодіє мовною системою, механізмом інтонування, мімікою та жестами. Чим емоційніша людина, тим багатшою буде її міміка, чим вільнішим і багатшим буде мовлення, тим точнішим будуть жести.