Поняття національного ринку та його складові.

У результаті виникнення суспільного поділу праці, приватної власності на засо­би виробництва і економічного відокремлення товаровиробників суспільне вироб­ництво набуває товарної форми.

На певному етапі розвитку ця товарна форма стає пануючою, а товарно-грошові відносини починають опосередковувати практично всі відносини суспільства.

Економіка, в якій товарно-грошові відносини є пануючими, отримала назву «ринкової економіки». Ключовим елементом її є ринок.

Як кожне складне поняття «ринок» не однозначне за своїм визначенням, в про­цесі розвитку ринкової економіки виникли наступні визначення ринку:

• ринок — це обмін, організований за законами товарного виробництва та обігу;

• ринок — це економічний простір (місце, територія, зона), на якому відбуваєть­ся обмін товарів;

• ринок — це сукупність конкретних економічних відносин між продавцями та покупцями у процесі купівлі продажі товарів і послуг.

Отже, ринок — система економічних відносин, пов'язаних з обміном товарів та послуг на основі широкого використання різноманітних форм власності, товарно-грошових і фінансово — кредитних механізмів.

Умови виникнення ринкового господарства:

• Суспільний поділ праці, що ґрунтується на спеціалізації. Спеціалізація визна­чається порівняльними перевагами або відносно меншою альтернативною вар­тістю виробництва.

• Економічна відокремленість суб'єктів господарювання зумовлена наявністю різ­них форм власності (що, скільки і як виробляти, вирішує сам товаровиробник).

• Величина трансакційних витрат визначає умови і межі ділової активності.

• Вільний обмін ресурсами, який забезпечує вільне ціноутворення та ефективне господарювання.

Етапи формування ринку.

=Класичний вільний ринок (до середини XIX ст.), в якому держава не втручалася в економіку, виступаючи «нічним вартовим», який стежив за тим, щоб усі, хто має самостійне джерело доходів, ретельно сплачували податки до державної казни.

=Регульований ринок (середина XIX — 50-ті роки XX ст.) характеризувався втру­чанням держави в економічне життя суспільства з метою обмеження свавілля моно­полій та захисту конкурентного середовища.

=Соціально орієнтований ринок, у якому, крім механізмів регулювання, держава бере на себе виконання функції соціального захисту населення.

Суб'єктами ринку практично стають всі учасники суспільного виробництва: держава, домогосподарства, підприємці.

Об'єктами ринкових відносин у сучасній економіці стають усі результати сус­пільної діяльності. Ними можуть бути

=матеріальні продукти праці (засоби виробництва, предмети споживання, послуги, житло тощо);

=інтелектуальні продукти праці (інформація, наукові ідеї);

= робоча сила;

=цінні папери (акції, облігації) ;

=валюта,

=позичкові капітали і т. д.

Для розкриття суті ринкової економіки слід дослідити функції, які виконує ри­нок в сучасних умовах:

Функція регулювання. Ринок регулює всі економічні процеси — виробництво, обмін, розподіл та споживання, визначаючи пропорції і напрями розподілу економіч­них ресурсів на мікро- та макрорівні за рахунок розширення або звуження попиту й пропозиції.

Функція стимулювання. Ринок спонукає виробників товарів і послуг до знижен­ня витрат, підвищення якості та споживчих властивостей товарів. Він створює дієвий механізм мотивації праці, стимулює підвищення ефективності економіки на основі впровадження найпередовіших досягнень НТП.

Розподільча функція. Доходи виробників і споживачів у ринковій економіці ди­ференціюються через ціни, зумовлюючи соціальне розшарування суспільства за до­ходами.

Функція санації. Ринок через конкуренцію очищає економічне середовище від неконкурентоспроможних господарств і підтримує найефективніші. Цей механізм санації економічного довкілля деперсоніфікований і тому не може бути упередженим і несправедливим.

Алокаційна функція. Ринок забезпечує виробництво оптимальної комбінації то­варів та послуг за допомогою найефективнішої комбінації ресурсів. Ефективною є така комбінація ресурсів, за якої товари та послуги виробляються з мінімальними альтернативними витратами.

Інформативна функція. Ринок через ціни інформує виробника, торговця, спо­живача про те, що вигідно виробляти й купувати, а що — ні, скільки чого треба за­пропонувати, на які верстви населення варто орієнтуватися у своїй господарській діяльності тощо.

Функція інтеграції. Ринок об'єднує суб'єктів економічної системи в одне ціле, сприяючи формуванню єдиного економічного простору як у межах окремої держави так і в межах світової економіки.

Для ефективного функціонування ринкової системи необхідні наступні умови:

1. реальна свобода форм власності та форм господарювання. Тобто повинна іс­нувати приватна власність, колективна власність (акціонерні компанії, кооперативи власність трудових колективів), державна та муніципальна власність;

1. ефективність функціонування ринку залежить від здатності різних суб'єктів підприємницької діяльності впливати на рівень цін (тобто відсутність монополій);

2. розвинуте антимонопольне законодавство та наявність достатніх механізми його реалізації;

3. добре розвинута система економічного та адміністративного регулювання економіки країни створює передумови для існування регульованого ринку;

4. наявність та доступність всебічної інформації про ринок, розвинута маркетин­гова діяльність;

5. конкурентна боротьба між різними суб'єктами підприємницької діяльності:

6. розвинутий та розгалужений комплекс об'єктів власності, які можуть стати об'єктом купівлі-продажу (засоби виробництва, різні цінні папери).

Ринок не є однорідним явищем за своєю структурою. Структура ринку — це су­купність окремих ринків у межах національної економіки або внутрішнього ринку, світового господарства та його окремих регіонів і взаємодія між ними. Згідно даного визначення розрізняють:

Фінансовий ринок — це певна сукупність економічних відносин з приводу орга­нізації і купівлі-продажу вільних грошових коштів та їх перетворення на грошовий капітал. Суб’єктами даного ринку є підприємства різних форм власності, населен­ня, комерційні банки, фінансово-кредитні установи, держава. Об’єктами виступають особисті заощадження населення, тимчасово вільні кошти, що утворились в резуль­таті обороту промислового та торгівельного капіталів. Інструментами цього ринку є попит та пропозиція на позичковий капітал та його ціна;

Ринок робочої сили — це сукупність економічних відносин між найманими пра­цівниками, підприємцями та установами, які відіграють роль бірж праці, з приводу організації та використання, купівлі-продажу робочої сили. Основні інструменти да­ного ринку є: попит та пропозиція робочої сили, заробітна плата. Попит на робочу силу залежить від багатьох факторів: попит на споживчі товари, технології, які засто­совуються в країні, інтенсивності та продуктивності праці тощо.

Ринок засобів виробництва, або ринок капіталу — певна сукупність економічних відносин між різними суб'єктами підприємницької діяльності з приводу організації, використання і купівлі-продажу засобів та предметів праці. Основним фактором, який впливає на даний ринок є позичкова ставка. Із зростанням проценту розширене відтворення скорочується, і навпаки. Даний ринок праці ще зовсім не розвинутий в Україні.

Ринок предметів споживання — підсистема економічних відносин між економіч­ними суб'єктами (передусім продавцями та покупцями) з приводу організації, ви­користання і купівлі-продажу товарів тривалого використання та поточного спожи­вання. Складовими даного ринку є виробництво товарів тривалого користування та поточного споживання. Основне завдання при створенні даного ринку це подолання диспропорцій між виробництвом товарів групи А та групи В, створення сучасної системи оплати праці, перебудова аграрних відносин.

Ринок послуг — певна сукупність економічних відносин з приводу організації і купівлі-продажу послуг. Послуга — це особлива споживна вартість, що задовольняє певні потреби людей. Розрізняють традиційні (страхування, транспорт, зв'язок, мис­тецтво) та нетрадиційні послуги (маркетингові, інженерно-консультаційні, рекламні тощо).

Ринок інтелектуальної власності — підсистема економічних відносин між різ­ними господарюючими Суб'єктами з приводу організації, використання і купівлі-продажу патентів, ліцензій та інших об'єктів інтелектуальної власності.

Також виділяють:

=валютний ринок — важлива сфера економічних відносин з при­виду купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів (чеків, векселів, акре­дитивів, телеграфних та поштових переказів в іноземній валюті),

=ринок інформації — сукупність економічних відносин з приводу купівлі-продажу інформаційних послуг, збирання, обробки, систематизації інформації та її продажу кінцевому споживачу,

=ринок золота — сукупність економічних відносин з приводу організації та купівлі-продажу золота. Здійснюють її консорціуми місцевих банків й спеціалізовані фірми.

Залежно від ринкового середовища розрізняють 4 моделі ринків:

Чиста конкуренція характеризується наявністю великої кількості не залежних продавців, які виробляють стандартизовану продукцію. Продавець не може встано­вити ціни вище ринкових оскільки він зразу втрачає своїх покупців.

Чиста монополія — це ринок, де одна фірма є єдиним продавцем продукту чи по­слуги. Тут відсутні замінники продукції.

Монополістична конкуренція характеризується порівняно значною кількістю виробників, які виробляють різні види одного продукту. Продаж товарів відбуваєть­ся не за однією ціною, а вони можуть коливатися в широкому діапазоні. В даному випадку у продавця з'являється можливість виділитись не лише ціною, а й якістю товару, рекламою, методами особистої продажі.

Олігополія відрізняється невеликою кількістю продавців, тому визначення цін і обсягів виробництва взаємозалежні. Розгортається боротьба за якість товару та бо­ротьба за престиж.