83. Критерії поділу права на галузі.

ГАЛУЗЬ ПРАВА - — порівняно автономна в системі права сукупність правових норм та інститутів, якими регулюються однорідні сусп. відносини. Поділ права на галузі випливає із специфіки цих відносин та об'єктивної необхідності встановлення для них особливого правового режиму. Г. п. є осн. елементами структури права. Як частина цілого кожна Г. п. взаємодіє з ін. галузями і з системою права в цілому. Гол. критерії поділу права на галузі — предмет і метод правового регулювання. За ними в системі вітчизн. права виділяють такі Г. п.: а) профільні (фундаментальні); б) інші основні; в) комплексні.

Профільними є державне (конституційне), адміністративне, цивільне та кримінальне право, а також відповідні галузі процес, права. Названі галузі становлять ядро системи права, є первинними, мають чітку архітектоніку та усталені ієрарх, зв'язки. 

До інших основних Г. п. належать трудове, сімейне, земельне, гірниче, водне, лісове, атмосфероохорон. право, право соціального захисту тощо. Одні з них визнаються вже цілком сформованими, інші — такими, що перебувають у процесі формування (напр., право соціального захисту).

Комплексні Г. п. регулюють сусп. відносини, що стосуються цілих сфер держ. і громад, життя. Такими галузями визнаються господарське, аграрне, екологічне, морське право та деякі ін. Окр. автори називають їх ще комплексними правовими утвореннями.

Особливе місце посідає міжнар. право. Воно не входить до системи права будь-якої держави, але справляє на неї відповід. вплив; у свою чергу, д-ви як суб'єкти міжнар. права теж впливають на його розвиток. Крім зазначеної галузевої класифікації, право поділяється на публічне і приватне. Основою для такого поділу є сфера інтересів — загальних (державних) чи індивідуальних (групових). Елементи публічного і приватного права характерні практично для всіх Г. п. Класифікація права на публічне і приватне є вихідною засадою для формування дем. правової системи в будь-якій країні.

84. Інститут права. Класифікація інститутів права

Якщо система права складається з галузей, то самі галузі складаються з підгалузей, інститутів і норм права. Окремими взаємозалежними елементами галузі є інститути права.

Інститут права - система відносно відокремлених від інших і пов'язаних між собою правових норм, які регулюють певну групу (вид) однорідних суспільних відносин.

Інститути права - необхідна ланка в цілісній системі права. Як правило, кожна галузь права має інститути права як свій самостійний структурний підрозділ. Наприклад, галузь конституційного права - "інститут громадянства", "інститут виборчого права" та ін. Галузь цивільного права - інститути "купівлі-продажу", "представництва", "спадкування", "відшкодування шкоди", "дарування" та ін. Галузь кримінального права - інститут "необхідної оборони", інститут "крайньої необхідності", інститут "затримання особи, яка явно вчинила суспільне небезпечне діяння" та ін. Галузь екологічного права - інститут права власності на природні ресурси і об'єкти, інститут природокористування, інститут правової охорони природних ресурсів і навколишнього середовища і т.д.

Проте інститути права можуть складатися з правових норм різних галузей, бути міжгалузевими. Головне призначення інститутів права - у межах своєї групи однорідних суспільних відносин забезпечити суцільне, відносно закінчене регулювання.

Класифікація інститутів права.

Інститути права за сферою поширення (або за складом):

- галузеві (інститут спадкування);

- міжгалузеві (інститут відповідальності за екологічні правопорушення, інститут приватної власності).

Інститути права за функціональною роллю:

- регулятивні (інститут міни);

- охоронні (інститут кримінальної відповідальності). Інститути права за субординацією у правовому регулюванні:

- матеріальні (інститут підряду);

- процесуальні (інститут порушення кримінальної справи). Родинні інститути однієї й тієї самої галузі права утворюють підгалузі права.

№85 Підгалузі права: загальна характеристика.

У межах певних галузей права утворюються підгалузі.

Підгалузь права — є складовим елементом системи права і являє собою сукупність правових інститутів, які регулюють взаємопов'язані однорідні відносини у межах однієї галузі. Наприклад, у межах цивільного права (галузь права) існують підгалузі зобов'язального права, спадкового права; у межах фінансового права - банківська, бюджетна тощо. За певних умов, а саме об'єктивної потреби у регулюванні певних сфер суспільних відносин, підгалузь може набути характеру самостійної галузі права. Так, наприклад, з галузі цивільного права виділилось житлове право. Підгалузь права як складовий елемент притаманний не всім галузям права.

№86 Система законодавства та її структура.

В юридичній науці поняття «система законодавства» розглядається в широкому та вузькому розумінні. Так, у широкому розумінні, система законодавства — це одна з форм існування права, спосіб надання юридичного значення нормам права, засіб їх організації та поєднання у статті нормативно-правових актів та інших правових приписів. Крім того, це система всіх виданих та впорядкованих державними органами, безпосередньо народом або уповноваженими суб'єктами нормативно-правових актів (законів та підзаконних нормативно-правових актів).

У вузькому розумінні система законодавства — це система всіх виданих парламентом або уповноваженими суб'єктами, у тому числі і народом на референдумі — законів. Іншими словами система законодавства є формою існування правових норм, засобом їх організації у правові акти.

Системі законодавства притаманна сукупність ознак, зокрема: це елемент більш широкої за обсягом правової системи; має вертикальну і горизонтальну будову; інтегративний характер, що проявляється у тому, що система закондавства одночасно виступає і джерелом права, і формою його існування.

Структура системи законодавства — це зумовлена системою права внутрішня організація нормативно-правових актів, що виражається у їх єдності, об'єктивності, визначеності, а також у розподілі законів та підзаконних нормативно-правових актів за галузями та інститутами.

Галузь законодавства — це система нормативно-правових актів, об'єднаних за певними сферами правового регулювання суспільних відносин. Як правило, цілісності та узгодженості галузі законодавства надає кодифікований акт — кодекс. Внутрішню будову галузі законодавства складають інститути законодавства, які регулюють певну сторону однорідних суспільних відносин. За юридичною силою нормативно-правових актів відбувається ієрархічна (вертикальна) побудова системи законодавства. Юридична сила нормативно-правових актів залежить від їх форми (закон чи підзаконний акт) та від підпорядкування в системі органів державної влади органу, який приймає ці акти. Конституція має найвищу юридичну силу. Далі йдуть конституційні закони, кодифіковані закони, звичайні закони та підзаконні нормативно-правові акти, які видаються на виконання законів і не повинні суперечити їм.

Пропонуємо схему відповідної ієрархії нормативно-правових актів:

Конституція.

Конституційні закони.

Звичайні закони.

Укази Президента.

Нормативно-правові акти Уряду та міністерств.

Нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування.

Локальні нормативно-правові акти.

За галузевим принципом нормативно-правові акти розташовуються відповідно до предмета правового регулювання (горизонтальна структура системи законодавства). Однак в одних випадках галузі права повністю збігаються з галузями законодавства: цивільному праву відповідає цивільне законодавство, кримінальному — кримінальне; в іншому випадку— існує галузь права, а галузь законодавства ні (наприклад, морське право є, а відповідної галузі законодавства не існує), оскільки відсутній кодифікований нормативно-правовий акт. Крім того, на базі однієї галузі права можуть існувати декілька галузей законодавства. Наприклад, у конституційному праві існує виборче, інформаційне законодавство тощо.

Обсяг і внутрішня організація комплексного законодавства такі, що управління ним за допомогою одного активного центру, який очолює масив кодифікованого акта, — неможливе.

І нарешті, окремі галузі законодавства не мають відповідної галузі права, наприклад, законодавство про будівництво.

У федеративних державах виділяють федеральне законодавство та законодавство суб'єктів федерації, які внутрішньо мають горизонтальну та вертикальну структуру.

№87 Система права та система законодавства: порівняльна характеристика.

Важливим теоретичним і практичним завданням є встановлення співвідношення між системою права і системою законодавства. Взаємозв'язок цих систем полягає у тому, що ці дві повністю самостійні категорії є виразом права, його внутрішньої і зовнішньої сторони, є виразом сутності правової системи будь-якої держави, і тому з'ясування характеру їх співвідношення має важливе теоретичне і практичне значення. У першу чергу необхідно зазначити, що система права і система законодавства є різними за своєю природою категоріями. Система права відбиває об'єктивні закономірності суспільного розвитку, і від ступеня цієї об'єктивності залежить зміст системи законодавства та ефективність його реалізації.

Система законодавства — це одна з форм існування права, спосіб надання юридичного значення нормам права, засіб їх організації та поєднання у статті нормативно-правових актів та інших правових приписів.

Система права — це обумовлена характером суспільних відносин внутрішня будова (структура) права, що полягає в об'єднанні правових норм в інститути, підгалузі та галузі права.

Система ж законодавства як результат діяльності законодавця має суб'єктивний характер, обумовлюється існуючими соціально-економічними умовами. Крім того, система права є первинною стосовно системи законодавства, оскільки виникає на її основі.

Система законодавства є лише одним із формальних проявів системи права, яка, у свою чергу, може знаходити відображення і у правових звичаях, правових прецедентах, нормативно-правових договорах та інших джерелах права. При цьому зміст системи законодавства є достатньо широким за обсягом, оскільки, на відміну від системи права, містить концепції, програми, стратегії тощо.

Важливим моментом у співвідношенні системи права і системи законодавства є дослідження галузі права і галузі законодавства. Тут також необхідно відмітити взаємообумовленість системи права і системи законодавства. Галузь права може розвиватися і функціонувати лише за наявності законодавчих актів, які регламентують певну сферу суспільних відносин. Інститут права забезпечує регулювання групи відносин і зовні, як правило, виокремлюється всередині нормативного акта у вигляді глави.

Порівняльний аналіз основних властивостей і ознак системи права і системи законодавства дає змогу визначити їх співвідношення схематично.

Система права

Відображає внутрішнюбудову права, його зміст

Змістом є сукупність норм права

Відображає стан розвитку суспільних відносин, тому

має об'єктивний характер

Норми права об'єднуються в інститути, підгалузі та

галузі права

Первинним елементом є норма права, що завжди має чітку

структуру (диспозиція, гіпотеза, санкція)

Структурні елементи(норми права) не мають назв статей, глав, розділів тощо

Система законодавства

Відображає зовнішню будову права, його форму

Змістом є сукупність нормативно-правових актів

Відображає волю законодавця,тому суб'єктивна за характером

Нормативно-правові акти об'єднані за галузями

законодавства, які, у свою чергу, поділяються

на інститути законодавства

Первинним елементом є нормативно-правовий акт

Структурні елементи (нормативно-правові акти)

завжди мають назви розділів, глав, статей тощо

Відмінність між системою права і системою законодавства полягає:

1. Первинним елементом системи права є правова норма, а системи законодавства — нормативно-правовий припис.

2. Система права формується об'єктивно, а система законодавства є результатом цілеспрямованої діяльності певних суб'єктів і тому залежить також від інтересів держави, потреб юридичної практики, рівня розвитку юридичної науки, законодавчої техніки.

3. Система права має тільки галузеву структуру, а система законодавства крім галузевої ще й ієрархічну, а у федеративних державах і федеративну структуру.

4. Галузі законодавства не завжди співпадають з галузями права. Можливі три варіанти: 1) галузь права є, а галузі законодавства немає (фінансове право, право соціального забезпечення). Такі галузі не кодифіковані, а діючі у цій сфері нормативний матеріал розкиданий по різних НПА, що потребує систематизації. 2) галузь законодавства існує без галузі права (митне законодавство). 3) ідеальний варіант, коли галузь законодавства співпадає з галуззю права (трудове, цивільне, кримінальне право).

5. Норми галузі права відрізняються високим ступенем однорідності, оскільки розподіляються за предметом і методом правового регулювання. Галузі законодавства виділяються тільки за предметом правового регулювання і не мають єдиного методу.

Визначення співвідношення системи права і системи законодавства дає можливість відокремити ці категорії від інших правових категорій, підвищити ефективність впорядкування законодавства.

№88 Галузі законодавства: поняття та сутність.

Галузі законодавства — великі об'єднання нормативно-правових актів за певними сферами правового регулювання суспільних відносин, які характеризуються єдністю змісту, форми і мають системні зв'язки між собою.

Зазвичай галузь законодавства «очолюється» кодексом, який визначає юридичну цілісність галузі. Конституція служить нормативною базою формування всіх галузей законодавства.

Інститут законодавства — система нормативних розпоряджень галузі законодавства, які регулюють певну сукупність суспільних відносин.

Важливим елементом структури законодавства є комплексні інститути, що об'єднують нормативні розпорядження кількох галузей законодавства.

Слід чітко розрізняти галузі права і галузі законодавства, які утворюють комбінацію норм галузей права.

У недавньому минулому ці поняття нерідко змішувалися й ототожнювалися, оскільки «правом» проголошувалися лише норми, які виражають державну волю «панівного класу» або «народу», закріплену в законі. Тому й галузей права існувало стільки, скільки було прийнято законодавцем нормативних актів. Однак галузі законодавства аж ніяк не прямолінійно відбивають відповідні галузі права. У деяких випадках вони збігаються з галузями права (кримінальне, цивільне), в інших — із підгалузями права (авторське, водне законодавство). Навіть інститути права (наприклад, спадкування в цивільному праві) мають законодавство. Є й комплексне законодавство (господарське, транспортне, військове та ін.), яке містить норми кількох галузей права, які регулюють різні види суспільних відносин, і тому не мають властивих лише йому предмета і метода.

Наприклад, повітряне законодавство регулює відносини, пов'язані з використанням повітряного простору. Воно містить норми конституційного права (встановлюється повний і виключний суверенітет України над її повітряним простором), адміністративного права (встановлюється порядок сертифікації — письмового посвідчення — і реєстрації повітряних суден й аеродромів, правила безпеки польотів), цивільного права (регулюється перевезення пасажирів і багажу, встановлюється цивільно-правова відповідальність перевізника за цілість багажу і вантажу, а також за збиток, заподіяний пасажирам та іншим особам), трудового права (визначаються права членів екіпажа).

Інший приклад — аграрне законодавство як комплексна галузь, яка являє собою органічну систему внутрішньо узгоджених правових норм, що регулюють аграрні (земельні, майнові, трудові, організаційно-управлінськІ) суспільні відносини в сфері сільськогосподарської виробничої діяльності.

Число галузей законодавства перевищує число галузей права.

Розбіжність галузей права і галузей законодавства не виключає наявності позитивної тенденції до їх відповідності, їх «вирівнюванню».

№89 Систематизація законодавства та її види.

Систематизація законодавства — це діяльність з впорядкування чинних нормативно-правових актів у єдину узгоджену систему, з метою забезпечення ефективного правового регулювання.

Систематизація спрямована на: 1) досягнення внутрішньої єдності юридичних норм, тобто на усунення колізій і прогалин, в результаті чого підвищується ефективність законодавства; 2) впорядкування правового матеріалу, розміщення його за певними розділами і рубриками, тобто класифікацію, що забезпечує зручність користування законодавчим масивом.

Систематизація здійснюється трьома способами: інкорпорацією, кодифікацією та консолідацєю.

Форми систематизації законодавства

Форми (види, способи) систематизації законодавства:

облік законодавства;

інкорпорація законодавства;

консолідація законодавства;

кодифікація законодавства.

Облік законодавства - це діяльність по зборі, зберіганню й підтримці в контрольному стані нормативних актів, а також по створенню пошукової системи, що забезпечує розшук необхідної інформації серед масиву актів, узятих на облік.

Види обліку: а) журнальний; б) картотечний; в) ведення контрольних текстів діючих нормативних актів; г) автоматизований облік законодавства.

Автоматизований облік законодавства, заснований на застосуванні комп'ютерної техніки, поступово стає домінуючим. Комп'ютерний облік законодавства багато в чому зм'якшує проблему його доступності й видимості.

Інкорпорація законодавства - це діяльність по впорядкуванню діючих нормативних актів шляхом їхнього об'єднання в хронологічному, тематичному, алфавітному порядку (без зміни форми й утримування) у відповідному офіційному, офіціозному (напівофіційному) або неофіційному збірнику (зборах).

Консолідація законодавства - це відомість (об'єднання) відповідної безлічі нормативних актів по одному або декількох взаємозалежних питаннях в один укрупнений акт.

Новий укрупнений акт повністю заміняє нормативні акти, що ввійшли в нього, оскільки приймається компетентним правотворческим органом і має всі необхідні власні офіційні реквізити. Його особливість у тім, що він не міняє втримування правового регулювання, тільки вносить зміни, що ставляться до форми законодавства.

Кодифікація законодавства - це правотворческая діяльність органів держави по радикальній кількісно-якісній переробці форми й утримування законодавства шляхом створення нового, зведеного, систематизованого (єдиного, логічно і юридично цілісного, внутрішньо й зовні погодженого) нормативного акту підвищеного рівня стабільності.

Види кодифікації:

а) загальна кодифікація (завершується прийняттям кодификационных актів по всіх основних галузях законодавства);

б) галузева кодифікація (охоплює відповідну галузь законодавства: видаються Цивільні, Кримінальні кодекси й т.д.);

в) спеціальна (комплексна) кодифікація (спрямована на видання актів, що регулюють відповідні інститути законодавства: Митні, Податкові, Лісовий кодекси й т.д.).

Головна кінцева мета кодифікації - створення т.зв. кодификационного акту. Форми кодификационных актів: а) основи законодавства; б) кодекс; в) устав; г) положення; д) правила.

№90 Кодифікація законодавства.

Кодифікація — це змістовна переробка, узгодження й об'єднання певної групи юридичних норм, пов'язаних спільним предметом правового регулювання, в єдиному нормативному акті.

Тобто, це впорядкування правових норм, яке супроводжується переробкою їхнього змісту, з відміною одних і прийняттям інших норм права, що можливе лише у процесі правотворчості. В результаті кодифікації видається єдиний, логічно і юридично цільний, нормативно-правовий акт. Тому кодифікація завжди має офіційний характер і може проводитися тільки правотворчим органом.

• Види кодифікації:

1) За обсягом:

• загальна, в результаті якої утворюється кодифікований нормативний акт з основних галузей права (Звід законів);

• галузева, яка охоплює нормативно-правові акти певної галузі законодавства (основи законодавства, кодекси);

• міжгалузева та підгалузева (інституційна), що, відповідно, розповсюджується на кілька галузей (Повітряний кодекс) чи інститутів (Митний кодекс).

2) За формою виразу: основи (головні засади) законодавства; кодекси; положення; статути.

91. Інкорпорація законодавства.

Інкорпора́ція (лат. incorporatio — приєднання) — вид систематизації нормативних актів, який полягає у зведенні їх у збірники у певному порядку без зміни змісту. Критерії систематизації: хронологічний або алфавітний порядок, напрям діяльності, сфера суспільних відносин, тематика наукового дослідження тощо.

Особливість інкорпорації полягає в тому, що будь-які зміни у змісті актів, поміщених в збірники, звичайно, не вносяться і зміст правового регулювання по суті лишається незмінним. Саме це властивість інкорпорації — збереження незмінним змісту нормативного регулювання — відрізняє її від кодифікації і консолідації.

Разом з тим форма викладу змісту нормативних актів інколи зазнає певних, досить суттєвих змін, оскільки інкорпорація не являє собою простого відтворення актів у їх первинній редакції. Звичайно у збірниках чинних нормативних актів тексти останніх друкуються з врахуванням наступних офіційних змін і доповнень. Крім того, у процесі інкорпорації з тексту актів, вміщених в збірник, вилучаються глави, статті (пункти), окремі абзаци й інші частини, визнані такими, що втратили силу. У такий збірник вносяться всі наступні зміни і доповнення з фіксуванням офіційних реквізитів тих актів, якими внесені відповідні корективи.

Із тексту нормативних актів виключаються також різного роду оперативні доручення й інші ненормативні приписи, тимчасові норми, строк дії яких закінчився, відомості про осіб, що підписали відповідний акт.

Інкорпорація здійснюється спеціальними суб’єктами (органи держави, громадські об’єкти .ю але вони не маєть права змінювати текст).

Види інкорпорації:

За юридичною значущістю

• офіційна — передбачає затвердження збірників інкорпорованих актів компетентним органом;

• офіціозна.

• неофіційна — не має обов'язкового характеру, здійснюється науковими установами, навчальними закладами, іншими суб'єктами юрдичної діяльності для зручності у користування нормативним матеріалом;

За способом упорядкування

• хронологічна — здійснюється у певній послідовності за ознакою часу видання нормативних актів;

• предметна — нормативні акти об'єднуються на підставі однорідності суспільних відносин, що становлять відокремлений предмет правового регулювання.

За обсягом

• загальну

• галузеву

• міжгалузеву

• спеціальну

За суб'єктами здійснення

• правотворчого суб'єкта

• спеціально уповноваженого суб'єкта

• інших суб'єктів за їх ініціативою.

Існують також інші види інкорпорації, які здійснюються за такими критеріями: алфавітний порядок, галузь права, суб'єкт прийняття нормативного акта, тематика наукового дослідження, сфера діяльності тощо. Таким чином відбувається об'єднання цілісних нормативно-правових актів у збірники правового матеріалу за критерієм, який обирає сам систематизатор.