41. Поняття та основні ознаки народовладдя

Демократичність держави й суспільства визначається насамперед рівнем розвитку народовладдя, тобто тим, якою мірою реально наявні процедури виявлення і здійснення волі народу впливають на управління державними та суспільними справами.

Народовладдя передбачає приналежність усієї суспільної влади, у тому числі державної, народові, вільне здійснення цієї влади народом відповідно до його суверенної волі в інтересах як суспільства загалом, так і кожної людини й громадянина. Головний зміст народовладдя полягає у забезпеченні реальної участі громадян у розробці, обговоренні, прийнятті політичних рішень й управлінні державними та суспільними справами, підвищенні активності громадських об»єднань, утвердженні свободи слова, врахуванні громадської думки тощо.

Ознаки:

вільна і рівна участь громадян і їх об»єднань в управлінні державою через інститути безпосередньої і представницької демократії;

дотримання ідеологічного, політичного й економічного плюралізму;

гарантованість здійснення прав і свобод громадянами і соціальними меншинами відповідно до міжнародних стандартів прав людини;

реальність місцевого самоврядування;

реальність справедливого правосуддя;

домінування методів переконання, узгодження над примусовими методами.

42. Право: поняття та ознаки

Право – це система загальнообов»язкових, формально визначених правил поведінки, які встановлені або санкціоновані державою з метою регулювання суспільних відносин, у випадку порушення яких може застосовуватись державний примус. Право – це не тільки тексти законів, а саме наявність їх у свідомості людей. Право не може існувати без правосвідомості, бо вона формулює і відображає право. Право встановлює межі свободи особи і держави та інших суб»єктів. Правом виражаються юридичні права, свободи, обов»язки. Воно несумісне зі свавіллям.

Ознаки права:

1. Державно-вольовий характер. Право є певним виразником волі громадян певної країни.

2. Нормативний характер. Право складається з норм, загальних правил поведінки, спрямованих на охорону і регулювання суспільних відносин. Воно є системою норм, які виражають волю держави, що відповідає певним соціальним, економіним, політичним умовам.

3. Встановлюється або санкціонується державою.

4. Підтримується у випадку недотримання примусовою силою держави.

5. Наявність у права специфічної форми виразу: звичаї, адміністративний і судовий прецедент.

6. Системність права. Воно повинно становити узгоджену, несуперечну систему правових норм.

7. Формальна визначеність. Завдяки такій ознаці суб»єкти права знають надані їм права, в рамках яких вони можуть діяти.

43. Право та інші соціальні норми: порівняльна характеристика

Соціальні норми – це система правил поведінки загального характеру, що складаються у відносинах між людьми в певному суспільстві у зв»язку з виявом їх волі і забезпечуються різними способами соціального впливу. Соціальні норми бувають таких видів: норми моралі (правила поведінки, що регулюють відносини з позицій добра і зла), норми-звичаї (правила поведінки, що стихійно склалися і повторювалися з покоління в покоління), норми права (правила поведінки, що сформувалися в суспільстві і офіційно визнані та забезпечені державою), корпоративні норми (правила поведінки, які регулюють відносини всередині різних недержавних організацій між їх членами).

Норми права і норми моралі. Відмінності:

• Норми моралі складаються в суспільстві стихійно на підставі уявлень людей про добро і зло; норми права формуються в суспільстві державою, тобто офіційно закріплюються.

• Н. м. регулюють внутрішнє усвідомлення людиною своєї поведінки в усіх сферах суспільних відносин; н. п. регулюють зовнішню форму поведінки людини в тих сферах суспільних відносин, що піддаються регулюванню.

• Н. м. виступають як узагальнене безособове правило поведінки у вигляді ідей і принципів; н. п. є конкретним варіантом поведінки суб»єкта.

• Н. м. не закріплюються у спеціальних актах, містяться у свідомості людей; н. п. закріплюються в юридичних актах.

• Н. м. дотримуються добровільно, забезпечуються внутрішнім переконанням; н. п. забезпечуються, крім інших способів, державним примусом.

Норми права і норми-звичаї перебувають у взаємозв»язку:

• Найдавніше право виникло саме із норм-звичаїв.

• Норми-звичаї, що були узаконені державою в нормативно-правовому акті, набули характеру правових норм.

Норми права і корпоративні норми:

• К. н. встановлюються від імені об»єднання громадян і виражають їх волю; н. п. встановлюються від імені держави, виражають волю всього населення.

• К. н. є обов»язковими для всіх членів цього об»єднання; н. п. обов»язкові для всіх громадян.

• К. н. забезпечуються передбаченими внутрішніми заходами; н. п. забезпечуються всіма засобами державного впливу, включаючи примус.

• К. н. не повинні суперечити нормам права; н. п. не залежать від змісту корпоративних норм.

• К. н. є додатковими стосовно норм права, визначених державою; н. п. є основними.