59. Диспозиція правової норми: поняття і види

Норма права – це загальнообов»язкове формально визначене правило поведінки загального характеру, що у встановленому порядку змінюється, приймається чи припиняється і забезпечується відповідними державними органами в межах їх компетенції, спрямоване на регулювання різних сфер суспільних відносин і захист соціальних цінностей, шляхо встановлення юридичних прав і обов»язків суб»єктів права і охороняється від порушень заходами державного примусу. Диспозиція – це частина норми права, що вказує на саме правило поведінки, визначає права і обов»язки учасників правовідносин.

Види диспозиції: - абсолютно-визначена ( чітко визначаються права і обов»язки учасників правовідносин), відносно-визначена (не містить суттєвих ознак поведінки учасників відносин та повних даних про їх права і обов»язки), альтернативна (характеризується тим, що вказує на декілька правових наслідків, але пропонує настання лише одного з них).

60. Санкція правової норми: поняття та види

Норма права – це загальнообов»язкове формально визначене правило поведінки загального характеру, що у встановленому порядку змінюється, приймається чи припиняється і забезпечується відповідними державними органами в межах їх компетенції, спрямоване на регулювання різних сфер суспільних відносин і захист соціальних цінностей, шляхо встановлення юридичних прав і обов»язків суб»єктів права і охороняється від порушень заходами державного примусу. Санкція – це частина норми права, в якій відображаються наслідки дотримання чи недотримання правил, які закріплені в диспозиції.

Вии санкції: - абсолютно-визначена (точно зазначає вид і міру юридичної відповідальності за порушення), відносно-визначена (встановлює межі юридичної відповідальності), альтернативна (називаються кілька видів юридичної відповідальності, з яких обирається лише один).

61. Гіпотеза правової норми: поняття та види

Гіпотеза — це частина норми права, в якій визначаються умови, за яких настає чинність правил, що встановлені у диспозиції. Завдяки гіпотезі, абстрактний варіант поведінки "прив'язується" до конкретної життєвої ситуації, до конкретної особи. Призначення гіпотези — визначити сферу та межі регулятивної дії диспозиції та норми права в цілому.

Види гіпотез:

1. За ступенем визначеності:

• визначена — вичерпно визначає ті умови, за наявності яких набуває чинності правило поведінки, що міститься у диспозиції норми права;

• відносно визначена — обмежує умови застосування норми права певним колом формальних ознак.

2. За формою вираження:

• абстрактні — умови застосування норми визначаються загальними родовими ознаками, що надає можливість охопити та врегулювати значну кількість однорідних випадків;

• казуальні — визначаються умови дії норми, за використання більш вузьких, спеціальних родових ознак, тому норма права поширюється на більш обмежене коло випадків.

3. За складом:

• прості — містять одну обставину, необхідну для дії правової норми;

• складні — містять дві або більше обов'язкових обставин, з якими пов'язується дія правової норми;

• альтернативні — чинність норми права визначається залежно від однієї або кількох фактичних обставин (умов) і для настання правових наслідків досить наявності однієї з цих обставин.

62. Правотворчість: поняття та види.

Правотворчість: поняття та види;

Нормативні правові акти є продуктом особливого роду діяльності — нормотворчості (правотворчості). Нормотворчість — основний шлях впливу на суспільні відносини, головний засіб додання праву юридичної чинності.

Нормотворчість в правовій сфері — це в принципі і головним чином державна діяльність, що завершує процес формування права, що означає зведення державної волі в закон. Споконвічне право формується історично, до і незалежно від діяльності законодавця. Початкова стадія в процесі правоутворення — виникнення об'єктивне обумовленої потреби в юридичному регулюванні суспільних відносин. Ця потреба в кінцевому рахунку обумовлена економічним базисом, але найближчими факторами, її живильними, є соціально-політичні, класові й інші суспільні інтереси. На завершальній стадії правоутворення здобуває велике значення спеціальна цілеспрямована діяльність компетентних органів по вираженню суспільної потреби і відповідних інтересів у загальнообов'язкових правилах поведінки. Ця діяльність, що конституює правоутворення у формально визначені розпорядження загального характеру, і є правовою нормотворчістю. Розрізняються три способи такого нормотворчісті: 1) безпосередня правоустановча діяльність повноважних державних органів; 2) санкціонування державними органами норм, що склалися незалежно від них у виді звичаю (ділового звичаю) чи вироблені недержавними організаціями (наприклад, кооперативами, громадськими організаціями); 3) безпосереднє правотворчість народу, проведене у формі всенародного голосування (референдуму). В усіх трьох випадках нормотворчість відрізняється і своїми цілями, і тими принципами, на яких воно ґрунтується. Загальними принципами нормотворчість є: науковість, демократизм, законність, інтернаціоналізм. В окремі періоди розвитку тієї чи іншої держави мали місце відступу від якого-небудь принципу, але вони не можуть похитнути необхідність пошуку і твердження відповідних початків законодавчої діяльності. Правотворчість діяльність так чи інакше зв'язана з проявом державної волі. Це положення багаторазове доведено світовою історією. Крім того, що пануючі при даних відносинах індивіди повинні конституювати свою силу у виді держави, вони повинні додати своїй волі, обумовленої цими визначеними відносинами, загальне вираження у виді державної волі, у виді закону. Правотворчість може виражатися у виді прийняття одиничного акта, що містить окремі юридичні норми, і у виді систематизованого (кодифікаційного) акта, що містить визначені сукупності, групи норм. Найбільш розвитим видом є кодифікаційна нормотворчість. З його допомогою закладаються основи законодавчої системи в ціпом і по галузях права, а потім здійснюється подальший розвиток законодавства. За допомогою одиничних актів права-творчості вносяться доповнення і зміни в кодифіковане законодавство. У ході поточної правотворчості усуваються протиріччя і пробіли в законодавстві.