- •Методи теорії держави і права
- •Призначення теорії держави і права у відношенні до галузевих юридичних дисциплін
- •6. Співвідношення теорії держави і права з іншими суспільними науками, що вивчають державу і право: філософією, політологією, соціологією тощо.
- •7. Структура теорії держави і права.
- •11. Основні теорії походження держави.
- •12. Сутність формаційного підходу до з’ясування історичних типів держави.
- •13. Сутність цивілізаційного підходу до з’ясування історичних типів держави.
- •15. Функції держави.
- •16. Класифікація функцій держави.
- •17. Форми здійснення функцій держави.
- •18. Форма держави: поняття та елементи.
- •19. Форма державного правління: поняття і види.
- •20. Президентська республіка та її особливості.
- •21. Парламентська республіка та її особливості.
- •22. Змішана республіка, її особливості та види.
- •23. Республіканська форма правління.
- •29. Механізм держави.
- •31. Принципи організації і діяльності державного апарату.
- •32. Значення держави в політичній системі суспільства.
- •33. Політична система суспільства та її елементи.
- •34. Орган держави: поняття та види.
- •35. Соціальна, правова держава: загальна характеристика.
- •36. Поняття та ознаки громадянського суспільства.
- •37. Ознаки правової держави.
- •38. Загальна характеристика правового статусу особи.
- •39. Співвідношення прав людини та прав громадянина в Україні.
- •40. Форми демократії
- •41. Поняття та основні ознаки народовладдя
- •Ознаки:
- •Ознаки права:
- •44. Основні типи праворозуміння.
- •45. Функції права.
- •48. Структура права
- •49. Суб’єктивне право.
- •52. Матеріальне та процесуальне право: їх співвідношення
- •53. Принципи права та їх класифікація.
- •56. Норма права: поняття та види
- •59. Диспозиція правової норми: поняття і види
- •60. Санкція правової норми: поняття та види
- •63. Принципи правотворчості. Принципи правотворчості:
- •70. Джерела (форми) права: поняття та види.
- •73. Підзаконний нормативно-правовий акт: поняття та види.
- •79. Порядок опублікування та набрання чинності нормативно-правових актів в Україні.
- •80. . Співвідношення норм національного та міжнародного права
- •81. Система права та її елементи.
- •83. Критерії поділу права на галузі.
- •84. Інститут права. Класифікація інститутів права
- •92. Правові відносини :поняття та сутність.
- •93. Зміст правовідносин.
- •94. Суб’єктивне право та юридичний обов’зок як елементи змісту правових відносин
- •95.Суб’єкти правовідносин: поняття та види.
- •97. Дієздатність
- •98. Деліктоздатність
- •99 Правоздатність фізичних та юридичних осіб в Україні
- •100. Дієздатність фізичних та юридичних осіб в Україні.
- •101. Об’єкти правовідносин: поняття та види
- •103. Реалізація норм права: поняття та форми.
- •112.Тлумачення норм права: поняття та види.
- •114. Функції тлумачення норм права
- •116. Неофіційне тлумачення норм права та його види.
- •117.Акт тлумачення норм права
- •126. Сутність ретроспективної юридичної відповідальності.
- •127. Принципи юридичної відповідальності.
- •128. Мета і функції юридичної відповідальності.
- •129. Законність та правовий порядок: порівняльна характеристика.
- •130. Державна дисципліна та її види.
- •131. Гарантії законності.
- •134. Види правосвідомості.
- •135. Функції правосвідомості.
- •136. Правова ідеологія.
- •137. Правова психологія.
- •140. Правова культура: поняття та зміст.
- •141. Правове виховання: поняття, форми, методи.
- •142. Механізм правового регулювання: поняття та елементи.
- •143. Способи правового регулювання.
- •144. Юридична техніка: поняття та види.
- •145. Види юридичного процесу.
- •146. Правова система: поняття та елементи.
- •147. Поняття типу правової системи та критерії об’єднання правових систем держав у правові сім’ї.
- •148. Правова система: поняття та ознаки.
- •149. Романо-германський тип правових систем: загальна характеристика.
- •150. Англо-американський тип правових систем:загальна характеристика.
39. Співвідношення прав людини та прав громадянина в Україні.
Права людини і права громадянина є тісно взаємозалежними, але не тотожними.
Відмінності:
Права людини є поза територіальними, існують незалежно від державного визнання, закріплення в законі і поза зв»язком їх носія з конкретною державою; права громадянина - територіальні,передбачають наявність громадянства, тобто юридичний зв»язок людини і держави.
Права людини є загалоьносоціальними, належать людині від народження як природні, невідчужувані права; права громадянина – спеціально-соціальні, закріплюються в законодавстві і перебувають під захистом держави, громадянином якої є особа.
Права людини є природно залежними, залежать від природи, належать їй від природи, задовольняють природні потреби; права громадянина – політично залежні, залежать від політики держави, державного режиму, задовольняють як природні потреби, так і політичні та інші інтереси.
Права людини невизначено зобов»язальними, не залежать від виконання будь-яких обов»язків; права громадянина – визначено зобов»язальні, залежать від виконання обов»язків, які мають громадяни держави.
Права людини не мають чітко окресленої форми вираження і сфери реалізації , первинно закріплені в міжнародних актах, їх реалізація здійснюється у сфері будь-якого громадянського суспільства, де б не перебувала людина; права громадянина мають чітко окреслену форму вираження і сферу реалізації, первинно закріплені в конституції певної держави, їх реалізація охоплює сферу відносин індивіда з державою.
В ідеалі права людини і права громадянина повинні збігатись, оскільки здійснення прав людини визначається переважно його забезпеченістю з боку держави,наприклад особи без громадянства, біженці, перебувають під захистом законів держави проживання і міжнародного права. А громадянство – основний засіб, яким здійснюються права людини.
40. Форми демократії
Демократія (демократичний політичний режим) – це стан державно-політичного життя суспільства, за якого державна влада здійснюється на основі чинного праваз використанням демократичних форм народного представництва і безпосередньої демократії, гарантуванням прав і свобод людини, високим рівнем їх захисту, додержанням поділу влади на законодавчу, виконавчу, судову та дотриманням їх балансу. Залежно від форм участі народу у здійсненні влади виділяють пряму і представницьку демократію.
Пряма демократія – за такої форми народ сам бере участь у обговоренні і прийнятті рішень. Такий варіант управління використовується в організаціях і невеликих територіальних спільнотах у формі зборів, в ході яких громадяни обговорюють проблеми проблеми управління. Пряма демократія проявляється у самому процесі виборів, в ході яких здійснюється волевиявлення народу стосовно своїх представників в органи державної влади; референдуму, прямого голосування народу з найважливіших державних питань; ініціативи, процедури, засобом якої громадяни пропонують обговорити яке-небудь питання на референдумі або законодавчими органами.
Представницька демократія – воля народу виражається не прямо, а через інститут посередників. Депутати, політичні лідери, через процедуру голосування, втілюють волю народу в законах і рішеннях, які приймаються. Між народними представниками і тими, кого вони виражають, встановлюються відносини, засновані на повноваженнях і відповідальності влади перед народом.