1. Теорія держави і права в системі юридичних наук.

Наука – це сфера людської діяльності, що дає певний приріст знань в рез-ті вивчення природи, техніки чи суспільства. Можливий поділ наук на природничі, технічні та суспільні.

Юридична наука – це сусп-на наука, що вивчає право як особливу систему соц-них норм, правові форми організації суспільства, роль держави та політичної системи в цілому, в керівництві системи в цілому, в керівництві суспільством.

Юр.наука розподіляється на кілька груп відносно самостійних наук:

1Загально-теоретичні або теоретико-історичні, що вивчають загальні закономірності розвитку та функціонування Д і Т(ТДП, історія держави права, історія політ. і правових вчень).

2Галузеві, що вивчають відносини в рамках певної галузі права.(конституційне, кримінальне, цівілне, трудове, сімейне, кримінальне-виконавче, право соціального забезпечення, підприємницьке, фінансове, земельне, муніципальне, комерційне, податкове, екологічне, ці вільно процесуальне, арбітражно-процесуальне)

3Спеціально-прикладні, що вивчають техніку юриспруденції та пов»язані з використанням знань інших галузей(судова медицина, юридична психологія, правова статистика, криміналістика, судова психіатрия, судово-бухгалтерська експертиза).

4Науки, що вивчають зарубіжну державу і право(римське право, конституційне право, зарубіжних країн).

5Міжгалузеві (прокурорський нагляд, кримінологія, організація правосуддя).

6.Міжнародне право (міжнародне публічне право, міжнародне морське право, право міжнародних договорів, міжнародне приватне право, міжнародне повітряне право, міжнародні права людини, право міжнародних організацій, дипломатичне й консульське право, право міжнародної безпеки, міжнародне економічне право, міжнародне право охорони навколишнього середовища).

Загальна ТДП відноситься до загально-теоретичних н

аук і відрізняеться від інших юр.наук наявністю особливого предмету та методу дослідження:

1.ТДП надає єдності системі юр.наук та забезпечує внутрішній зв»язок між дисциплінами, що її складають.

2.Забезпечує цілісне теоретичне сприйняття державно-правової дійсності.

3.Досліджує категорії та методи, що використовує їх і дає нові знання.

4.Дає найширше за обсягом і глибиною знання державно-правових явищ.

5.Виступає методологічною наукою в системі юр. наук.

6.Узагальнює дані галузевих наук, використовує їх і дає нові знання

7.Виступає методологічною наукою в системі юр.наук.

2. Предмет теорії держави і права.

Це система наукових знань про закономірності виникнення, існування і функціонування держзави і права як особливих суспільних явищ, виражео в комплексі логічно пов”язаних понять і категорій.

Ос-ті теорії:

а) узагальнені наукові знання.

б) не описання конкретних фактів, а концентрована інф. Виведена із багатьох відомих фактів.

в) знання про закономірності, причинно-наслідкові звязки і залежності, які неодмінно виникають за конкретних умов.

г) теорія знання про закономірності виникнення, розвитку, історичних перетворень права та держави.

д) знання, втілені в чіткий понятійний комплекс.

Предметом загальної ТДІП є загальні і специфічні закономірності вмникнення, функціонування і розвитку держави і права, що розглядаються як цілісні взаємозумовлені соц інститути, та пов’язані з ними суспільні відносини

3. Методи теорії держави і права

Метод теорії держави і права - це сукупність логічних прийомів і конкретних засобів пізнання загальних і основних закономірностей виникнення, розвитку і функціонування держави і права.

Методи науки теорії держави і права поділяються на загальні, окремі (конкретні) і спеціальні.

Загальним методом теорії права і держави, як і всіх суспільних наук, є метод філософської діалектики (матеріалістичної та ідеалістичної). Він полягає у підході до вивчення держави і права, який ґрунтується на загальних закономірних зв'язках розвитку буття і свідомості. Наприклад, метод філософської діалектики припускає розгляд права як явища, котре: 1) визначається природою людини і умовами життя суспільства; 2) пов'язано з іншими соціальними явищами, пронизує сферу суспільних відносин - економічних, політичних, духовних та ін.; 3) перебуває у постійному розвитку, якісному відновленні (рабовласницьке, феодальне, буржуазне, неокапіталістичне право).

Загальний метод філософської діалектики розкривається через:

1) логічний метод сходження від простого до складного, від абстрактного до конкретного. Це метод діалектичної логіки - логіки теоретичного відтворення генези предмета.

2) метод (принцип) єдності логічного та історичного. Сутність історичного методу полягає у тому, що процес розвитку держав-но-правових явищ відтворюється в усій багатогранності, в усій повноті - із усіма випадковостями, зигзагами, частковостями, що перекручують об'єктивну логіку розвитку; із усім позитивним, що накопичено історичним досвідом.

3) системно-структурний метод, котрий припускає, що всі державно-правові явища розглядаються як елементи систем. Право, держава, їх структурні підрозділи є відкритими системами, що складаються із систем нижчого порядку і належать до ширших систем. Так, первинна клітина права - його норма - є частиною цілісної системи права; система права - частиною правової системи держави. Норму права можна пізнати лише в тісному логічному зв'язку з іншими нормами; систему права - у зв'язку з елементами правової системи: законодавством, правосвідомістю, правовою культурою та ін. Найчастіше системно-структурний метод дозволяє осягнути взаємодію держави і права як комплексний процес з усіма його проявами, простежити зв'язки між причиною і наслідком у державно-правових явищах

Основні окремі (конкретні) методи теорії держави і права:

1) формально-догматичний (юридико-технічний) метод припускає вивчення права як такого, у "чистому вигляді", поза зв'язку з економікою, політикою, мораллю та іншими соціальними явищами

2) соціологічний метод полягає в дослідженні права не на рівні абстрактних категорій, а на підставі конкретних соціальних фактів.

3) статистичний метод використовується для встановлення статистичних даних про предмет вивчення, скажімо, даних про кількість правопорушень, про відсоток економічних злочинів тощо;

4) конкретно-історичний метод допомагає вивчити специфіку державно-правового явища конкретного історичного періоду, простежити динаміку його розвитку, наприклад, особливості соціального регулювання в період первіснообщинного ладу, ранньої державності, сучасної правової держави та ін.;

5) порівняльно-правовий метод припускає зіставлення юридичних понять, явищ і процесів і виявлення між ними схожості та відмінностей. Порівняння дозволяє класифікувати державно-правові явища, з'ясувати їх історичну послідовність, генетичні зв'язки між ними.

Спеціальні методи - методи, що грунтуються на досягненнях суспільних і технічних наук:

математичний;

кібернетичний;

психологічний та ін.

4. Функції теорії держави і права.

• система наукових знань про закономірності виникнення, існування і функціонування держзави і права як особливих суспільних явищ, виражео в комплексі логічно пов”язаних понять і категорій.

Ос-ті теорії:

а) узагальнені наукові знання.

б) не описання конкретних фактів, а концентрована інф. Виведена із багатьох відомих фактів.

в) знання про закономірності, причинно-наслідкові звязки і залежності, які неодмінно виникають за конкретних умов.

г) теорія знання про закономірності виникнення, розвитку, історичних перетворень права та держави.

д) знання, втілені в чіткий понятійний комплекс.

Функції загальної ТДІП – ті завдання, які вона покликана виконувати, досліджуючи свій предмет:

• онтологічна ф – встановлення і вивчення основних характеристик і властивостей державно-правових явищ, які досліджуються вперше.

• Евристична ф – відкриття нових, раніше невідомих властивостей і характеристик об”єкта, який вже досліджувався раніше.

• Методологічна ф – ТДІП розробляє методику дослідження держ-правових явищ і формулює систему пов’язаних з ними понять.

• Ідеологічна ф – розробка ідей щодо шляхів розвитку ТДІП.

• Системотворча ф – ТДІП об’єднує всі юр наукиу гармонійну пізнавальну систему.

• Практично-прикладна ф – впровадження напрацьованих ТДІП положень і висновків у держ-правову практику.

• Комунікативна ф – слугує своєрідним містком мж юр та іншими гуманітарними науками.

• Навчальна ф – ТДІП є першоосновною дисципліною для опанування всіх інших юр наук.

• Прогностични ф – ТДІП спроможна не тільки дати пояснення минулому і правильно зорієнтуватися у сучасному, а й передбачити шляхи розвитку.