52. Матеріальне та процесуальне право: їх співвідношення

Матеріальне право – закріплює права і обов»язки суб»єктів права на підставі яких можливо вирішити справу за суттю. Процесуальне право – містить правила про порядок реалізації норм матеріального права та вирішення справи за суттю. Його призначення полягає у встановленні «регламенту» здійснення прав або виконання обов»зків, закріплених у матеріальному праві. Процесуальне право відрізняється від матеріального змістом, що виражається у своєрідності їх приписів; особливостями адресата; структурою будови.

Матеріальне право:

Регулює фактичні зв»язки, що слугують змістом процесуального права.

Є більш динамічним, ніж процесуальне.

Зумовлене матеріальними обставинами суспільного життя.

Має на меті забезпечувати права і свободи людини, впорядковувати відносини в суспільстві, встановлювати правопорядок.

Має регулятивну, правоохоронну, правозахисну дію.

Скасовується в офіційному порядку.

Процесуальне право:

Регулює юридичні зв»язки, що виступають формою матеріального права, покликані сприяти розвитку матеріального права, забезпечувати його реалізацію.

Є більш сатичним, ніж матеріальне.

Має подвійну зумовленість: 1) матеріальними умовами життя суспільства; 2) особливостями норм матеріального права, з якою вони тісно пов»язані і потреби якої обслуговують.

Має на меті забезпечувати право на захист прав, свобод та інтересів людини і громадянина.

Має процедурний характер.

Припиняє дію зі скасуванням дії норм матеріального права.

53. Принципи права та їх класифікація.

Принципи права –це загальноприйняті норми-ідеї найвищого авторитету, що слугують основними засадами правового регулювання суспільних відносин. Принципи права мають найвищий авторитет; є об»єктивно зумовлені соціальним сеердовищем4 є результатом розвитку правової свідомості; слугують основними засадами правового регулювання суспільних відносин. Розрізняють загальнолюдські принципи та принципи національної системи права. Загальнолюдські: демократизм – втілення загально соціальних інтересів у праві; соціальна справедливість – вираження загальносоціальної сутності права, передбачення відповідальності за вчинені дії; гуманізм – верховенство прав людини, притаманних їй від народження, невідчужуваних і непорушних; юридична рівність громадян – рівний правовий статус усіх громадян; єдність суб»активних прав та юридичних обов»язків – рівність всіх людей, наявність в них невід»ємних прав, пов»язаних із обов»язками; законність – у процесі створення і реалізації норм права. Принципи національної системи права – мають відмінні ознаки в різних правових системах, визначаються правовими традиціями, рівнем розвитку демократії, залежать від потреб та інтересів суб»єктів їх тлумачення.

Види: загальноправові – притаманні всій національній системі права: верховенство права; обмеженість втручання органів влади у здійснення прав і свобод; захист основоположних прав і свобод людини; рівність перед законом тощо.

Міжгалузеві – властиві кільком спорідненим галузям права: у кримінально- і цивільно-процесуальному праві – принципи гласності та змагальності сторін; у підприємницькому – недоторканність власності, свобода договору тощо.

Галузеві – притаманні конкретній галузі права: у цивільному – рівність сторін у майнових відносинах; в міжнародному – рівність держав тощо.

Підгалузеві – властиві конкретній підгалузі: в банківському праві – принцип банківської таємниці.

Інституційні – властиві конкретному інституту права: інститут державної служби – принцип професіоналізму і рівного доступу до служби тощо.

54. Норми права у системі соціальних норм.

55. Система соціальних норм.

Соціальні норми – це система правил поведінки загального характеру , що складаються у відносинах між людьми в певному суспільстві у зв»язку з виявом їх волі і забезпечуються різними засобами соціального впливу. Вони є правилами поведінки вольового характеру, що історично склалися; загального характеру, тобто такі, що не мають конкретного характеру; загальнообов»язкові првила поведінки, мають наказовий характер4 забезпечуються певними засобами впливу на поведінку людей.

Систему соціальних норм складають:

• економічні, політичні, релігійні, екологічні, естетичні. Вони класифікуються за сферою дії.

• норми моралі (правила поведінки, які регулюють відносини з позицій добра і зла), норми-звичаї (прв. повед., що стихійно склалися і повторювались з покоління в покоління), норми права (прв. повед., що сформувалися в суспільстві і офіційно визнані та забезпечені державою), корпоративні норми (пра. повед., які регулюють відносини всередині різних недержавних організацій між їх членами).